Придворний королівський кравець Єсе́й, схвильований нежданною звісткою про смерть своєї коханки Лії, яка розбилася, випавши з вікна власного помешкання на третьому поверсі, нервовими рухами пришивав другий рукав королівського камзола, що був весь гаптований золотом.
Кімната, з дуже дорогим й без смаку підібраним умебльованням, виблискувала в світлі яскравого сонця, наче коштовний камінь. На підвіконні навстіж розчиненого вікна стояв вазонок з якоюсь екзотичною квіткою, і кравець Єсей, зрідка поглядаючи на квітку, тяжко роздумував, чи справді ця жінка могла відібрати собі життя, як твердив інспектор поліції Ембріо́н, чи, можливо, її було вбито якимись безсердечними лиходіями.
Він сидів на широкому столі, схрестивши ноги, і, попри безперервні напружені роздуми, ніяк не міг дійти до якогось переконливого висновку.
Нарешті рукав було пришито, і кравець, полегшено зідхнувши, спустився на підлогу й голосно мовив до екзотичної квітки:
-Ось ти тут ростеш, ростеш, аж поки я тебе ненароком не скину на камяний хідник.
Потім він з якимсь незрозумілим напівдурнуватим виразом обличчя посміхнувся і, вийшовши на вулицю, побрів до винарні «Заплетений бутель» випити келих вина, як робив це майже щодня вже протягом багатьох років.
Немає коментарів:
Дописати коментар