Арлекін (його справжнім імям було Бреарея́зм) прибув до головного міста Серві́йської провінції Суо́ма разом з трупою мандрівного цирку, що в літній період кочував чи не по всіх південно-західних провінціях Діямантової імперії.
Циркачі були пречудові люди. Предивними витівками на невеликому манежі вони всіляко розважали публіку. Всюди тиняючись вулицями у своїх чудернацьких убраннях, вони викликали одночасно захоплення і заздрість у численних міських ремісників, які, переобтяжені в артілях щоденною працею, не могли так безжурно жити, як ці бездомні, але веселі волоцюги. Однак пізніше, коли минуло кілька тижнів і цирк став викликати у мешканців Суома перші ознаки нудьги, трупа, швиденько згорнувши шатро, поквапилася покинути місто.
Залишився лише Арлекін, довговолосий худий юнак з блакитними очима і гарним, наче у дівчини, обличчям, який несподівано закохався у ще не зовсім повнолітню красуню — дочку мясника Ру́ту, і весь час думав лише про неї, через що і не з’явився на останню циркову виставу. Всі актори були дуже обурені і на другий день відїхали без нього у двох розмальованих фурґонах.
Та не довго тривала радість закоханого Арлекіна. Коли минув місяць по відбуттю цирку, примхлива мясникова дочка несподівано посварилася з Арлекіном за те, що він не годен був дістати грошей, аби купити їй золоту брандзолету у формі трьох переплетених ящірок, і назавжди прогнала його, привселюдно давши йому лункого ляпаса.
З того часу сердешний
Арлекін, не маючи ніде притулку, став самотньо блукати вулицями та площами
фатального для нього міста з затаєною надією зустріти свою жорстоку кохану, яка
навіки, як він твердив, заволоділа його серцем.
Немає коментарів:
Дописати коментар