-О, ти прекрасна! — прошепотів принц Осіян принцесі Ніобі і скоса зиркнув на бічні двері, звідки кожної мити могли вдертися до світлиці імператорські ґвардійці, які вже кілька годин розшукували в палаці иноземного шпигуна.
-Хто ти? — спроквола промовила принцеса, до глибини душі вражена несподіваною й загадковою появою молодого вродливого незнайомця у своїй спальні. Вона щойно прокинулуся зі солодкого сну і, спершись на лікті, напівлежала, обсипана на голих плечах та грудях своїм золотавим волоссям.
-Я принц Осіян, — лагідно відказав незнайомець, — наступник трону короля Рафанаїла, володаря Північної Землі. Через підступні наклепи лихих царедворців я змушений був утікати від гніву батька й тому опинився у вашій величезній країні. Але, запевняю вас, тріюмф лиходіїв триватиме не довго! Незабаром вони тяжко поплатяться за скоєні злочини! О, в своєму серці я бачу сонцесяйну звізду, і вона веде мене до щастя!
Принцеса Ніоба, яка мала романтичну і схильну до авантур вдачу, була в захваті від усього почутого. Вона давно мріяла зустріти чоловіка, якого б від инших людей відріжняли високі духові поривання і який би міг, сповнений рішучости та відваги, безстрашно кинути виклик цілому світові. Осіян у цю мить здавався їй саме таким шляхетним генієм, що гордо височить над сірою масою безликих людських постатей, героєм, якого сам Бог прислав їй. І вона, затремтівши усім серцем, самозречено закохалася в нього.
За півгодини Ніоба, сховавши принца у спальні за туалетним парава́ном, мов нічого не трапилося, пішла прогулятися залями палацу. Біля імператорської бібліотеки вона зустріла начальника Таємної служби Теодо́ра, який почав її улесливо розпитувати, чи не бачила вона чогось підозрілого. На це принцеса відповіла глузливою посмішкою, заявивши, що паніка з приводу проникнення в палац иноземного шпигуна позбавлена всякого глузду. На цьому розшуки шпигуна припинилися, а винних у вчиненні безпідставного сумяття покарано.
Принцеса цілий день провела у своїх звичних заняттях, через силу приховуючи любосну жагу, а надвечір, перекинувшись зі своїм братом, імператором Балтазаром Другим, кількома пустопорожніми фразами, пішла, осяяна променями призахіднього сонця, до своєї спальні, де зразу кинулася у палкі обійми принца, що чекав її з нетерпінням цілий день.
Через тиждень Осіян під вигаданим імям мандрівника Труві́лія вже обіймав у палаці імператора посаду особистого секретаря принцеси. Нікого з придворних це особливо не схвилювало, за винятком художника Мельхіора. Відтоді як у палаці з’явився молодий секретар, художник почорнів від люти і часто надовго замикався у своїй робі́тні, де, пючи на самоті вино, малював фантастичні картини, переповнені всякими страховиськами.
Немає коментарів:
Дописати коментар