Молодий, вісім років тому коронований імператор Балтаза́р Другий, приїхав з побойовища до Літнього палацу в напіврозваленій скрипучій кареті без державного герба, із забандажованою рукою та глибоко засмучений.
Справи на фронті йшли як ніколи погано. Він навіть не мав надії, що його армія зможе протриматися іще бодай зо три доби. Цілий день та ніч він провів на самоті з гнітючими думками, потайки забравшись на дах своєї височезної Кривої вежі, так що тривалий час ніхто в палаці не знав, де він подівся.
Вранці наступного дня імператор з дуже блідим лицем спустився додолу і, щоб якось розвіятися, прикликав свого кухаря Яфе́та й наказав йому зарізати на обід найгарнішого білого лебедя, того самого, що ним так любила милуватися, прогулючись над Кипарисовим озером, покійна принцеса Ніо́ба.
Проте це не принесло Балтазарові Другому жодних полегшень. Уночі він став себе почувати ще гірше. Це була справжня катастрофа. Безнадійно гнітючий стан імператорової душі передавався на весь народ. По всій Діямантовій імперії люди ходили пригнічені зі схиленими головами і чекали, що ось-ось вороже військо короля Рафанаї́ла окупує всю країну.
4. Невмирущий горбань
Немає коментарів:
Дописати коментар