У 1958 році разом з батьком-матір`ю переїжджає до Львова (район Левандівка). Тут ходить до школи, 9-10 клас закінчує в СШ №55 (Привокзальна площа). У 1971 році вступає до Львівського державного університету імени Ів.Франка (українська філологія). На другому курсі покидає навчання через нестерпучо-задушливу атмосферу університетського життя. В листопаді 1973 року його забирають до армії. Служить у військово-будівельному батальйоні (містечко Жуковскій під Москвою). "Два жахливі роки болю, розпачу і неустанної пекучої туги за свободою",- так характеризує він свою службу у війську.
До Львова повертається в грудні 1975 року. Працює з перервами на всяких випадкових роботах - обласний архів, продуктова база, склад металів на заводі автонавантажувачів, потім оператором газових котелень. У липні 1991 року помирає від раку його дружина Наталія. "Я не знаю, де вона щезла. Шукаю її всюди: у співі пташок, у шелесті листя, у сонячному промінні, яке искриться на шибах вікон... Але її нема. Ніде. Ні на цвинтарі, ні на світлинах, ні в моїй памяті. Ця загадка мучила мене тоді і не перестає мучити й зараз. Що, відповіди нема, Господи?!"-- пише він у своїх спогадах.
1992 року переїжджає до Києва. Вдруге одружується (1993). Відновлює навчання в університеті, спочатку у львівському, потім у Київському національному університеті ім.Т.Шевченка, який закінчує у 1998 році за спеціяльністю українська мова й література.
Володимир Яворський-Волдмур -- письменник (член Асоціяції українських письменників), публіцист. У Львові брав участь у русі гіпі (належав до релігійної течії цього руху), за "виклично-зухвалу" зовнішність навіть був покараний на десять діб арешту (тюрма Бриґідки). Як письменник-початківець входив до літературної групи Григорія Чубая.
У Києві кілька років працював у Міністерстві оборони спеціялістом соціяльно-психологічного управління, вчителював у київських школах, був торговим менеджером у журналі «Політика і культура», потім у видавництві «Абабагаламага». З 2000-го по 2008-й торгував у Києві українськомовними книжками, будучи власником двох книгарень (площа Слави, ТЦ"Квадрат" і Контрактова площа, Києво-Могилянська академія).
Володимир Яворський-Волдмур є автором роману «Радощі та муки Бориса Штоцького» (1987), уривки якого друковано в самвидавчому журналі «Кафедра» (1988), потім в альманасі «Хіппі у Львові» (2011), (окремою книжкою роман опубліковано 2013 року львівським видавництвом "Тріада плюс"), також епопеї «Напівсонні листи з Діямантової імперії та Королівства Північної Землі», яку розпочав писати ще у Львові 1979 року, роману "Нотатки мого друга Т.Р.", поетично-прозових мініятюр "Життя вмлівіч", філософських мініятюр "Думки", літературно-художніх есеїв, літературознавчих статей та инших текстів.
«Напівсонні листи» з 1997 року нереґулярно друкуються в журналі «Кур’єр Кривбасу»(1997, 1999-2002, 2005, 2007-2009, 2012, 2013), окремі розділи опубліковано у журналах "Сучасність"(1998, 1999), "Дзвін"(2002), "Березіль"(2001), альманахах "Вітрила"(1989) і "Плерома"(1998), антологіях "Приватна колекція"(2002) та "Книга Лева"(2014). У 2000 р. київське видавництво «Факт» видало перші пятдесят «Напівсонних листів» окремою книжкою. Переклади «Напівсонних листів» (перекладачі Боґдан Задура, Рената Руснак) опубліковано в польських журналах «Literatura na swiecie»(1999), "Akcent"(2000), «Kresy»(2001), "Podkowiański Magazyn Kulturalny" (2004) «Tworczosc»(2005), «Borussia»(2007), "Teka pulavska"(2012), "Metafora"(2013). У 1998 році в книжці Грицько Чубай "Плач Єремії" вміщено спогади В.Яворського-Волдмура про Гр.Чубая, а в 2019 році спогади про Олега Лишегу (збірник Спогади про Олега Лишегу). Статті суспільно-культурного характеру Володимира Яворського-Волдмура, окрім газет, оприлюднювали такі часописи як «Ї»(2002), «Кур’єр Кривбасу»(2005-2008), «Березіль»(2002), альманах Хіппі у Львові (2011, 2012). У 2015 році альманах Хіппі у Львові (2015) опублікував збірку віршів В.Яворського-Волдмура "У пошуках голосу Бога". Взимку 2022 року автор підготував електронну книгу на сімсот дванадцять сторінок (в-во "Маґот"), яка є найповнішою (1-146 "листів") версією епопеї Яворського-Волдмура "Напівсонні листи з Діямантової імперії та Королівства Північної Землі". До неї включено мапи, поетичні додатки, зауваги до правопису і обємистий словник. В грудні 2021 року польське видавництво "Літературна галерея" (Galeria literacka) видало "Напівсонні листи" (1-136) польською мовою (Wolodymyr Jaworski-Woldmur Pо́lsenne kartki z Diamantowego Cezarstwa i Krо́lestwa Ziemi Pо́lnocnej). Переклад здійснив Богдан Задура. В оформленні обкладинки використано картину польського художника Томека Сетовського.
У травні 2009 року Володимир Яворський-Волдмур виїхав з Києва і, усамітнився у віддаленому від міської марноти та шуму селі Євминка на Подесенні (Чернігівська область). Тут у лютому 2022 року його застала широкомасштабна війна Росії проти України. Також цього ж року навесні померла в його друга дружина Валентина.
Втім, незважаючи на всі гіркоти й біди, він продовжує писати свої твори, збавляючи дозвілля в саду, на городі або в прохідках по подеснянських луках, в соснових лісах, по живописних берегах Десни, яку з повним правом Олександер Довженко колись назвав "зачарованою".
