середу, 16 жовтня 2013 р.

8. АНУ, ПОГОВОРІМО ПРО ПОЕЗІЮ. Непоцінований М.Фішбейн (Статті)

       

          Ану, поговорімо про поезію. Вона має багато ріжновидів, підходів, стилів. Є вірші веселі, задерикуваті, хвацькі, є колючі й епатажні, є обурливі, які шокують цинічною правдою, є еротична поезія, прямолінійна, спрямована винятково на тілесні емоції, а є й вишукана, яка оспівує жінку й чоловіка, стираючи ґрань між тілом і душею, є філіґранно відточені рядки, максимально сто́тні слова й фрази, а є кострубаті, необроблені, які подекуди викликають відторгнення, є вірші сентиментальні, сповнені невимовної туги, печали, а є банальні, з зачовганими словами-штампами, є сповнені емоцій, надриву, пафосу, а є бездушні, наскрізь раціональні, так, наче їх написав компютер, є вірші преренасичені песимізмом і відчаєм, часто невиправданим, завдяки яким світ здається вкрай збідненим, одномірним, а є вірші-феєрії, де все искриться, жбухає радістю, повниться ряснобарвям нескінченних карнавалів, є вірші, в яких все тримається на витонченій грі слів, пусті, за якими нічого не стоїть, вірші для гурманів слова, вірші для простих смертних, вірші для домогосподинь, вірші для дітей тощо. Вірші, вірші, вірші, нескінченні шереги віршів. Всі вони можуть бути і добрими, і поганими. І все це винятково залежить від вправности віршувальника і ні від чого більше.
           Але які ж все-таки вірші найкращі?
          Важко судити, невдячна це справа. Втім, як на мене, є особливий ріжновид поезії, яку я назвав би поезією голосу Бога, поезією найвищої проби. Це такі поетичні рядки, які паралізують думку, змушують її завмерти. Читаючи їх, людина не може визначитися, тратить ґрунт під ногами, у неї щезають усі критерії. Між нею і віршем нема посередників, жодного містка, все розчиняється, наче мариво. Читач немовби сам стає віршем. Це в певному сенсі страшна поезія, бо вона руйнує всі ілюзії, якими ми живемо. Руйнує, бо змушує німіти наш розум, перетворюючи тим самим нашу свідомість на порожній збан, таку собі табулу расу, на якій заново може бути сформовано все, що завгодно. Глибина її проникнення в дійсність така потужна, така тотальна, істинність її така неперевершено досконала, що, здається, нікому, пізнавши її, не захочеться більше ні корчити дурня, ні блазнювати, ні реготати, ні впадати у відчай, печаль, депресію, ні віддаватися сумові, ні безпричинній тузі за чимось незвіданим чи й просто бездумно збавляти час хитромудрою грою в складання мертвих слів, себто всім цим, що позначене неповнотою, однобокістю, і тому неістинним. Ця поезія подібна на океан, незмірний і невичерпний, всі инші на більші чи менші калюжі, приречені рано чи пізно всохнути.
          На жаль, саме такої поезії нам найбільше й бракує. І я би зовсім був у розпачі, якби у свій час не відкрив для себе Мойсея Фішбейна. Цей поет в нашій літературі стоїть абсолютно осібно. Він не має за собою жодних традицій, не є нічиїм продовжувачем (може, Щоголів, Свідзінський, але в них були лише тьмяві проблиски того, що є у Фішбейна), і не має послідовників. Сам єдиний у своєму роді, наче роздери-душу-крик у пустелі. Ніким не чутий, нікому не потрібний. Воістину, важко бути поетом в Україні, Господи!

              
                                     Мойсей Фішбейн 
 
Незнаними віддалинами дна
сумирно снили хвилі прикінцеві,
над ними в колихливому вінцеві
пливла недоторканна Однина,
вона у Нескінченному несла
в самій собі віддалини глибинні,
які являли грону і хлібині
зникому тінь забутого весла,
Один відчув появу кажана,
коли зникали виміри і міри
там, де його розпеченої шкіри
торкатиметься крапля крижана. 

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~


Вірш узято зі сайту:   http://mosesfishbein.blogspot.com/


2013, 10 жовтня


9. Про одне репресоване слово

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
 
 

 
Читати далі...

пʼятницю, 22 лютого 2013 р.

7. МОВНА НЕРІВНОПРАВНІСТЬ В УКРАЇНІ (Статті)

 Наша мовна проблема – це не вигадка політиків, як простодушно думає багато хто. Це цілком реальна і доволі болісна проблема мовної нерівноправности в Україні, себто несправедливости умов, за яких в нашій державі функціонують українська та російська мови.
 Адже всяка мова, щоб повнокровно розвиватися, мусить мати належну мовотворчу базу – достатньо численне середовище мовців, а також якомога розлогішу присутність у всяких сферах суспільного життя. Тим часом мовотворча база української мови незрівнянно вужча від російської. Адже українська мова спирається винятково на громадян-українофонів (переважно сільське населення) і в багатьох цивілізаційно-важливих сферах присутня або частково, або й взагалі відсутня (бізнес, промисловість, наука, спорт тощо), тоді як російська мова спирається не тільки на громадян-русофонів (переважно міське населення) і абсолютно домінує в більшості цивілізаційно-важливих сферах, а ще й отримує потужну мовно-інформаційну підтримку з Росії.
Саме ця російська підтримка і створює в Україні мовну нерівноправність, надаючи російській мові величезні переваги і роблячи українську мову неконкурентною, що матеріялізується у скороченні загальної кількости українофонів і звуженні сфер вживання української мови. Таким чином унаслідок згаданої нерівноправности утискається право українців-прихильників української мови на її захист і повноцінний розвиток. Щоб виправити це, конче потрібно створити для обох мов рівні умови, себто усунути перевагу, яка наявна сьогодні по боці російської. А це означає, що мусимо або устіль перекрити мовно-інформаційну експансію Росії й тим самим ізолювати русофонів від їхнього додаткового підпертя поза Україною, або законодавчо надати українській мові такі преференції, які би нейтралізували цю російську експансію.
   А як же права українців-русофонів? Чи не ущемлюватимуться їхні права, коли українській мові буде надано особливі законодавчі переваги? Тут треба знайти розумний баланс інтересів. Преференції для української мови мають бути достатньо широкими, щоб забезпечувати у повній мірі її реальний (а не формально-показовий) розвиток і служити надійним її захистом і разом з тим не переходити межі, за якими починаються права русофонів на послуговування російською. Втім, в основі цього балансу має лежати розуміння, що преференції для української є не утисками російської, а лише досягненням справедливих умов, завдяки яким одна і друга мови зможуть повноцінно існувати. Адже преференції для української викликані лише одним – потребою знайти противагу мовно-інформаційній підтримці, яку мають русофони з боку Росії, і якої не мають українофони, себто зробити умови для обох мов максимально справедливими, паритетними.

2013, 28 лютого  

 
8. Ану, поговорімо про поезію  
http://ua-human.blogspot.com/2013/10/blog-post.html

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html       
Читати далі...