Принц Осіян, син короля Північної Землі Рафанаїла, сидів у брудній портовій корчемці і разом з кількома горлорізами, з якими вчинив низку грабунків упродовж минулого тижня, мовчки попивав з великого глиняного кухля червоне вино.
Корабель, на якому він покинув королівство свого батька, розбився об підводні скелі під час шторму за двадцять кілометрів від узбережжя Діямантової імперії. Вся команда загинула разом з кораблем, і вкрадений принцом з королівської скарбниці мішок золотих ра́фенів теж пішов на дно. Врятуватися вдалося лише Осіянові, котрого хвилі напівживого викинули на берег.
Пролежавши на піску майже дві доби, принц Осіян трохи оклигав і, побрівши навмання вглиб суходолу, випадково надибав деревяну халупу старого рибалки То́рія, який уже багато років жив тут самотньо, харчуючись лише рибою.
У хатині Торія принц прожив понад два тижні, докладно розпитуючи про околиці та місцеві порядки. А довідавшись, що за вісімсот кілометрів звідси розташоване найбільше портове місто північного узбережжя імперії Брайбіна́р, він уночі задушив сонного хазяїна халупи і, забравши найцінніші речі: срібний годинник, кишенькового формату ба́йбулу у шкіряній оправі та два мідні і́мпери, подався до міста.
Прибувши до Брайбінара, він швидко позаводив чимало знайомств із усілякими людьми і хитрістю видурив у них чималу суму грошей, видаючи себе за сина багатого купця з південної области Північно-Земельного королівства містечка Пениї́ля, що з дня на день начебто має прибути кораблем до брайбінарського порту.
Тепер, цмулячи у корчмі вино, Осіян мав замір потай чкурнути з «позиченими» грішми до столиці імперії Седіола́на, де хотів побачити сестру імператора, принцесу Ніо́бу, про чию божисту красу стільки було розмов по всій країні. Він загорівся нездоланним бажанням завоювати серце прекрасної принцеси, вважаючи, що лише він, принц Осіян, гідний її руки.
Коли надворі зовсім стемніло, принц тихо вийшов з корчми і через годину вже сидів у поїзді, що на великій швидкості мчав до столиці.
кудись той поїзд завезе... - він всіх - ну майже всіх! - кудись довозив - бо всі люди, бо чи не кожен мав щось "свого", нажитого обманом, в надії на майбутні з того "дивіденти" - ситість, достаток, гарне життя у високих колах володарів світу сього, врешті - чись куплена любов, ба, навіть кохання і щастя!.. - ?..
ВідповістиВидалити