64. ПІД ГРУШКОЮ (Життя вмлівіч)

Спека.

Тільки-но полудне минуло.

Вівсянка замовкла

в заростях вишняку...

Під грушкою у затінку

пю зелений чай

у самоти́ні,

тіне моя! 

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

65. З ким прощаються вони?

https://ua-human.blogspot.com/2021/10/65.html

 

Читати далі...

63. МОЄ ЩАСТЯ (Життя вмлівіч)

Цієї черепахи не було тут понад десять років. Весь цей час я тужив за нею, все думав, чому вона покинула мене. І ось цього вечора, коли своїм звичаєм сидів знічевя у саду над озерцем, знову побачив її. Воістину, не оминає  чоловіка і щастя в цьому світі!

 

Вечірній сад. Тиша.

Ні вітерець не війне.

В озерці там,

з того боку в очереті

голова черепахи

виткнулася над водою.

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

64. Під грушкою

https://ua-human.blogspot.com/2021/07/64.html

 

 

Читати далі...

62. ЦЕЙ ЛИПНЕВИЙ ВЕЧІР (Життя вмлівіч)

Вечір.

Спека спадає.

Крізь віття ялини –

проблиски призахіднього сонця.

Дві чаплі вгорі пролетіли

на болота.

На сусідському обійсті гамірно,

музика, пяні голоси. 

 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

63. Моє щастя

https://ua-human.blogspot.com/2021/07/63.html

 

 

Читати далі...