Словник (Т-У-Ф-Х-Ц)
Ч
Ча́йка – Vanellus vanellus, чи́біс.
Чайо́т – Sechium eduie, мексіканський огірок, усі його частини їстівні:
крохмалисті бульби, недостиглі плоди (вагою сягяють до 1 кг), насіння цих плодів, а
таккож молоді пагони та листя.
Ча́лий – сірувато-коричнева масть коня.
Чару́нка -- заглибина, отвір, гніздо
серед багатьох подібних на одній площині.
Часни́к городній – Allium sativum, дворічне зело; як прянощі використовують лише цибулину.
Ча́та – загін варти, військової
сторожі.
Чебре́ць – Thymus, світлолюбна посухостійка
медоносна (влітку) рослина заввишки 2-13 см. Квітки дрібні рожеві, дуже пахучі. Цвіте
у другій половині червня, у липні. Його квітучі пагони використовують як
ароматизатор в парфумерії, з них також виділяють етерну олію.
Чей – ачей, чень, може, може-таки, можливо, може бути.
Чембо́р – напівшовкова кольорова
стрічка, якою жінки оперізуються поверх пояса.
Чеме́рник червонуватий – Helleborus purpurescens, багаторічне вічнозелене
зело заввишки 25 см
з великими гарними квітками фіолетово-червонавої барви; росте на камянистих
гірсько-лучних схилах; цвіте дуже рано, в березні-квітні.
Чемлі́т сукняний – чоловічий
верхній одяг з фалдами ззаду.
Чепра́га — металева орнаментована пряжка
для пояса.
Червонобру́нька – Cercis canadensis, це́рсис, росте в
підлісках та долинах річок, великий розлогий кущ до 6-8 м, листя зелене округле,
суцвіття складається з дрібних пурпурово-рожевих квіточок, що рясно вкривають
гілки й навіть грубі билія й стовбур, цвіте до розпускання листя. Плодоносить
бобами, які дозрівають у вересні-жовтні.
Черве́ць – Porphyrophora polonica, кошені́ль, вид комах, з яких виготовляють червону
фарбу (кармі́н).
Чере́мха – Padus avium, черемши́на, калака́луша, великий кущ, квітки якого білі,
дуже пахучі й зібрані в китиці; цвіте в травні; плоди чорні, кулясті, солодкі,
їстівні, достигають у вересні.
Черепа́ха болотяна –
Emus orbicularis, водяна тварина завдовжки зазвичай 20-30 см, але може бути й
набагато більшою; живиться комахами та їх личинками, иншими членистоногими, не
гребує жабами, ирицями, а також рибою, водиться у стоячих водоймах; живе довго,
сто і навіть більше років.
Чере́шня — Cerasus avium, дерево до 25
м; квітки білі, з’являються до розпускання листя; плоди
достигають у червні-липні.
Червле́ний – черле́ний,
черчико́вий, темно-червоний.
Черво́ний віск --
забарвлена тверда смола, віск і т. ин., що легко плавиться й застигає;
уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок
тощо, сурґу́ч.
Черкаси́н — сіра бавовняна тканина.
Черле́ний –
червле́ний, черчико́вий, темно-червоний.
Че́рсистий – від че́рса, густе
опушення з коротких волокон на деяких тканинах, во́рса. Слово походить від
черса́к волосистий (Dipsacus pilosus), багаторічної
травянистої рослини, супліддя якої використовують у текстильній промисловості на
наведення че́рси на суконні вироби.
Чесуча́ – цупка шовкова тканина, що має в
своїй основі бавовняні нитки.
Чечеви́ця – Carpodacus erythrinus, малесенькі
пташки з майже всуціль червоним, за винятком крил та кінчика хвоста,
оперенням.
Чи́котень – Turdus pilaris,
горобинник, ріжновид дроздів, більший за шпака, брунатні спина, крила,
попеляста голова, майже чорний хвіст, біле черевце, а на грудях
рудувато-темно-буре ряботиння. Звуки – характерний крик «чик, чик, чик…», чикотіння.
Чилі́гуа - Festuca dolichophylla, ріжновид вівсяку, невисокої сухотривкої трави, яка росте купинами
заввишки до 60 см.
Чи́на лучна – Lathirus pratensis, багаторічне дуже
посухотривке зело заввишки 40-100
см; квітки яскраво-жовті; цвіте в червні-липні;
плодоносить стручками 6-7 см
завдовжки.
Чинчі́ла - Chinchilla
lanigera,
схожа на щура тваринка до 40 см завдовжки з дуже цінним хутром. Живе в
пустинному високогірї Анд.
Чи́рва – картяна
масть.
Чистоті́л – Сhelidonium majus, ростопа́ш, борода́вочник, цей травянистий кущик
характерний тим, що при надламуванні випускає жовтий сік. Отруйний.
Чичамора́да - солодкий неферментований
напій, виготовляється з червоної кукурудзи, садовини та прянощів.
Чілен - Prosopis chilensis, бобова
рослина, яка дає плоди у вигляді їстівних стручків, росте в сьєрі Перу.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чо́вганці – домашні капці без задників.
Чоколя́да – розтерті в порошок
зернята какао, приправлені цукром та прянощами, шоколад.
Чоколя́дне дерево – Theobroma cacao, теобро́ма, листяне дерево; плоди нагадують невеликі
ребристі брунатні або жовтаві огірки; цвіте й родить безперервно; квітки, які
ростуть на стовбурі, невеликі рожевуваті або жовтаві.
Чолопо́к -- вершок, м́аківка гори.
Чопа́тий – притуплений, тупоносий, тупий,
нетямущий, дубоголовий.
Чорни́ця — Vaccinium myrtillus, бурівки́, а́фени, я́фени, невеликий травянистий кущик; квітки дрібні,
зеленувато-рожеві; цвіте в квітні-травні.
Чорнобри́вці -- Tagetes erecta, ша́почки, таґе́тес, однорічні
квіти, забарвлення жовте, помаранчеве, брондзово-коричниве, коричневе,
темно-коричниве; цвітуть з червня до перших заморозків.
Чорногорі́х— Juglans nigra, горіх чорний,
світлолюбне, теплолюбне, посухотривке дерево з розлогою кроною заввишки 30-35 м, плоди неїстівні. З деревини виготовляють меблі,
музичні інструменти.
Чота́ імператорська —
3 рої (35 леґіонерів).
Чота́р –
командувач чоти́, ляйтена́нт.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чу́кру – сh'ukru (з мови кечва), твердий.
Чу́льо – вовняна плетена шапка-вушанка
індіянців Перу.
Чу́чверіти –
робитися корявим, шкарубким, грубим.
Ш
Шабельта́с – портупея.
Шавкоті́ти – невиразно говорити.
Шавку́н – Cairina moschata, мускусна качка, велика качка, яка походить з
Південної Америки. Замісць крякання шавкає, себто, видає уривчасте шарудливо-шелестяво-шипляче
плямкання, схоже на звуки собаки, який
їсть. Шавкун полюбляє ковтати усе, що блищить, навіть друзки шкла, має вгорі на
дзьобі бородавчасті нарости, з яких у старих самців виділяється жир із запахом
мускусу, оперення в нього розмаїтого забарвлення. В Україні був, вочевидь, свій
підвид мускусних качок, свідчення про що маємо у словнику Бориса Грінченка:
«Нечипоре, дивись лишень – що там ніби мріє? Чи то шавкун, чи то баклан далеко
чорніє" (Морд.К.32).
Ша́влія – Salvia, багаторічне зело з родини губоцвітих з
великими ароматними квітами і повстянистими, дуже пахучими листками;
використовується як ліки.
Шаґре́нь — дуже мяко виправлена шкіра на взуття,
оббивку меблів тощо.
Шала́нда -- плоскодонний човен.
Шалі́вка -- тонка дошка (завтовшки 1 дюйм), вживають на обшивку
деяких легких човнів, а також стін, стелі, покриття дахів тощо.
Шальо́н — чоловічий легкий верхній довгий одяг, схожий на жіночу сукню.
Шансоне́тка – пісенька грайливого, часом легковажного,
малопристойного змісту.
Шанта́н -- кавярня з відкритою сценою на
виступи легковажного характеру.
Шапа́р, шапарка
– ключник, економ.
Шараба́н — чотириколісний екіпаж з поперечними
кількарядними сидіннями.
Шарла́т, шарла́товий – багря́нець, пурпур, пурпуровий.
Шарла́х — фарба яскраво-червоного
кольору.
Ша́рфмиця — найбільша гармата (засяг жерла
— 34 см).
Шатну́тися – різко кинутися кудись,
метнутися.
Шафра́н гейфелів – Crocus heuffelianus, бульбоцибулинне
безстеблове зело заввишки 10-20
см цвіте в березні, буває фіолетовий, лільовий, жовтий,
білий з темними плямами на кінці пелюсток; підвищує любовну енерґію.
Шафра́новий – помаранчево-жовтий.
Шашіль - Ptinidae
latreille, жуки-точильники, живляться мертвою деревиною, пошкоджують деревяні
меблі.
Шве́льбавий -- з поганою вимовою. «Я того Онисима ані раз
не розумію, так шве́льбаво говорить»
Шви́ґар – особливо заплетений кінчик
батога, кнута, канчука, малаха́я.
Шво́рінь – металевий або деревяний
стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в
автомобілі, локомотиві тощо.
Шевйо́т – вовняна мяка, тіль-тіль черсиста,
гладко пофарбована костюмна тканина.
Шевлю́га – мерзотник, паскуда.
Шела́к – смола, яку виділяють молоді
пагони деяких тропічних рослин унаслідок укусів так званими лаковими червецями;
використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних платівок.
Ше́ршень – Vespa crabo, величезна (три см завдовжки)
оса.
Шиб – образ, вигляд, фіґура, кшталт, форма.
Шиза́ндра -- Shizandra chinensis, лимо́нник, деревувата листопадна ліяна до 10 метрів; квітки дрібні
рожевувато-білі з ніжним цитриновим запахом, ягоди кулясті червоні, зібрані в ґроно,
мють приємний пряно-кислий смак.
Шилюди́сті ′уставки – візерунок
вишивки.
Ши́нґель – та частина віси, на якій
обертається колесо.
Ши́нка - вудже́нина, ву́джене (ко́пчене) м'ясо
(свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.
Шинква́с – місце, де стоїть продавець
(шинкар), прилавок.
Ши́пош – ріжновид рогу або труби.
Шипши́на собача — Rosa canina, колючий кущ; квітки ясно-рожеві; цвіте в червні-липні.
Шифо́н -- дуже тонка штивна густа тканина,
що ледь просвічується (шовкова або бавовняна).
Шиша́к – шолом, зазвичай сталевий.
Шишка́р сосновий – Loxia pityopsittacus, цей птах має характерну рису –
гострі кінці його дзьоба перехрещуються. Завбільшки з горобця. Оперення
темно-червоне (самець) або попелясто-оливкове чи жовтувато-помаранчеве
(самиця). Звуки – різке «клє-клє-клє» або «цок-цок-цок». Живиться насінням
шишок.
Шкаворі́жний – бридкий, гидотний.
Шкалу́бина – щілина, тріщина, зморшка.
Шкара́дний -- бридкий, гидкий.
Шка́рідь – гидота, мерзота.
Шки́па – найменша з віоль, маленька
скрипка, яку зазвичай виготовляють для дітей.
Шкли́ця – шкли́во, поли́ва, шклувата речовина, якою
покривають керамічні вироби, емаль.
Шко́рба – стара зморщена висохла жінка.
Шкору́па – тонка тверда шкірка на
поверхні землі, снігу, цукру тощо.
Шкува́ти – шукати слід (про пса).
Шку́на — судно, що має кілька щогл з
косими вітрилами.
Шкура́т – шматок шкіри, хутра.
Шкуропе́я – цариця плазунів; у неї на
голові є золота корона (чи, за иншими даними, золотий каптурець); Шкуропея має
численних слуг, за допомогою яких урядує всіма справами світового зміїного
царства; у Макулянському болоті розташована її резиденція.
Шкут
– нездала, ні на що
нездатна слабосильна людина. Та нічого він не може, шкут та й годі.
Шля́рка – обо́рка, негусто зібрана в складки
смужка.
Шляфро́к – спальний халат.
Шльонко́вий, шльонко́ва мальованка, шльонкі́вка – розпис глиняного посуду з
орнаментом із комбінованих паличок.
Шми́га: не до шми́ги – не до ладу, недоречно.
Шмугля́ти –
шмульга́ти, стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь.
Шмульга́ти – шмугля́ти,
стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь.
Шовко́виця біла – Morus alba, мо́рва, тут,
світлолюбне посухотривке дерево, плоди білі, рожеві, фіолетові
достигають у червні-липні.
Шовко́пряд тутовий – Bombyx mori, вид невеликого
метелика з рудяво-попелястими
крильцями.
Шовчи́на – Asclepias syrica,
ва́точник сирійський, ла́стівень,
багаторічна трявяниста рослина до півтора метра заввишки із сторчовим стеблом.
При зрізі виділяє молочковий сік з неприємним запахом. Листки на коротких
бильниках довгасто-еліптичні. Цвіте рожевим суцвіттям у липні. Плід має у
вигляді багатонасінної листянки, яка достигає у вересні. Розкрившись, листянка
розбухає віхтями білого пуху. Рослина отруйна для тварин. Походить з Північної
Америки.
Шолуди́вник – Pedicularis,
однорічна рослина заввишки 15-30
см, росте на торфяниках, солончакуватих луках.
Шпараґі́вка – шпара́ґи,
шпара́ґа, спаржа, шпараґова квасоля, її молоді стручки їстівні.
Шпе́тина – щерби́на, за́зуб, ва́да,
ґандж, хи́ба, зби́ток.
Шпе́тність – порочність, щербатість,
заплямленість. Від шпе́тний – поганий, бридкий.
Шпи́ндель – головний вал обертальних
механізмів, прямовисна вісь чого-небудь, наприклад, шпулі.
Шпина́т городній – Spinaceae oleraceae, однорічне ясно-зелене зело,
цвіте в червні-серпні.
Шпіне́ль — коштовний камінь, буває червоний, рожевий, помаранчевий,
темно-зелений, чорний.
Шпія́льтер – цинк.
Шпо́ла – металева лопатка з
високо загнутими краями, шуфелька, совок.
Шпо́лочка – маленька лопатка, шуфелька.
Шпо́нька – при́шпилька, шпилька, за́пінка,
спі́нка на стягування волосся на голові.
Шпо́ртатися - робити що-небудь дуже
повільно або невміло; порпатися, бабратися.
Шпува́ти – особливим гавкотом повідомляти мисливця про
дичину. «Арсеньо чув, що пси вже вишпували лиса в яру».
Шпу́га – деревяна або залізна планка,
що скріплює дошки тощо.
Шпу́ндра –шматки підсмаженої з цибулею
свинини та буряків, зварених у буряковому квасі.
Шпунт – нагрітий алкогольний напій з руму або коньяку з чаєм,
водою, цукром та соком з якихось плодів, пунш.
Шріт — дрібні оливяні кульки.
Шротівни́ця – гармата, яка стріляє
шротом.
Шру́ба – ґвинт.
Шру́бель – зубило.
Шти́вний – негнучкий, твердий, нерухомий; ще
холодний, байдужий, суворий.
Што́ла – глибока впадина, заглибина в
скелі.
Штоф – чотиригранна шкляна посудина з короткою шийкою на вино,
горілку тощо, яка дорівнювала 1/8 або 1/10 відра.
Штрукс – схожа на оксамит бавовняна тканина з густою черсо́ю, вельвет.
Штуде́рний -- уміло, майстерно зроблений;
мудрований.
Штука́р -- той, хто спритно, уміло робить
що-небудь, управний у чому-небудь, фіґля́р, трюкач, циркач.
Штука́рство – демонстровання незвичних
зовнішніх ефектів.
Шува́р – жорстка трава гірських полонин.
Шуга́лія – великий річковий човен.
Шуми́ха – сусальне золото.
Шу́мка – ріжновид веселого жвавого танцю.
Шу́тий – означає, що чогось, бракує; позбавлений
чогось; безрогий, безхвостий, безвухий тощо.
Шуфе́лька – від шу́фля (совкова лопата), шпо́лик, совок.
Щ
Щаве́ль конячий – Rumex confertus.
Щезу́н – злий дух, який несе хвороби
людям і худобі; захищаються від нього зображенням хреста на дверях.
Щеме́рець – до щеме́рця, до щенту, по́вністю, цілком, геть чи́сто,
поното́ю, зго́ла, цілком і повністю, з усією повното́ю, в усій поноті, /з
початку/ до кінця, до ре́шти, до пня, до ноги́, упе́нь, усті́ль, до пі́лочки, всуці́ль, до дрі́бки, до цу́рки,
до ця́ти.
Щи́глик, щи́голь – Carduelis carduelis.
Щи́павка – Forticula auricularia, комаха завдовжки півтора сантиметра иржаво-бурого кольору з темно-жовтими
ногами та надкриллям.
Щовб – крута верхівка, шпиль гори, прямовисна скеля.
Щу́плий - слабосилий, худий, кволий, який має поганий, жалюгідний
вигляд, також не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ин.),
плюсклий.
Щур звичайний – Rattus rattus.
Ю
Юга́ - те саме, що імла. Ще снігова буря;
завірюха, хурделиця. Сніг, що переноситься низовим вітром.
Юрли́вий – швидкий, жвавий, меткий,
проворний. «У хаті поралася молода юрли́ва господиня».
Ю́хта -- сорт шкіри, одержуваний особливою
обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней.
Я
Я́блуня лісова— Malus sylvestris.
Я́вір — Acer pseudoplatanus, дерево з широкою кроною
і гарним, схожим на кленове листям.
Я́вкіт – пронизливий крик, вереск,
писк.
Явкоті́ти – пищати, верещати, пронизливо
кричати.
Я́ґель – Cladonia rangiferina, оленячий мох, росте
суцільним масивом, 5-10 см
заввишки.
Я́зя – меґера, яга.
Я́кіт – лемент, плач, крик, гамір, рейвах.
Я́лик – невелика шлюпка з однією або
двома парами весел.
Яли́на— Picea, смере́ка,
вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Яли́ця — Abies, вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Ялів́ець — Juniperus, вічнозелений чагарник з
лускуватою або короткою глицею.
Яломо́к – ґатунок
повстяної шапки.
Яно́т – Nyctereutes procyonoides, янотуватий собака, єнот, невелике кудлате
звірятко; забарвлення хутра -- бурувато-сіре з чорним; уздовж спини має темну
смугу, а на морді темну «маску», облямовану ясно-попелястим.
Яри́жник -- пяниця, гультяй, безпутня людина.
Ясми́н – Jasminum fruticans, жасмин, кущ до 3 м; квітки кремово-білі, надзвичайно пахучі; цвіте
в травні-червні.
Я́спис – я́шма,
декоративний камінь, має найріжноманітніші барви, зазвичай буває смугастий або
плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
Я́сьок, я́сько – маленька по́душечка, яку зазвичай кладуть під
голову.
Ятря́ний – червоний палахкотливий із
відтінком жовтини колір східнього або призахіднього сонця, а також вогню. Ще
емоційний стан, сповнений пристрасти, палкий.
Я́хонт – я́кинт, сапфір, переважно синій
і блакитний ріжних відтінків, а також зрідка безбарвний, рожевий, помаранчевий,
жовтий, зелений, фіолетовий, чорний.
Я́шма – я́спис, декоративний камінь усіх можливих кольорів,
зазвичай смугастий або плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
