43. ПУРПУРОВІ ПІВОНІЇ (Життя вмлівіч)

По той бік озерця –

що́ там? –

Пурпурові півонії палахкочуть.

Що́ є ці півонії,

і це озерце,

і той ніхто,

який бачить  і запитує?

Дай же відповідь нарешті,

благаю тебе,

тіне моя!

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

44. Бо ти сам станеш ясмином

https://ua-human.blogspot.com/2019/06/44.html

Читати далі...

42. ТО ЩО ТОДІ МАЄШ? (Життя вмлівіч)

Коли не треба нікуди йти,

коли нічого вже не шукаєш,

коли всі цілі й сподівання

розтали, як далека імла,

а бажання,

такі колись манливі, феєричні

перетворилися в пусту марно́ту,

то що тоді маєш? –

Полиск води в озерці,

піялу з чаєм

і ледь чутне зозулине «ку-ку»,

про яке не годен сказати:

є воно

чи лише мариться тобі! 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ 
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html 

43. Пурпурові півонії

https://ua-human.blogspot.com/2019/05/43.html

 

Читати далі...

41. НА ВЕРШЕЧКУ СТАРОЇ МОРВИ (Життя вмлівіч)

Сліпуче сонце…

Тепло…

Вже і травень добігає

кінця…

«Зі-і́-і-і, зі-і́-і-і»,-

десь поміж молоденькими

листочками

на вершечку старої морви

ніяк не вгомониться,

виспівує

крихітна жовтава пташка –

вівсянка. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ  
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

42. То що тоді маєш?

https://ua-human.blogspot.com/2019/05/42.html

Читати далі...

40. ПАГОНИ СОСНИ (Життя вмлівіч)

Молоденькі пагони сосни…

До них раз у раз

тягнуться мої очі.

А там ген-ген за осокорами

ще й вивільга співає…

Ясно-зелені ніжні пагони

й уривчасті висвисти вивільги…

Пагони і висвисти,

пагони і висвисти…

Здається, крім них,

цього раннього ранку

нема більше нічого

на світі.  

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ 
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html 

41. На вершечку старої морви

https://ua-human.blogspot.com/2019/05/41.html

 

Читати далі...