Е
Ебоні́т – твердий чорний блискучий матеріял, що його одержують вулканізацією ґумової суміші із вмістом сірки бл.30%.
Евга́рис – Euharis, має білі шестипелюсткові квітки на взір нарцизів і велике темно-зелене листя. Цвіте з весни до жовтня.
Евгено́л – органічна запашна речовина, складова гвоздичної олії; застосовують у зуболікарській практиці для знеболення.
Евкалі́пт – Eucalyptus, струнке найвище в світі вічнозелене дерево, яке сягає до 160 м; не дає тіни, скидає гладку сірувату кору; листя його вкрите воском і має розмаїту форму, напр. серцювату; евкаліптова деревина тверда і не гниє; там, де ростуть евкаліпти, не можуть рости инші дерева; походить з Австралії.
Еґіри́ н – шклистий камінь зеленого, чорного кольору.
Еди́кт – найвищий за вагою указ верховної влади в ріжних державах.
Екзохо́рда великоквіткова – Exochorda grandiflora, кущ до 3 м заввишки; один з підвидів таволги (спіреї); листки довгасто-еліптичні, квітки (4 см в промірі) білі в суцвіттях; цвіте в середині травня; морозо- і посухотривкий.
Ексе́дра – напівкругла ніша із сидінням.
Експендер – етимологія слова неясна.
Ексцита́ція – excitatio (лат.), збудження почуттів, збентеження.
Електрокре́шер – електричний прилад на тортури у формі лютува́ла (лютівника, лютаря, паяльника) з пружиною, до кінчика якої приґвинчено срібне кружальце з профілем короля Рафанаїла. Етимологія слова не ясна.
Елета́рія – Elettaria cаrdamomum, багаторічне зілля, що росте у вологих лісах Індії та Шрі-Ланки. Росте стеблами заввишки до 3 метрів із широколянцетними довгими листками. Квітки неправильної форми, дуже пахучі й гарні із білою оцвітиною та широкою губою, в якої жовтастий край помережаний променистими яскраво-блакитними жилками. Плід – тригранна коробочка, що містить багато кутастих зморшкуватих насінин (близько 4 мм) рудого кольору, дуже запашних і з пряно-пекучим смаком. З насінин виготовляють прянощі, відомі як кардамо́н.
Елоце́нове письмо – стародавній шрифт; етимологія слова не ясна.
Еспадо́н – великий важкий меч, який вояк тримає обіруч.
Ете́р – кляса органічних сполук, що складаються з двох радикалів, повязаних між собою атомом кисню; ефір.
Ефе́дра – Ephedra distachya, кущики з родини хвойників; жовтаво-зелені стебла; червоні кулясті дуже декоративні шишечки; росте на камянистих місцях, піщаниках, особливо на приморських та степових схилах; добувають ефедрин, хлористо-воднева сіль якого звужує судини, підвищує кровяний тиск.
Ефе́дра андська - Ephedra breana, росте на солончаках перуанської сьєри.
Є
Ж
Жа́ба – Rana.
Жа́бяче зілля – етимологія слова не ясна.
Жа́йворонок польовий – Alauda arvensis.
Жбир – скеля, су́плаш камяниста гора.
Желіпа́ти – кричати, сваритися, голосно нарікати, плакати, ревти.
Жерде́ля – Armeniaca vulgaris, абрико́са, море́ля, листяне плодове дерево; квітки білі, рожевуваті; зацвітає до розпускання листочків у березні-квітні; сушені плоди без песток – куре́га.
Жерела́тий – порожнистий, бутлявий, дупластий.
Же́реп – Pinus mugo Turra, косодере́в, гірська сосна, розпростертий стелюховий кущ до 5 м заввишки з темно-брунатною, майже чорною корою, глиця тверда до 5-6 см, росте повільно й доживає до тисячі й більше років.
Живи́зна – живі істоти, переважно свійські тварини, худоба, птиця.
Жи́вокіст – Symphytum officinale, багаторічне зело до метра заввишки; росте на вологих місцях; має лікувальні властивості.
Жир, жи́ро – картяна масть, хрест, треф.
Жирандо́ля – великий фіґурний свічник на багато свічок.
Жо́вна зелена – Picus viridis, зелений дятел, середній за розміром серед дятлових. Має довгий міцний дзьоб, довкола очей чорні плями, червону повздовжну шапочку, зелену з жовтавим відблиском спинку з білими цятками, зелені крила з жовтими кінчиками, виразну жовтину зверху між крилами на гузниці, чорний з маленькими поперечними смужками хвіст. Ходить здебільша по землі, де вишукує мурах і їхні личинки, також полюбляє ягоди вишні, черешні і морви. Оселяється у дуплах. Крик у жовни голосний, скидається на виразне «клак-клак-клак».
Жо́вна – пухлина, горбок на тілі.
Жо́внір – стріле́ць, воя́к, воїн, солдат, боєць.
Жовти́ло – жо́втка, жовта фарба, яку виготовляють з кори дикої яблуньки.
Жовтя́нка – Colias palaeno, вид метелика з жовтими крильцями, які по краях мають чорні смуги.
Жоло́бина – долинка між узвишшями.
Жоржи́на – Dahlia pinnata, ґеорґі́ня, пишноквітлий травянистий кущ; сягає до 2,5 м; забарвлення розмаїте, за винятком блакитного, синього й чорного; цвіте з кінця липня до заморозків; у відкритому ґрунті не зимує.
Жо́стір проносний – Rhamnus cathartica, дерево або кущ до 6 м заввишки; дрібні жовтуваті квітки, зібрані в пучки, які починають цвісти в травні; плоди округлі, достигають у серпні.
Жу́желиця – Carabus, досить великий чорний жук з двох (більшої задньої і меншої передньої) кругловидовжених частин та голови.
Жу́жмом – у згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини); без усякої системи, купою, одне на одне (на одному); все разом, великою кількістю.
Жук-о́лень – Lucanus cervus, рога́ч, живе в листяних лісах, живиться соком пошкоджених дубів, довжина сягає до 8 см.
Жук-плавуне́ць – Dytiscus marginalis, живе у безрухих водоймах-нетечах, хижак, полює на водяних безхребетних, а також пуголовків, мальків риб.
Жу́па – соляна копальня.
Жураве́ль – Grus.
Жураве́ць — Geranium, ґерань, багаторічне зело, пелюстки рожево-червоні, лільові, фіолетові, росте в лісах, часто в камянистих місцях. Цвіте вліті.
З
Заба́цькатися – забруднитися, заплямитися, закаля́тися.
За́біги – зусилля, намагання, старання.
Забісо́ваний – закоренілий, замерзілий, затвердлий, зашкарублий, закскнілий (у гріхах), забуча́вілий, остаточно сформований, запеклий, затятий.
Заво́ди – «на всі заво́ди» – щосили, нестримно.
Заво́ї (від заві́й) – рвучкий круговий рух вітру; замет, пагорб, утворений вітром (з піску, снігу, пилу); завихрені вітром клуби, кільця, пасма диму, пилу, куряви і т. ин.
Заво́їстий – задери́куватий, дері́зний, зачі́пливий, неврівноважений, зухвалий, заго́нистий, забіякуватий, войовничий.
Заво́їстість – задери́куватість, дері́зність, зачі́пливість, неврівноваженість, зухвалість, заго́нистість.
Зага́ра – пристасть, лас до чогось, жада, бажання, хітка чогось.
За́гвіздок – запобіжник ґранати, чека.
Заго́нистий – хва́цький, молоде́цький, бадьо́ристий, бра́вий, задьо́ристий, промітни́й, жва́вий, шпарки́й.
Задові́л — задоволення, угоно́ба.
Заду́шина – закрита від безпосереднього контакту з жаровищем камера в печі, де страва вариться розпеченим повітрям, духовка.
За́єць – Lepus.
За́єць земляни́й – Allactaga major, невеликий гризун завбільшки як щур з довгим хвостом, на кінці якого є китиця; живе в степовій місцевості, живиться насінням, кореневищами, бульбами й цибулинами рослин, а також баштанними культурами; вдень сидить у норі, а вночі виходить шукати поживу; на зиму западає у тривалу сплячку.
Зазирни́й – яскравий, сліпучий, сяйний.
За́зір – знак, по́значка, за́значка, жест, ви́яв.
Зазнаки́ – наперед усвідомлюючи, свідомо, явно.
За́їзд – приміщення для зупинки, ночівлі подорожніх із двором для підвод, коней і т. ин.
Зайди́голова – неврівноважена людина, вчинки якої позбавлені розсудливости, здорового глузду, навіже́нець, хи́морода, фантазер.
Закавра́ш – вило́га на кінці рукава, обшля́ґ.
За́кладом – дуже повільно. Пустив коня закладом.
За́кот – ляцка́н, вило́га на грудній частині верхнього одягу (пальта, піджака).
Закоха́нець – той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник, зідхальник, (зневажл.) зідхайло.
Зала́сливий – зала́сний, хтивий, ласолюбний, зага́рливий, спо́рзний, чуттєвий, пожадливий, пристрасний, ярки́й, жагучий, спрагнений тощо.
Зала́сний – привабливий, знадливий, сповнений насолоди, хіти.
Зала́сся – насолода, втіха, зага́ра до чогось, захват.
Залі́зна пропа́сниця – особлива хвороба, поширена серед вояків. Етимологія не ясна.
Замі́шання – стан збентеження, зніяковілости; загальна розгубленість, раптове безладдя; сумяття.
Замо́к – тут затвор рушниці.
За́мша – шкіра оленя, лося, вівці, виправлена жировим дубленням.
Запа́ска – шматок тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замісць спідниці для обгортання стану поверх сорочки.
Запі́лля – територія позаду війська, лінії зіткнення, тил.
Заполо́ха – опу́дало, опу́да, о́пуд, чупера́дло, страши́ло, страхови́дло, маня́к, пуха́й.
За́полоч – кольорові бавовняні нитки на вишивання.
Запоя́сник – односічний дуже гострий ніж, звичайно для захисту.
Запри́дух – дуже сильна горілка.
Запя́стник – срібний, золотий або мідний обруч з декоративним карбо́ванням.
За́рва – у́рвище, о́блаз, обрив.
Зару́жжа – солончак, засолені землі.
Заса́дистий – масивний, грубий.
За́світи – потойбіччя, потусторонній світ.
Засібни́й – просторий, вільний, широкий з запасом (про одяг). Ще заможний.
За́сторонки – відсіки, за́кутки.
За́стум – тихе місце, напр., води.
За́сушки – сухарі.
За́сяг – радіюс, віддаль, діяпазон.
За́твір – замкнуте, ізольоване місце, келія, вязнична камера.
Зати́нчливий, зати́нчивий – непоступливий, упертий.
Зау́шниця – маленька сережка, яка не звисає, а лежить на мочці вуха.
За́шерет – тромб, корок, запертя руху.
За́штрик – укол, ін’єкція, упорскнення медичного препарату.
Звя́га – собачий гавкіт, брех, ще сварня.
Збави́тель – рятівник, спаситель.
Збур – трипер.
Збуча́віти – стати сухим, зсохнути.
Звіздасті дропачки́ – ріжновид вишивки.
Зво́дини – каркас деревяної будівлі (хати, стодоли і т. ин.).
Згі́рдливий – зневажливий, презирливий, образливий, принизливий, при́зрий, (погляд) гордовитий, (тон) нешанобливий, неповажливий, зверхній, згірдний, зневажний.
Згі́рдливо – зневажливо, з погордою, презирливо, принизливо, при́зро, нешанобливо, зверхньо, без поваги, з нехтуванням, з умисним легковаженням.
Згі́рок – згір’я, пагорб.
Зглота́ – юрба, натовп.
Зґа́рда – намисто з монет та хрестиків.
Здумі́ло – здивовано.
Зелі́нка – мідя́нка, мідна фарба, зелена фарба.
Земена́ грань – Cetraria islandica, ісландський мох.
Земле́дух – Gryllotalpa vulgaris, пі́дїдень, капустя́нка, вовчо́к, комаха завдовжки до 5 см, риє в ґрунті ходи, шкодячи корінню городини.
Зизува́тий – трохи косоокий, косуватий.
Зик – нервозний крик, вигук, фук, йойк.
Зи́кнути – зи́кати, різко кричати.
Зиме́ць – верхня частина фасади будинку, фронтон.
Зимня́к – Buteo lagopus, ріжновид канюків. Птах зверху бурий, з вохристими білими плямами. Низ тіла вохристо-білий з великою темною плямою на череві та рудувато-бурими плямами на волі.
Зи́чний – який голосно, різко звучить; гучний, голосний, грімкий.
Зі́во – Isthmus, вхід із порожнини рота до про́лигу (pharynx), в тексті вхід до середнього вуха.
Зіли́на — билина, стеблина будь-якої травянистої рослини.
Зі́рочник – Stellaria, багаторічне зело́ з родини гвоздикових.
Зли́чний – гарний, гожий, кра́сний, вродливий.
Зли́чник – Сrocus speciosus, шафра́н зли́чний (гарний), невелика бульбоцибулинна безстеблова рослина заввишки 10-20 см. Квітки великі лільові 4-6 см завдовжки. Цвіте у вересні-жовтні. Листки лінійні завдовжки 30 см, які розвиваються після відцвітіння.
Злично́та – зли́чність, краса, го́жість, ліпота́, уда́нство, вро́да, ла́дність.
Злу́да – омана, міраж, ілюзія, мариво.
Зми́г – мить, момент, в один змиг, у змиг ока, у скліп ока, умлівіч, умах, вмить, вдух, враз, вмент, ма́хом, ми́ттю, (одним) ду́хом, (випив) ду́шком, за один дух, за одним разом, за одним рипом.
Значкови́й – ад’ютант.
Знебу́лий – той, який виснажився, знесилився, стомившись від чого-небудь.
Зозу́лин льон – Polytrichum commune, рослина має тендітне нерозгалужене стебельце заввишки 5-30 см, вкрите короткими відстовбурченими листками. На болотах утворює суцільні оксамитово-зелені килими.
Зозу́ля – Cuculus canorus.
Зозуля́стий – пістрявий, в чорну та білу цятку.
Золоти́ло – фарба на позолоту.
Золотому́шка – Regulus, корольо́к, чей, найменша пташка України, має характерну жовту або помаранч́еву ма́ківку, облямовану чорними смужками; живе у глицевих лісах; дуже жвава, рухлива, часто тріпочеться на одному місці біля якоїсь гілки; співає неголосно: «ці-флі-гіі, ці-флі-гіі…».
Зрешеті́лий – порохнявий, трухлий.
Зу́па – юшка, суп; рідка страва, зварена на городині, иноді з мясом, рибою, грибами тощо.
Зу́спіт – назад, навспа́к, навідворіт.
Зя́блик – Fringilla coelebs, букавча́к, пташка завбільшки з горобця з гарним барвистим оперенням.
И
Имби́р – Zinqiber, ванбе́рець, инби́р, багаторічне зілля (зовні схоже на осоку чи очерет); з його грубих мясистих коренів виготовляють ароматну олію; росте в тропіках; квітки пахучі, зібрані у колосуваті суцвіття фіолетового або жовтого забарвлення.
И́ндик – Meleaguis gallopavo, ги́ндик, труха́н, пульп́ак.
Инжи́р – Ficus carica, фіґи, плоди смокви, смоківни́ці, фіґового дерева,.
Ирга́ вільхолиста – Amelanchier alnifolia, кущ або дерево до 4 м заввишки; листки еліптичні, квітки білі в китицях, плоди 7-12 мм у перетинку, кулясті, темно-пурпурові або майже чорні і з сизою поволокою; цвіте в третій декаді квітня; плоди дозрівають вкінці червня; у другій половині вересня листя набирає яскраво-помаранчевого забарвлення; дуже зимотривка рослина; вологолюбна; при нестачі вологи в ґрунті плоди осипаються недостиглими.
Ирджо́к гірський – Sorex alpinus, жджок, ми́ша-землери́йка, бурозу́бка, завдовжки 9 см; хвіст вузький, дорівнює довжині тіла; шерсть зверху темно-бура влітку і майже чорна взимку; черево сіре.
И́риця гребінчаста – Triturus cristatus, хвостате земноводне з родини салямандр, тритон.
И́рха – виправлена овеча чи козяча шкура.
І
І́біс червоний – Eudocimus ruber, схожий на болотну чаплю невеликий птах з яскравим ясно-багряним оперенням.
Ізві́р – звір, яр.
Ізво́р, ізві́р – яр.
Ійо́л – невелике судно, оснащене двома щоглами з косими вітрилами.
І́лем – Ulmus, вяз, ільм, ільма́к, високе дерево, цвіте до появи листків; пучечки квітів рожеві; плоди (крилатки) достигають у травні.
Імперія́л срібний – містить 10 мідних і́мперів, 100 залізних і́мперів.
І́мпер мідний – містить 10 залізних і́мперів.
І́мпер залізний – найменша грошова одиниця в Діямантовій імперії.
Імперія́л діямантовий – найбільша грошова одиниця в Діямантовій імперії; містить 10 золотих імперія́лів, 100 срібних імперія́лів, 1000 мідних і́мперів, 10000 залізних і́мперів.
Імперія́л золотий – містить 10 срібних імперія́лів, 100 мідних і́мперів, 1000 залізних і́мперів.
Імпре́за – представлення, презентація. Представлення збірних концертів, вистав тощо.
Інди́ґо – темно-синя фарба, виготовляють з рослини індиґофе́ри.
Індикатри́са – вказівна лінія або поверхня, що характеризує деяку властивість досліджуваного обєкта.
Інкало́й – жаротривкий стоп на основі заліза, хрому й нікелю.
Інтру́зія – медичний термін. Етимологія слова не ясна.
Ірему́т – вовкуватий пес; водиться у жерепових лісах на острові Амосі. Етимологія слова не ясна.
Іри́дій – сріблясто-білий дуже твердий та крихкий метал.
Іри́си – Iris, півники.
Ічу - Stipa ichu, ріжновид сухотривкої ковили, яка росте купинами на високорівнях Анд.
Іязе́с – Джізе́йс, Великий Учитель, його одкровення і перекази про його життя стали основою бі́були (ба́йбули), святого письма, у якому викладено головні засади релігії Королівства Північної Землі. Етимологія слова не ясна.
Ї
Їжа́к – Erinaceus.
Й
Немає коментарів:
Дописати коментар