В
Вага́дло – маятник.
Вала́ндання – тиняння, швендяння, хиляння, блукання, волочіння.
Валерія́на лікарська – Valeriana officinalis, зело заввишки 30-130 см, росте на вологих луках, травянистих болотах; квітки блідо-рожеві, зібрані у суцвіття.
Валерія́на цупка - Valeriana rigida, приземна рослина у вигляді великих темнозелених листяних пучків, усередені яких біліють кружечки з дрібненьких квіточок. Росте на високорівнях Анд.
Валови́на – найгрубше домоткане полотно.
Валькува́ти – робити стіни будівель із вальків глини; обмазуючи, накладати на стіни товстий шар глини.
Вальни́ця – підшипник.
Вальо́р – відтінок тону в межах одного кольору.
Вальто́рня – мідний мундштучний інструмент.
Ва́ник – ґатунок куртки.
Ва́нти – відтяжки, що підтримують з боків щоглу.
Вардхама́н – дуже міцний тютюн, вирощуваний на півдні Діямантової імперії в Партиципії між ріками Мі́ца та Гі́лія. Етимологія слова не ясна.
Варівки́й – небезпечний, загрозливий.
Васи́лики – Ocimum basilikum, базили́ка, зело з пахучим яйцюватим листям, використовується як прянощі.
Ведмі́дь бурий – Ursus arctos.
Вейґе́ла – Weigela, кущ до 3-х метрів заввишки, цвіте рясно темно-червоними квіточками.
Вепр – Sus scrofa, дик, кабан дикий.
Верба́ – Salix.
Верболіз – Salix caprea, верба козяча, високий і розлогий чагарник сферичної форми, цвіте в квітні.
Верблю́д – Camelus.
Верблюжа вовна – вовна верблюда.
Вербозі́лля лучне – Lysimachia nummularia, багаторічне зело заввишки 15-30 см; квітки яскраво-жовті.
Вергу́н, вергуни́ – солодке печиво, смажене на олії, смальці; хру́сти.
Верджине́ля – ріжновид маленького клявеси́на.
Ве́рес звичайний – Calluna vulgaris, вічнозелений розгалужений кущик до 60 см; листки дрібні, квітки дрібні лільово-рожевуваті; утворює иноді суцільні зарості – вересовища; цвіте в травні-червні.
Вероні́ка – Veronica, багаторічне зело з родини ранникових зі стелюховим стеблом; квітки блідо- лільові.
Верца́дло – дзеркало, лю́ стро, люсте́рко, свіча́до, прозира́ло, гляди́ло, трюмо́ (на повен зріст).
Ви́балушений – з широко розкритими очима, витріщений, вирячений, банькатий, балухатий, витрішкуватий, вирячкуватий, лупатий, булькатий, вирлоокий, пукатий тощо.
Ви́валашити – скаструвати.
Ви́верт – (хитрий) ви́крут, на́ворот, викрута́с, хитрощі; фо́ртель, несподіваний вчинок, витівка.; яка- небудь спритна дія, засіб, маневр, ви́пад.
Ви́вільга – Oriolus galbula, и́волга, ліскоту́ха, фюка́дло, зґо́я.
Ви́гарбатися – вибратися, видобутися.
Ви́дма (на́дма) – піщані, надуті вітрами горби, дюни.
Ви́дрібцем – дрібними кроками, дрібочучи.
Виз – Acipensor shypa, риба з родини осетрових.
Вика́жчик – представник, аґент.
Ви́кот – виріз на одязі для шиї, декольте.
Викукі́блений – аж надто, понад міру доглянутий, від «куко́бити» – доглядати, дбати.
Ви́лищений – начищений до вилиску, блиску.
Вилю́жка – хвиляста лінія.
Вино́ – картяна масть, піка.
Виногра́д – Vitis.
Виното́ка – чавильня винограду.
Ви́нужений – виснажений, знесилений, вимучений, висилений, стомлений, знеможений, за́гнаний, (голодом) захарчований, ви́черпаний, ви́роблений, знебу́лий,
Ви́пал – постріл з рушниць, гармат.
Ви́пинок – висіка́ка, вискочень, вискочка. Що він всюди пхається? Поставте врешті на місце цього випинка.
Ви́плигом – підстрибуючи.
Ви́полоч – неглибока вимоїна або водорий у ріці, озері тощо.
Ви́пуцувати – пуцува́ти, чистити.
Ви́ритувати – виґравірувати.
Ви́рлатий – витрішкуватий, вирячкуватий.
Виро́бня – фабрика, завод.
Висвища́ка – жартівлива назва батога, пуги.
Ви́скалок – виступ, виріжок скелі.
Виска́ча – Lagidium, схожа на кроля травоїдна тваринка завдожки 45 см, живе на гірських скелях, ховаючись по щілинах.
Високо́рівня – плято.
Ви́ступці – пати́нки, чо́вганці, домашні легкі панто́флі.
Вита́лище – місце, місцевість, місцеперебування, о́сідок, район, зона, терен, територія.
Ви́торопнем дивитися – розгублено, збентежено, оторопіло дивитися.
Витріща́ка – той, що ловить ґав, роззява, солопі́й, дармови́с, шлапа́к, роззявля́ка, продавець ви́тріщок.
Вихлюва́тий – хитлявий, нестійкий, змінний.
Ви́чварки – ви́гадки, фі́ґлі, шту́ки, фі́ґлі, фо́ртелі, ви́творки, ка́верзи, ви́брики, (не злі) жарти, (забаганки) витребе́ньки, химе́ри, при́мхи.
Ви́шня звичайна – Cerasus vulgaris, невелике листяне дерево, цвіте в травні.
Вівся́к прямолистий - Festuca orthophylla, сухотривка трава, яка росте купинами до 100 см заввишки.
Вівся́нка звичайна – Emberiza citrinella, завбільшки з горобця, самець має яскраво жовті груди і голову, самиці і молодь жовтаво-сірі, верх схожий на горобців. Телегіз! Телегіз! Покинь сани, бери віз! — так співає вівсянка
Віда́й – мабуть, певно.
Відбезпе́чити ко́щок (ку́рок) – зняти з запобіжника.
Відби́ванка – волейбол.
Відгада́йсон – той, що тлумачить сни.
Відка́скуватися – відскіпуватися, намагатися чогось позбутися, уникнути; від слова відка́снутися, порвати з кимсь звязки, відцуратися, відректися, перестати чіплятися, дати спокій, відвязатися, відступитися.
Відпру́жник – буфер, амортизатор.
Ві́друх – мимовільний, спонтанний порух, рефлекс, реакція.
Відрухо́вий – рефлективний, машинальний, несвідомий.
Відскі́пуватися – відмагатися, відмовлятися, відка́скуватися.
Віку́нья - Vicugna vicugna, вид дикої лами, менша за ґванаку, заввишки 90 см.
Віл – Bos primigenius taurus, вивалашений бик.
Ві́льха клейка (чорна) – Alnus glutinosa, морозо- і тіньотривке дерево заввишки 20 м.
Віо́ля – загальна назва струнно-смичкових інструментів. Ще смичковий чотириструнний музичний інструмент, що має лад, октавою вищий від віольончелі та квінтою нижчий від скрипки; альт. Також старовинний смичковий інструмент, що мав звичайно шість струн, натягнених над ґрифом, і стільки ж струн того ж ладу під ґрифом.
Віо́ля-да-ґа́мба – мала басова (тенорова) віоля.
Віру́тний – саме той, належний, справжній, достовірний.
Вісте́рія китайська – Visteria sinensis, гліци́нія, ліяна завдожки до 20 м або високий виткий кущ з повислими гілками. Квітки лільові або рожево-фіолетові, зібрані в щільні повислі китиці. Цвіте в квітні- червні.
Вісяни́ця – букса, втулка.
Вітри́ти – нюхати повітря (про пса).
Віть: віть за віть – міра за міру, рівною мірою, око за око.
Віюе́ля – старовинний іспанський щипковий інструмент, подібний до гітари.
Вкме́тити – зрозуміти, збагнути, втямити.
Вмліві́ч – у змиг ока, у кліп ока, у млі ока, на мліг ока.
Вовк – Canis lupus.
Во́вчур – ві́вчур, ку́ндель, назва породи собак, яких використовують для охорони отари овець, складів і т. ин.
Вогнепи́рх – той, що пирхає вогнем.
Вогне́ць – ґанґрена.
Водоморо́з – Alcedo atthis, рибалочка блакитний, дещо більший за горобця птах з дуже гарним барвистим оперенням; часто сидить над водою нерухомо, вистежуючи дрібну рибку, за якою коли не коли пірнає; в польоті зрідка видає протяжний свист «піік-піік»; гніздиться в берегових урвищах, де риє нірки.
Возло́бок – схил гори; ще підгірок.
Волі́чка – груба вовняна нитка, зазвичай призначена для ручного плетіння.
Во́локи – мотузки, шворки, якими привязують мо́ршні (мо́рщенці), постоли́ до ноги.
Волоо́чок – Troglodytes troglodytes, волове о́чко, кропи́вник, найменша з наших пташок; чи не вдвічі менша за горобця; забарвлення брунатне з темними поперечними смугами; має завжди задертий догори короткий хвіст; пісенька коротка, але дзвінка і гарна; пташка осіла, зимує в Україні.
Волохокри́льці – Trichoptera, схожі на міль комахи, личинки яких живуть у стеблах водяних рослин.
Воло́шка – Centaurea, буває рожева, блакитна. Росте на луках. Цвіте продовж червня-вересня.
Воля́н – легка повівна сукня з оборками.
Ворозьки́й кінь – бистрий, гарячий.
Ворони́й – чорна масть коня.
Воро́няче око – Paris guadrifolia, зело-одноягідник, заввишки 15-30 см, має лише одну зеленувато- жовтої барви квітку, плід – синювато-чорна ягода; отруйне.
Во́рох – купа, кучугу́ра, бу́рта, копиця, навал, ґру́зло, груда, ка́гат (купа городини).
Воскобі́йня – підприємство, де добувають віск із вощини.
Вощани́й – з воску, колір жовто-сірий, бурштиновий.
Впуст – паз.
Вспак – навспа́к, назад, наві́дворіт, зу́спіт.
Втнути гоцака́ – пуститися у відчайдушний танок.
Втришия́ – гнати (вигнати і т. ин.) втришия – грубо проганяти кого-небудь звідкись.
Ву́дити - обкурювати димом деякі харчові продукти (мясо, рибу і т. ин.), щоб зробити їх придатними для зберігання і надати їм певного специфічного смаку; коптити.
Вузлува́тий – ґрундзюва́тий, карлючкуватий, хитромудрий, мудровано виготовлений, виве́ртистий.
Ву́зол морськи́й – одна миля за годину (1852 метри за годину).
Вуса́ч му́скусний – Aromia moschata, невеликий подовгастий чорний жук з довгими закрученими в боки вусами.
Ву́тлий – який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо), неміцний, благенький.
Вухна́ль – спеціяльний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підвісок до віси.
Вюн – Misgurnus fossilis.
Вю́рок – Fringilla montifringilla, птах з родини горобцевих; загальним виглядом нагадує зяблика, відріжняючись від нього чорним верхом голови і білою смугою в надхвісті.
Вяз – Ulmus, і́лем, ільм, ільма́к, високе листяне дерево; цвіте до появи листків; пучечки квітів рожеві, плоди – крилатки, які достигають у травні.
Вязь – Leuciscus idus, риба з родини коропових, живе в тихих заводях річок, в озерах.
Вя́люш – Scolopax rusticola, ва́люш, вальдшнеп, птах з роду куликів завбільшки з галку, тримається у лісах, на вологих ділянках з підліском, у чагарниках, гніздиться на Поліссі, у Карпатах.
Немає коментарів:
Дописати коментар