Т
Таби́н – цупка шовкова тканина.
Та́волга – Spiraea, спіре́я, кущ до 2 м заввишки з білими квітками, зібраними у зонтикові суцвіття; цвіте в травні-червні упродовж двох-трьох тижнів.
Тайня́к – сліде́ць, який розслідує справу приховано, зчаста під чужою личиною.
Тамари́кс – Tamarix ramosissima, тамари́ск, бужд́еревен, кущ до 6 м заввишки, що росте в пісках, по берегах рік у тугайних лісах, на помірно засолених ґрунтах; здіймається в гори на висоту до 2500 м; зимо- і посухотривкий; цвіте дуже дрібним рожевим або білим цвітом.
Тамари́нд – Tamarindus indica, індійський фі́нік, вічнозелене дерево з родини бобових; плоди – дака́ри, мякі кислувато-солодкі стручки.
Тамбури́н – музичний ударний інструмент; вид бубна.
Та́мет – ґатунок вовняної тканини.
Та́ра - Caesalpinia spinosa, tara (з мови кечва), цезальпінія колюча, росте в Перу лісистими заростями, плодоносить стручками.
Таранта́с – чотириколісний візок на ресорах для далеких подорожей.
Тара́н́тля – Lecosa singoriensis, тарантул, мизги́р, отруйний павук, що живе в степу.
Тарапа́та – ріжновид гри з опукою (мячем).
Таркани́стий – тарка́тий, строка́тий, сорока́тий, пістря́вий, неоднобарвний, ріжнобарвний, ряснобарвний.
Тарка́тий – строка́тий, сорока́тий, пістря́вий, ряснобарвий.
Тафта́ – легка цупка ґлянсувата тканина на плаття.
Тахта́ – широкий низький диван без спинки.
Таш – брезент.
Те́жик – горщик на квіти, вазон.
Телесува́ти – розділяти на частини тушу тварини.
Теля́ – Bos linne.
Теплопла́в – дизельне судно, теплохід.
Тере́н звичайний – Prunus spinosa, колючий кущ заввишки до 3 м; квітки білі; цвіте в травні; плоди темно-сині із сизою поволокою; дозрівають у серпні-вересні.
Терпе́новий – терпе́на, органічна речовина, що міститься у смолі (живиці) глицевих дерев; терпенові дрова.
Терпенти́на – скипидар.
Терце́т – шестирядковий закінчений вірш.
Тетерва́к, тетервиця – Lyrurus tetrix, ціцві́р, тетеру́к, тетеря, птах завбільшки з курку. Голос (кльочення) самця під час гутіння (ти́рви, залицяльного танцю) – харамаркання, яке важко передати звуками, і «чуфикання», себто шипіння. Звуки самки подібні на квокання курки: «ко-ко-ко». Водиться в негустих лісах, на порубах, по краях боліт та в заростях косодерева (гірської сосни) та ялівцю.
Те́чка – портфель.
Тигр – Panthera tigris.оси.
Ти́ква – Lagenaria sicenaria, лаґена́рія, однорічна витка рослина; плід фляшкуватий або подовгасто-плескатий з дуже твердою шкіркою; використовується як посудина.
Тиквя́ний – виготовлений з тикви.
Ти́ліє – задня тупа частина, наприклад, ножа.
Тиляги́ – лати із залізних чи срібних плястин, нашитих на оксамит, сукно або шкіру.
Тимпа́н – старовинний ударний музичний інструмент; вид маленької ручної литаври або однобічного барабана.
Ти́рлик – маленька однокімнатна квартира на одну особу, тимчасовий притулок, прихисток, однопокоїк, кавалєрка. Від ти́рло - місце тимчасового поселення людей («Старе запорізьке тирло», «Розбійницьке тирло»), також витолочене місце, де токують тетерваки, відпочивають звірі тощо, ще придонна улоговина, де збирається риба.
Ти́рх – Macrolepiota procera, гриб-парасолька, великий гриб, шапинка сягає до 30 см, покрита брунатно-бурими лусочками, росте продовж липня-жовтня в листяних і глицевих лісах, також на пустирищах, полях, городах, парках, садах.
Тис ягідний – Taxus baccata, негні́й-де́рево, глицевий кущ, кущувате дерево; отруйний.
Тита́н – метал дуже твердий, плястичний, хемічно стійкий.
Ти́тло – надрядковий знак над скороченим словом чи літерою.
Тмоси́вий – темно-сірий.
Товсторі́г – Ovis canadensis, ріжновид дикого барана.
Товщ - масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини й рослини; жир.
То́лок – поршень.
Тонорзе́ма – апарат на діягностування недуг вуха. Етимологія слова не ясна.
Топо́ля срібляста (біла) – Populus alba, є види: біла, сіра, чорна (осокір), пірамідальна (раї́на).
Торба́н – струнно-щипковий інструмент на взір бандури.
Трандахи́льовий – бузковий.
Тра́серна куля – в якій міститься займиста речовина і яка в польоті залишає слід (трасу).
Тремки́й – тремтячий; мелодійно-дзвінкий, високого тону (про голос).
Триб, трибо́к (зменш.) – зубча́к, шестірня.
Три́кут – трикутник.
Трихоза́нта – Trichosanthes, огірок зміїний, витка однорічна рослина, плоди в перетинку круглі (4-5 см), а завдовжки сягають півтора метра.
Тришия́ : гнати в тришия́ (в три ви́ рви) – проганяти, турити в шию, витуряти (з дому).
Тріоле́т – вірш на дві рими із восьми рядків, із яких перший і сьомий повторює перший рядок, а восьмий – другий.
Тропа: вхопити тропи́ , набігти тропи́ – знайти слід, дорогу.
Трости́ на мишача – Phragmites, вирощується на плянтаціях півострова Митридата.
Троя́нда – Rosa centifolia, рожа, транда́филь.
Труха́н – Meleaguis gallopavo, и́ндик, пульпа́к.
Тсу́ґа західна – Tsuga heterophylla, цу́ґа глицеве (чатинове) дерево заввишки до 70 м з конусуватою кроною, дугуватозвислими тонкими гілками і з плескатою глицею; не тривка на сильні морози.
Туберо́за – Polianthes, багаторічна декоративна рослина з білими, дуже пахучими квітками, зібраними в китиці.
Тужа́вість – пругкість, пружність, елястичність, твердість.
Тужба́ – туга, скорбота, сум, смуток, ба́нність, ностальгія.
Тука́н – Ramphastidae, птах з родини дятлових, привертає увагу своїм великим грубим дзьобом і доволі барвистим оперенням. Десь завбільшки як великий крук. Живиться головним чином розмаїтими плодами дерев, иноді поїдає і дрібних тваринок. Гніздиться в дуплах.
Тулумба́с – старовинний великий (і малий, так званий кінний) барабан військового призначення, що має форму мідної чаші, обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій бють калаталом.
Тума́ – похмура, мовчазна людина.
Туніце́́ла – жіноча накидка з короткими рукавами.
Тур – Bos primigenius, вимерлий дикий бик, жив у лісостепах і степах.
Ту́ркус – бірюза, небесно-блакитний із зеленавістю, синювато-зелений, яблучно-зелений; зазвичай має чорні або бурі плями; виготовляють намиста тощо.
Туркусо́вий – бірюзовий, синювато-зелений, яблучно-зелений.
Турухт́ан – Philomachus pugnas, птах, менший за голуба, один з видів кулика.
Туф вапняковий — ясно-рожевий, пористий камінь на будівництво. Зцементовані тверді вулканічні виверження
Тухови́к – гриб, який при найменшому доторкові перетворюється в хмарку рожевої куряви. Етимологія слова неясна.
Ту́я західна – Thuja occidentalis, вічнозелене дерево заввишки до 30 м з густою пірамідальною кроною і лускуватою чатиною.
Тхір – Mustela eversmanni, звірятко з довжиною тіла до 50 см і чорним хутром; живиться невеликими гризунами, а також жабами, кролями, свійськими птахами; живе біля лісів, над водоймами, коло людських осель.
Тюльпа́н – Tulipa, багаторічне зело; квітки бувають найріжноманітніших кольорів; цвіте навесні.
Тюльпа́нове дерево – Liriodendron tulipifera, ліріоде́ндрон, листяне дерево до 50 м заввишки, квітки нагадують тюльпани.
Тягарі́вка – вантажний автомобіль, вантажівка.
Тяжи́на – пі́стря, матерба́с, груба домоткана тканина із льняних, бавовняних та ин. ниток, а також смугастий візерунок, що його має ця тканина.
У
Уа́ка – huaca, від huacan (мова кечва) - вити, стогнати. Все, що священне або має божественне походження.
Уваман’я́на – wamanyana (з мови індіянців кечва), чорний сокіл.
Увере́д – пошкодження.
Угонобля́ти, угоно́бити – від угоно́ба (вдоволення), узадоволя́ти, задоволя́ти, вдоволя́ти, задовольня́ти, вволя́ти, забезпечувати, угамовувати, заспокоювати, тамувати, догоджати, наситити тощо.
Уда́в – Boa constrictor.
Узадоволя́ти – задоволя́ти, вдоволя́ти, задовольня́ти, угонобля́ти, угоно́бити, вволя́ти, забезпечувати, угамовувати, заспокоювати, тамувати, догоджати, наситити тощо.
Уза́йві – зайвий.
Укмі́тити – закмі́тити, помітити, зауважити, побачити, спостерегти, назори́ти, підзори́ти, накинути оком, наздрі́ти, взяти в примітку.
Уко́ськати – приборкати, заспокоїти (тварину, коня); умовляючи, втихомирити (людину); страхаючи, діючи силою, упокорити, зробити слухняним; убити (в перен. зн.).
Ула́н – вояк легкої кавалерії, озброєний списом. Блакитні улани – елітні імперські підрозділи.
У́мбра – коричнева фарба.
Умліві́ч – у змиг ока, у кліп ока, у млі ока, на мліг ока.
Уна́пуски – навипуск.
Упере́чка – ріжновид плахти.
Упи́р – мрець, що виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей; вампір, вовкулака, вурдалака, пере́вертень.
Уплі́тка – стрічка для кіс.
Уподо́ба – симпатія, при́язнь, прихильність, доброзичливість.
Упри́черть – упри́щерть, урівень із краями.
Уро́їти – уявити, надумати, намислити, засісти в голову.
Уро́ки, урі́к – хвороба, викликана злими словами.
Уро́чий - чудовий, прекрасний; чарівний, який характеризується надприродною силою; знаменний, урочистий.
Уса́ті у́ставки – візерунок вишивки.
У́ставка – вишита вставлена смуга на плечах (раменах) жіночої сорочки, плаття.
Устійни́ти – уточнити, устотнити.
Усті́ль – повністю, цілком.
Усто́тнити – зробити більш стотним, відповідним, саме таким, як треба, устійнити, уточнити.
У́стяж (упро́стяж) – цу́ґом, вервечкою, один за одним.
Утеле́пкатися – потрапити в неприємні обставини, халепу, тісну діру, вхалепитися.
Утересува́тися – замішатися.
Утво́рний – доладний, гарний, ле́пський, сподобний, файний, зли́чний, оша́тний, чепурний.
У́тлий – ву́тлий, який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький; який має непривабливий вигляд; старий, зашмульганий, убогий; якому чогось бракує; слабий, недорозвинутий.
Утокми́ти – спрямувати, внурити, втупити.
Утришия́ (втришия́ ) – гнати (вигнати і т. ин.) втришия – грубо проганяти кого-небудь звідкись.
Утру́х – біг коня нешвидким алюром, дещо повільнішим, ніж клус. «Кінь біжить утру́х».
Ф
Фаґо́т – деревяний духовий музичний інструмент низького тембру з конічним каналом і подвійною тростиною.
Фаето́н – з відкидним верхом легкий чотириколісний екіпаж.
Фаза́н – Phasianus, птах завбільшки з курку.
Фалько́н – гармата із десятисантиметровим засягом жерла.
Фальконе́т – гарматка із семисантиметровим засягом жерла, яка стріляє оливяними ядрами.
Фальшбо́рт – легка обшивка облавку вище від палуби.
Фанда́ – дуже довгий батіг, пу́га.
Фасо́нистий – гарного, модного фасону. Який має химерну форму, фасон. Якому притаманні показний шик, хизування, форс, франтуватість.
Фельддра́бант – сержант.
Фелю́га – невелике вітрильне судно.
Фернамбу́к – Сaesalpinia, пернамбу́к, цезальпі́нія їжача, тропічне листяне дерево в Бразилії родини цезальпінієвих (плодоносить стручками) з твердою жовтаво-червоною деревиною (ріжновид червоного дерева); виготовляють коштовні меблі, смички, а також червону фарбу – бразилі́н.
Ферохро́м – жаротривкий стоп заліза з хромом.
Фе́руля – затверділий сік (ка́медь, цафе́тика) фе́рулі, багаторічної травянистої рослини з родини зонтичних (Ferula assa-foetida). Використовується як ліки на нюхання.
Фесто́ни – зубчики на краях плаття, плаща тощо.
Фі́була – брошка застібати одяг.
Фі́ґа – Ficus carica, фі́ґове дерево, смоківни́ця, дерево з родини тутових; сягає до 15 метрів заввишки; переважна більшість видів листопадна, але є й вічнозелені; плоди – фіґи (инжи́р) – кулясті, зеленаво-брунатного кольору.
Фі́ґель – за́виток, розчерк на письмі.
Фіґля́р – фокусник, блазень, пустун, витівник.
Фіґлюва́ти – оздоблювати, декорувати, орнаментувати.
Філіжа́нка – невеличке горнятко з вушком на каву, чашка.
Фіо́ла – фляшка з тонкою й довгою шийкою.
Фіста́шка справжня— Pistacia vera, кущ з плодами-горіхами.
Фіціґо́рний – відзіґо́рний, кокетливий, дженджури́стий, чепури́стий, дзиґльований, грайливий, пустотливий.
Фія́кр – легка наймана карета.
Фія́лка запашна – Viola odorata, низеньке тіньовитривале зело; забарвлення квіток синьо-фіолетове, иноді біле; цвіте в квітні-травні.
Фле́йта – деревяний духови́й інструмент високого реґістру.
Флер – тонка, прозора шовкова тканина.
Флоя́ра – дудка, сопілка.
Флямі́нґо – Phoenicopterus ruber, птах з роду гусячих; має високі ноги, довгий дзьоб і рожеве оперення; живе на солоних водоймах, живиться дрібними водяними організмами.
Фля́чки – свинячі, телячі, баранячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в борошні або пшоняній каші.
Фльокс – Phlox, стебла прямі, заввишки 30-120 см, закінчуються суцвіттям. Квітки пятипелюсткові з ніжним ароматом. Забарвлення найріжноманітніше.
Форзи́ція – Forsythia europaea, чагарник до двох метрів заввишки; цвіте напровесні яскравим жовтим цвітом; травянистий підвид трапляється лише на півдні Діямантової імперії.
Фо́ртель – несподіваний вчинок, витівка, яка-небудь спритна дія, викрутас.
Форште́вень – носова частина корабля, яка є продовженням кіля.
Фреґа́т – трищоглове військове вітрильне судно.
Фре́нзлі – торо́ки, торочки́, стрі́пи, бахрома́.
Фронто́н – верхня частина фасади будинку.
Фузе́я – гладколюфна кремнієва рушниця.
Фу́кнути – зі злістю, зневагою крикнути на когось.
Фуля́р – легка мяка шовкова тканина з полотняним переплетінням.
Фу́ркало – ріжновид дзиґи.
Фу́тро – шуба.
Фу́ю - Phúyu («хмара» з мови кечва), блакитний мох, який росте високо в горах на скелях, де вже нема ніякої рослинности і починаються обледенілі гірські кряжі вулкану Коропуна з вічними льодовиками.
Х
Хаба́з – зарості бур'яну, дрібного чагарнику і т. ин.
Хабата́рня – завод, де виправляють козячі шкури.
Халасува́ти - жадібно з захланністю їсти, ласувати.
Халцедо́н – синюватий, жовтуватий, сірий камінь. Виготовляють намисто.
Хамелео́н – Chamaeleo.
Хаме́рія – Chamaerion angustifolium, іван-чай, багаторічне зело з родини она́грових; цвіте блідо- рожевими або білими квіточками.
Хамло́ – галуззя, хмиз.
Ха́пка – пастка, пасть, капкан, (з петлею) си́ло, сильце́; (з сіткою) тене́то; (на птахів) слопе́ць; (деревяна) ступи́ця; (на риб) ятір, верша; (на вовка) вовківня́; (на мишу) мишохапка.
Хапли́во – з поспіхом, нервово.
Харапу́дити – змушувати сахатися, лякатися.
Харци́з – розбійник, грабіжник (слово з лайливим відтінком).
Хва́нтя – одяг, убрання, стрій.
Хвари́нник – гендляр кіньми.
Хвощ – Equisetum.
Хильце́м (навхи́ льці) – схилившись. «Він стояв хильце́м обіч стіни».
Хи́морода – дивацтво, фантазія, вигадка.
Хірамський – від Хірам, Хірамська область Королівства Північної Землі.
Хіроно́мус – комар завбільшки з макове зернятко, який живе у стоячих водоймах. Етимологія слова не ясна.
Хлюст – картяна гра. У ній хлюстом називається той, у кого виявляться карти однієї масти, або три сві́тки (козирі), або три ни́жники (хлопани), або три аси (тузи), або дві карти одної масти і хлопан.
Хляґози́ти – дощити, довго й густо падати (про дощ).
Хна – жовто-червона фарба.
Холодок лікарський – Asparagus officinalis, спаржа, аспараґус – багаторічне світлолюбне зілля.
Хомя́к – Cricetus, гризун дещо більший за щура, живе на полях, городах, узліссях.
Хреща́та ля́хівка – ля́хівка – ріжновид мережки. Ля́хівка – хрестиками, коса, кругла, хрещата, решіточка, прутик. «На Фесі сорочка біла, на рукавах мережки з ля́хівкою-реші́точкою».
Хризанте́ма – Chrysanthemum, багаторічні квіти заввишки 30-120 см; забарвлення біле, рожеве, бузкове, жовте, брондзово-золотисте та инше; є ранні хризантеми (серпень-вересень), середні (жовтень- листопад) і пізні (грудень).
Хризолі́т – коштовний камінь, досить прозорий, жовтаво-зеленого кольору.
Хризопра́з – ріжновид халцедо́ну яблучно-зеленої барви.
Хрін звичайний – Armoracia rusticana, багаторічне зело з величезними довгими листками і глибоким коренем, який використовується як прянощі.
Хупа́вий – красний, гарний., сподобний, нарядний, ошатний. Ще тендітний, ніжний (про людину). Також чепурний, охайний.
Хурди́ґа – вязниця, тюрма.
Хурма́ – Diospyros virginiana, листяне дерево до 18 м заввишки; квітки – жовтаво-зелені, росте у субтропіках.
Хутря́нка – верхній жіночий одяг з хутра, шуба.
Ц
Цаль – дюйм, міра довжини, що дорівнює 2,54 см (1/12 фута).
Цап – Carpa hircus, козел.
Цапле́ний – несповна розуму, навіжений, божевільний.
Цафе́тика – затужавілий сік, ка́медь.
Цвик – поршень.
Цві́рки – цвірчання, сюрчання, характерне для пільних коників.
Цвірку́н польовий – Gryllus campestris, комаха чорного забарвлення, надкрилля має бурі, стегна задніх ніг яскраво руді; тіло сягає 3 см; живиться рослинною їжею.
Цвоня́к – частина обода деревяного колеса. На колесі є шість цвоняків.
Целе́б – пресвятий наставник, етимологія слова неясна.
Цельо́зія – Celosia, квіти на взір свічок, рожеві, червоні. Цвіте з червня до заморозків.
Цента́рія – квітка блакитного кольору. Етимологія слова не ясна.
Це́ра – колір лиця.
Цибу́ля городня – Allium cepa, дворічне зело, цибулина і листя використовується як прянощі.
Цикляме́н – Cyclamen purpurascens, гірська фіялка, багаторічне зело; цвіте в липні-вересні; квітки бувають рожеві, бузкові, червоні.
Цику́та отруйна – Cicuta virosa, росте на болотах, заболочених луках, по берегах річок. Заввишки 50- 120 см. Квітки білі дрібні, зібрані у складні верхівкові зонтики. Цвіте у липні-серпні. Дуже отруйна.
Ци́на – цінь, олово.
Цинамо́н – кориця, прянощі з кори корицевого дерева.
Цинера́рія – Cineraria, квітки схожі на стокротки, білі з темно-червоною облямівкою на краяк пелюстків, зібрані в суцвіття.
Цино́бра – кінова́р, червона фарба.
Цирко́н – коштовний камінь, буває жовтий, бурий, помаранчевий, червоний.
Цитри́на – Citrus limon, лимон, вічнозелене дерево до 5 м заввишки з вюнкими вкритими колючками гілками; листки й молоді пагони зелені, з чевонясто-фіолетовим відтінком; квітки білі або червонясті.
Ціса́вий – червонясто-жовта масть коня.
Цмин пісковий - Helichrysum arenarium.
Цо́йнер – полегшений мушкет з короткою грубою цівкою; куля летить на сто пятдесят метрів, пробиваючи в цілях великі діри. Етимологія слова не ясна.
Цу́ґа західна – Tsuga heterophylla, тсу́ґа, глицеве (чатинове) дерево заввишки до 70 м з конусуватою кроною, дугуватозвислими тонкими гілками і з плескатою глицею, нетривка до сильних морозів.
Цуру́пал – персонаж дитячих казок, кіт.
Цю́па – вязниця, тюрма.
Цьо́хля – проворна в поганому жінка.
Немає коментарів:
Дописати коментар