Ч
Ча́йка – Vanellus vanellus, чи́біс.
Чайо́т – Sechium eduie, мексіканський огірок, усі його частини їстівні: крохмалисті бульби, недостиглі плоди (вагою сягяють до 1 кг), насіння цих плодів, а також молоді пагони та листя.
Ча́лий – сірувато-коричнева масть коня.
Ча́пля – Ardea.
Чару́нка – заглибина, отвір, гніздо серед багатьох подібних на одній площині.
Часни́к городній – Allium sativum, дворічне зело; як прянощі використовують лише цибулину.
Ча́та – загін варти, військової сторожі.
Чебре́ць – Thymus, світлолюбна посухостійка медоносна (влітку) рослина заввишки 2-13 см. Квітки дрібні рожеві, дуже пахучі. Цвіте у другій половині червня, у липні. Його квітучі пагони використовують як ароматизатор в парфумерії, з них також виділяють етерну олію.
Чей – ачей, чень, може, може-таки, можливо, може бути.
Чембо́р – напівшовкова кольорова стрічка, якою жінки оперізуються поверх пояса.
Чеме́рник червонуватий – Helleborus purpurescens, багаторічне вічнозелене зело заввишки 25 см з великими гарними квітками фіолетово-червонавої барви; росте на камянистих гірсько-лучних схилах; цвіте дуже рано, в березні-квітні.
Чемлі́т сукняний – чоловічий верхній одяг з фалдами ззаду.
Чепра́га – металева орнаментована пряжка для пояса.
Черве́ць – Porphyrophora polonica, кошені́ль, вид комах, з яких виготовляють червону фарбу (кармі́н).
Червонобру́нька – Cercis canadensis, це́рсис, росте в підлісках та долинах річок, великий розлогий кущ до 6-8 м, листя зелене округле, суцвіття складається з дрібних пурпурово-рожевих квіточок, що рясно вкривають гілки й навіть грубі билія й стовбур, цвіте до розпускання листя. Плодоносить бобами, які дозрівають у вересні-жовтні.
Чере́мха – Padus avium, черемши́на, калака́луша, великий кущ, квітки якого білі, дуже пахучі й зібрані в китиці; цвіте в травні; плоди чорні, кулясті, солодкі, їстівні, достигають у вересні.
Черепа́ха болотяна – Emus orbicularis, водяна тварина завдовжки зазвичай 20-30 см, але може бути й набагато більшою; живиться комахами та їх личинками, иншими членистоногими, не гребує жабами, ирицями, а також рибою, водиться у стоячих водоймах; живе довго, сто і навіть більше років.
Чере́шня – Cerasus avium, дерево до 25 м; квітки білі, з’являються до розпускання листя; плоди достигають у червні-липні.
Червле́ний – черле́ний, черчико́вий, темно-червоний.
Черво́ний віск – забарвлена тверда смола, віск і т. ин., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо, сурґу́ч.
Черкаси́н – сіра бавовняна тканина.
Черле́ний – червле́ний, черчико́вий, темно-червоний.
Че́рсистий – від че́рса, густе опушення з коротких волокон на деяких тканинах, во́рса. Слово походить від черса́к волосистий (Dipsacus pilosus), багаторічної травянистої рослини, супліддя якої використовують у текстильній промисловості на наведення че́рси на суконні вироби.
Чесуча́ – цупка шовкова тканина, що має в своїй основі бавовняні нитки.
Чечеви́ця – Carpodacus erythrinus, малесенькі пташки з майже всуціль червоним, за винятком крил та кінчика хвоста, оперенням.
Чи́котень – Turdus pilaris, горобинник, ріжновид дроздів, більший за шпака, брунатні спина, крила, попеляста голова, майже чорний хвіст, біле черевце, а на грудях рудувато-темно-буре ряботиння. Звуки – характерний крик «чик, чик, чик…», чикотіння.
Чилі́гуа - Festuca dolichophylla, ріжновид вівсяку, невисокої сухотривкої трави, яка росте купинами заввишки до 60 см.
Чи́на лучна – Lathirus pratensis, багаторічне дуже посухотривке зело заввишки 40-100 см; квітки яскраво-жовті; цвіте в червні-липні; плодоносить стручками 6-7 см завдовжки.
Чинчі́ла - Chinchilla lanigera, схожа на щура тваринка до 40 см завдовжки з дуже цінним хутром. Живе в пустинному високогірї Анд.
Чи́рва – картяна масть.
Чистоті́л – Сhelidonium majus, ростопа́ш, борода́вочник, цей травянистий кущик характерний тим, що при надламуванні випускає жовтий сік. Отруйний.
Чичамора́да - солодкий неферментований напій, виготовляється з червоної кукурудзи, садовини та прянощів.
Чі́лен - Prosopis chilensis, бобова рослина, яка дає плоди у вигляді їстівних стручків, росте в сьєрі Перу.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чо́вганці – домашні капці без задників.
Чоколя́да – розтерті в порошок зернята какао, приправлені цукром та прянощами, шоколад.
Чоколя́дне дерево – Theobroma cacao, теобро́ма, листяне дерево; плоди нагадують невеликі ребристі брунатні або жовтаві огірки; цвіте й родить безперервно; квітки, які ростуть на стовбурі, невеликі рожевуваті або жовтаві.
Чолопо́к – вершок, м́аківка гори.
Чопа́тий – притуплений, тупоносий, тупий, нетямущий, дубоголовий.
Чорни́ця – Vaccinium myrtillus, бурівки́, а́фени, я́фени, невеликий травянистий кущик; квітки дрібні, зеленувато-рожеві; цвіте в квітні-травні.
Чорнобри́вці – Tagetes erecta, ша́почки, таґе́тес, однорічні квіти, забарвлення жовте, помаранчеве, брондзово-коричниве, коричневе, темно-коричниве; цвітуть з червня до перших заморозків.
Чорногорі́х – Juglans nigra, горіх чорний, світлолюбне, теплолюбне, посухотривке дерево з розлогою кроною заввишки 30-35 м, плоди неїстівні. З деревини виготовляють меблі, музичні інструменти.
Чота́ імператорська – 3 рої (35 леґіонерів).
Чота́р – командувач чоти́, ляйтена́нт.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чу́кру – сh'ukru (з мови кечва), твердий.
Чу́льо – вовняна плетена шапка-вушанка індіянців Перу.
Чу́чверіти – робитися корявим, шкарубким, грубим.
Ш
Шабельта́с – портупея.
Шабське вино – знамените українське вино, яке виготовляють з винограду, вирощуваного в Одеській області в місцевості Шабо.
Шавкоті́ти – невиразно говорити.
Шавку́н – Cairina moschata, мускусна качка, велика качка, яка походить з Південної Америки. Замісць крякання шавкає, себто, видає уривчасте шарудливо-шелестяво-шипляче плямкання, схоже на звуки собаки, який їсть. Шавкун полюбляє ковтати усе, що блищить, навіть друзки шкла, має вгорі на дзьобі бородавчасті нарости, з яких у старих самців виділяється жир із запахом мускусу, оперення в нього розмаїтого забарвлення. В Україні був, вочевидь, свій підвид мускусних качок, свідчення про що маємо у словнику Бориса Грінченка: «Нечипоре, дивись лишень – що там ніби мріє? Чи то шавкун, чи то баклан далеко чорніє» (Морд.К.32).
Ша́влія – Salvia, багаторічне зело з родини губоцвітих з великими ароматними квітами і повстянистими, дуже пахучими листками; використовується як ліки.
Шаґре́нь – дуже мяко виправлена шкіра на взуття, оббивку меблів тощо.
Шала́нда – плоскодонний човен.
Шалі́вка – тонка дошка (завтовшки 1 дюйм), вживають на обшивку деяких легких човнів, а також стін, стелі, покриття дахів тощо.
Шальо́н – чоловічий легкий верхній довгий одяг, схожий на жіночу сукню.
Шансоне́тка – пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту.
Шанта́н – кавярня з відкритою сценою на виступи легковажного характеру.
Шапа́р, шапарка – ключник, економ.
Шараба́н – чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями.
Шарла́т, шарла́товий – багря́нець, пурпур, пурпуровий.
Шарла́х – фарба яскраво-червоного кольору.
Ша́рфмиця – найбільша гармата (засяг жерла – 34 см).
Шатну́тися – різко кинутися кудись, метнутися.
Шафра́н Гейфеля – Crocus heuffelianus, бульбоцибулинне безстеблове зело заввишки 10-20 см цвіте в березні, буває фіолетовий, лільовий. Підвищує любовну енерґію.
Шафра́новий – помаранчево-жовтий.
Шашіль - Ptinidae latreille, жуки-точильники, живляться мертвою деревиною, пошкоджують деревяні меблі.
Шве́льбавий – з поганою вимовою. «Я того Онисима ані раз не розумію, так шве́льбаво говорить».
Шви́ґар – особливо заплетений кінчик батога, кнута, канчука, малаха́я.
Шво́рінь – металевий або деревяний стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в автомобілі, локомотиві тощо.
Шевйо́т – вовняна мяка, тіль-тіль черсиста, гладко пофарбована костюмна тканина.
Шевлю́га – мерзотник, паскуда.
Шела́к – смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин унаслідок укусів так званими лаковими червецями; використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних платівок.
Ше́ршень – Vespa crabo, величезна (три см завдовжки) оса.
Шиб – образ, вигляд, фіґура, кшталт, форма тощо.
Шиба́ти - ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися; раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття); з великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись; почати сильно віяти; вибухати, вириватися; з'являтися від збудження, хвилювання.
Шиза́ндра – Shizandra chinensis, лимо́нник, деревувата листопадна ліяна до 10 метрів; квітки дрібні рожевувато-білі з ніжним цитриновим запахом, ягоди кулясті червоні, зібрані в ґроно, мають приємний пряно-кислий смак.
Шилюди́сті у́ставки – візерунок вишивки.
Ши́ нґель – та частина віси, на якій обертається колесо.
Ши́нка - вудже́нина, ву́джене (ко́пчене) м'ясо (свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.
Шинква́с – місце, де стоїть продавець (шинкар), прилавок.
Ши́пош – ріжновид рогу або труби.
Шипши́на собача – Rosa canina, колючий кущ; квітки ясно-рожеві; цвіте в червні-липні.
Шифо́н – дуже тонка штивна густа тканина, що ледь просвічується (шовкова або бавовняна).
Шиша́к – шолом, зазвичай сталевий.
Шишка́р сосновий – Loxia pityopsittacus, цей птах має характерну рису – гострі кінці його дзьоба перехрещуються. Завбільшки з горобця. Оперення темно-червоне (самець) або попелясто-оливкове чи жовтувато-помаранчеве (самиця). Звуки – різке «клє-клє-клє» або «цок-цок-цок». Живиться насінням шишок.
Шкаворі́жний – бридкий, гидотний.
Шкалу́бина – щілина, тріщина, зморшка.
Шкара́дний – бридкий, гидкий.
Шка́рідь – гидота, мерзота.
Шки́па – найменша з віоль, маленька скрипка, яку зазвичай виготовляють для дітей.
Шкли́ця – шкли́во, поли́ва, шклувата речовина, якою покривають керамічні вироби, емаль.
Шко́рба – стара зморщена висохла жінка.
Шкору́па – тонка тверда шкірка на поверхні землі, снігу, цукру тощо.
Шкува́ти – шукати слід (про пса).
Шку́на – судно, що має кілька щогл з косими вітрилами.
Шкура́т – шматок шкіри, хутра.
Шкуропе́я – цариця плазунів; у неї на голові є золота корона (чи, за иншими даними, золотий каптурець); Шкуропея має численних слуг, за допомогою яких урядує всіма справами світового зміїного царства; у Макулянському болоті розташована її резиденція.
Шкут – нездала, ні на що нездатна слабосильна людина. “Та нічого він не може, шкут та й годі.”
Шля́рка – обо́рка, негусто зібрана в складки смужка.
Шляфро́к – спальний халат.
Шльонко́вий, шльонко́ва мальованка, шльонкі́вка – розпис глиняного посуду з орнаментом із комбінованих паличок.
Шми́га: не до шми́ги – не до ладу, недоречно.
Шмульга́ти – шмугля́ти, стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь.
Шовко́виця біла – Morus alba, мо́рва, тут, світлолюбне посухотривке дерево, плоди білі, рожеві, фіолетові достигають у червні-липні.
Шовко́пряд тутовий – Bombyx mori, вид невеликого метелика з рудяво-попелястими крильцями.
Шовчи́на – Asclepias syrica, ва́точник сирійський, ла́стівень, багаторічна трявяниста рослина до півтора метра заввишки із сторчовим стеблом. При зрізі виділяє молочковий сік з неприємним запахом. Листки на коротких бильниках довгасто-еліптичні. Цвіте рожевим суцвіттям у липні. Плід має у вигляді багатонасінної листянки, яка достигає у вересні. Розкрившись, листянка розбухає віхтями білого пуху. Рослина отруйна для тварин. Походить з Північної Америки.
Шолуди́вник – Pedicularis, однорічна рослина заввишки 15-30 см, росте на торфяниках, солончакуватих луках.
Шпараґі́вка – шпара́ґи, шпара́ґа, спаржа, шпараґова квасоля, її молоді стручки їстівні.
Шпе́тина – щерби́на, за́зуб, ва́да, ґандж, хи́ба, зби́ток.
Шпе́тність – порочність, щербатість, заплямленість. Від шпе́тний – поганий, бридкий.
Шпи́ндель – головний вал обертальних механізмів, прямовисна вісь чого-небудь, наприклад, шпулі.
Шпина́т городній – Spinaceae oleraceae, однорічне ясно-зелене зело, цвіте в червні-серпні.
Шпіне́ль – коштовний камінь, буває червоний, рожевий, помаранчевий, темно-зелений, чорний.
Шпія́льтер – цинк.
Шпо́ла – металева лопатка з високо загнутими краями, шуфелька, совок.
Шпо́лочка – маленька лопатка, шуфелька.
Шпо́нька – при́шпилька, шпилька, за́пінка, спі́нка на стягування волосся на голові.
Шпо́ртатися – робити що-небудь дуже повільно або невміло; порпатися, бабратися.
Шпува́ти – особливим гавкотом повідомляти мисливця про дичину. «Арсеньо чув, що пси вже вишпували лиса в яру».
Шпу́га – деревяна або залізна планка, що скріплює дошки тощо.
Шпу́ндра – шматки підсмаженої з цибулею свинини та буряків, зварених у буряковому квасі.
Шпунт – нагрітий алкогольний напій з руму або коньяку з чаєм, водою, цукром та соком з якихось плодів, пунш.
Шріт – дрібні оливяні кульки.
Шротівни́ця – гармата, яка стріляє шротом.
Шру́ба – ґвинт.
Шру́бель – зубило.
Шти́вний – негнучкий, твердий, нерухомий; ще холодний, байдужий, суворий.
Што́ла – глибока впадина, заглибина в скелі.
Штоф – чотиригранна шкляна посудина з короткою шийкою на вино, горілку тощо, яка дорівнювала 1/8 або 1/10 відра.
Штрукс – схожа на оксамит бавовняна тканина з густою черсо́ю, вельвет.
Штуде́рний – уміло, майстерно зроблений; мудрований.
Штука́р – той, хто спритно, уміло робить що-небудь, управний у чому-небудь, фіґля́р, трюкач, циркач.
Штука́рство – демонстро́вання незвичних зовнішніх ефектів.
Шува́р – жорстка трава гірських полонин.
Шуга́лія – великий річковий човен.
Шуми́ха – сусальне золото.
Шу́мка – ріжновид веселого жвавого танцю.
Шу́тий – означає, що чогось, бракує; позбавлений чогось; безрогий, безхвостий, безвухий тощо.
Шуфе́лька – від шу́фля (совкова лопата), шпо́лик, совок.
Щ
Щаве́ль конячий – Rumex confertus.
Щезу́н – злий дух, який несе хвороби людям і худобі; захищаються від нього зображенням хреста на дверях.
Щеме́рець – до щеме́рця, до щенту, по́вністю, цілком, геть чи́сто, повното́ю, зго́ла, цілком і повністю, з усією повното́ю, в усій повноті, /з початку/ до кінця, до ре́шти, до пня, до ноги́, упе́нь, усті́ль, до пі́лочки, всуці́ль, до дрі́бки, до цу́рки, до ця́ти.
Щи́глик, щи́голь – Carduelis carduelis.
Щи́тно — затишно, захищено, безпечно, безтурботно.
Щи́павка – Forticula auricularia, комаха завдовжки півтора сантиметра иржаво-бурого кольору з темно-жовтими ногами та надкриллям.
Щовб – крута верхівка, шпиль гори, прямовисна скеля.
Щу́плий – слабосилий, худий, кволий, який має поганий, жалюгідний вигляд, також не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ин.), плюсклий.
Щур звичайний – Rattus rattus.
Ю
Юга́ - те саме, що імла. Ще снігова буря; завірюха, хурделиця. Сніг, що переноситься низовим вітром.
Юрли́вий – швидкий, жвавий, меткий, проворний. «У хаті поралася молода юрли́ва господиня».
Ю́хта – сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней.
Я
Я́блуня лісова – Malus sylvestris.
Я́вір – Acer pseudoplatanus, дерево з широкою кроною і гарним, схожим на кленове листям.
Я́вкіт – пронизливий крик, вереск, писк.
Явкоті́ти – пищати, верещати, пронизливо кричати.
Я́ґель – Cladonia rangiferina, оленячий мох, росте суцільним масивом, 5-10 см заввишки.
Я́зя – меґера, яга.
Я́лик – невелика шлюпка з однією або двома парами весел.
Яли́на – Picea, смере́ка, вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Яли́ця – Abies, вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Ялів́ець – Juniperus, вічнозелений чагарник з лускуватою або короткою глицею.
Яломо́к – ґатунок повстяної шапки.
Яно́т – Nyctereutes procyonoides, янотуватий собака, єнот, невелике кудлате звірятко; забарвлення хутра — бурувато-сіре з чорним; уздовж спини має темну смугу, а на морді темну «маску», облямовану ясно- попелястим.
Яри́жник – пяниця, гультяй, безпутня людина.
Ясми́н – Jasminum fruticans, жасмин, кущ до 3 м; квітки кремово-білі, надзвичайно пахучі; цвіте в травні-червні.
Я́спис – я́шма, декоративний камінь, має найріжноманітніші барви, зазвичай буває смугастий або плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
Я́сьок, я́сько – маленька по́душечка, яку зазвичай кладуть під голову.
Ятря́ний – червоний палахкотливий із відтінком жовтини колір східнього або призахіднього сонця, а також вогню. Ще емоційний стан, сповнений пристрасти, палкий.
Я́хонт – я́кинт, сапфір, переважно синій і блакитний ріжних відтінків, а також зрідка безбарвний, рожевий, помаранчевий, жовтий, зелений, фіолетовий, чорний.
Я́шма – я́спис, декоративний камінь усіх можливих кольорів, зазвичай смугастий або плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
Я́щірка – Accipiter.
Немає коментарів:
Дописати коментар