СЛОВНИК (Е-Є-Ж-З-И-І-Ї-Й)

Словник (Г-Ґ-Д)

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_15.html

Е

Ебоні́т – твердий чорний блискучий матеріял, що його одержують вулканізацією ґумової суміші із вмістом сірки бл.30%.

Евга́рис – Euharis, має білі шестипелюсткові квітки на взір нарцизів і велике темно-зелене листя. Цвіте з весни до жовтня. 

Евгено́л – органічна запашна речовина, складова гвоздичної олії; застосовують у зуболікарській практиці для знеболення.  

Еди́кт – найвищий за вагою указ верховної влади в ріжних державах.

Евкалі́пт  — Eucalyptus,  струнке найвище в світі вічнозелене дерево, яке сягає до 160 м; не дає тіни, скидає гладку сірувату кору; листя його вкрите воском і має розмаїту форму, напр. серцювату; евкаліптова деревина тверда і не гниє; там, де ростуть евкаліпти, не можуть рости инші дерева; походить з Австралії.

Еґіри́н – шклистий камінь зеленого, чорного кольору.

Екзохо́рда великоквіткова -- Exochorda grandiflora,  кущ до 3 м заввишки; один з підвидів таволги (спіреї);  листки довгасто-еліптичні, квітки (4 см в промірі)  білі в суцвіттях;  цвіте в середині травня; морозо- і посухотривкий.

Ексе́дра — напівкругла ніша із сидінням.  
Експе́ндер – етимологія слова неясна.

Ексцита́ція – excitatio (лат.), збудження почуттів, збентеження.

Електрокре́шер – електричний прилад на тортури у формі лютува́ла (лютівника, лютаря,  паяльника) з пружиною, до кінчика якої приґвинчено срібне кружальце з профілем короля Рафанаїла.  Етимологія слова не ясна.  

Елета́рія  – Elettaria cordamomum, багаторічне зілля, що росте у вологих лісах Індії та Шрі-Ланки. Росте стеблами заввишки до 3 метрів із широколянцетними довгими листками. Квітки неправильної форми, дуже пахучі й гарні із білою оцвітиною та широкою губою, в якої жовтастий край помережаний променистими яскраво-блакитними жилками. Плід – тригранна коробочка, що містить багато кутастих зморшкуватих насінин (близько 4 мм) рудого кольору, дуже запашних і з пряно-пекучим смаком. З насінин виготовляють прянощі, відомі як кордамо́н.

Елоце́нове письмо -- стародавній шрифт; етимологія слова не ясна.   

Еспадо́н – великий важкий меч, який вояк тримає обіруч.

Ете́р – кляса органічних сполук, що складаються з двох радикалів, повязаних між собою атомом кисню; ефір.

Ефе́дра – Ephedra distachya, кущики з родини хвойників; жовтаво-зелені стебла; червоні кулясті дуже декоративні шишечки; росте на камянистих місцях, піщаниках, особливо на приморських та степових схилах; добувають ефедрин, хлористо-воднева сіль якого звужує судини, підвищує кровяний тиск.  

Ефе́дра андська - Ephedra breana, росте на солончаках перуанської сьєри.

Є

Ж

Жа́ба – Rana.

Жа́бяче зілля – етимологія слова не ясна.

Жа́йворонок польовий – Alauda arvensis.

Жбир – скеля, су́плаш камяниста гора.

Желіпа́ти  -- кричати, сваритися, голосно нарікати, плакати, ревти.

Жерде́ля – Armeniaca vulgaris, абрико́са, море́ля,  листяне плодове дерево; квітки білі, рожевуваті; зацвітає до розпускання листочків у березні-квітні; сушені плоди без песток – куре́га.

Жерела́тий – порожнистий, бутлявий, дупластий.

Же́реп – Pinus mugo Turra, косодере́в, гірська сосна,  розпростертий стелюховий кущ до 5 м заввишки з темно-брунатною, майже чорною корою, глиця тверда до 5-6 см, росте повільно й доживає до тисячі й більше років. 

Живи́зна – живі істоти, переважно свійські тварини, худоба, птиця.

Жи́вокіст – Symphytum officinale,  багаторічне зело до метра заввишки; росте на вологих місцях; має лікувальні властивості.

Жир – картяна масть, хрест, треф.

Жирандо́ля – великий фіґурний свічник на багато свічок.  
Жо́вна зелена – Picus viridis, зелений дятел, середній за розміром серед дятлових. Має довгий міцний дзьоб, довкола очей чорні плями, червону повздовжну шапочку, зелену з жовтавим відблиском спинку з білими цятками, зелені крила з жовтими кінчикамкуи, виразну жовтину зверху між крилами на гузниці, чорний з маленькими поперечними смужками хвіст. Ходить здебільша по землі, де вишукує мурах і їхні личинки, також полюбляє ягоди вишні, черешні і морви. Оселяється у дуплах. Крик у жовни голосний, скидається на виразне «клак-клак-клак».

Жо́вна – пухлина, горбок на тілі.

Жо́внір – стріле́ць, воя́к, воїн, солдат, боєць.

Жовти́ло – жо́втка, жовта фарба, яку виготовляють з кори дикої яблуньки.

Жовтя́нка – Colias palaeno, вид метелика з жовтими крильцями, які по краях мають чорні смуги

Жоло́бина – долинка між узвишшями.

Жоржи́на – Dahlia pinnata, ґеорґі́ня, пишноквітлий травянистий кущ; сягає до 2,5 м; забарвлення розмаїте, за винятком блакитного, синього й чорного; цвіте з кінця липня до заморозків; у відкритому ґрунті не зимує. 

Жо́стір проносний –  Rhamnus cathartica, дерево або кущ до 6 м заввишки; дрібні жовтуваті квітки, зібрані в пучки, які починають цвісти в травні; плоди округлі, достигають у серпні.

Жу́желиця – Carabus, досить великий чорний жук з двох (більшої задньої і меншої передньої) кругловидовжених частин та голови. 

Жу́жмом -- у згорнутому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини); без усякої системи, купою, одне на одне (на одному); все разом, великою кількістю.

Жук-о́лень – Lucanus cervus, рога́ч, живе в листяних лісах, живиться соком пошкоджених дубів, довжина сягає до 8 см.

Жук-плавуне́ць – Dytiscus marginalis, живе у безрухих водоймах-нетечах, хижак, полює на водяних безхребетних, а також пуголовків, мальків риб.

Жу́па – соляна копальня.

Жураве́ль – Grus. 

Жураве́ць -- Geranium, ґеранія, багаторічне зело, пелюстки рожево-червоні, лільові, фіолетові, росте в лісах, часто в камянистих місцях. Цвіте вліті.  

З  

Заба́цькатися – забруднитися, заплямитися, закаля́тися.  

За́біги – зусилля, намагання, старання.   

Забісо́ваний – закоренілий, замерзілий, затвердлий, зашкарублий, закскнілий (у гріхах), забуча́вілий, остаточно сформований, запеклий, затятий.

Заво́ди – «на всі заво́ди» — щосили, нестримно.

Заво́ї  (від заві́й) -- рвучкий круговий рух вітру; замет, пагорб, утворений вітром (з піску, снігу, пилу); завихрені вітром клуби, кільця, пасма диму, пилу, куряви і т. ин. 

Заво́їстий – задери́куватий; дері́зний, зачі́пливий, неврівноваженийь, зухвалий, заго́нистий, войовничий.
Заво́їстість – задери́куватість, дері́зність, зачі́пливість, неврівноваженість, зухвалість, заго́нистість.

Зага́ра – пристасть, лас до чогось, жада, бажання, хітка чогось.

За́гвіздок – запобіжник ґранати, чека. 

Заго́нистий – хва́цький, молоде́цький, бадьо́ристий, бра́вий, задьо́ристий, промітни́й, жва́вий, шпарки́й. 

Заду́шина – закрита  від безпосереднього контакту з жаровищем камера в печі, де страва вариться розпеченим повітрям, духовка.   

За́єць – Lepus.

За́єць земляни́й –Allactaga major, невеликий гризун завбільшки як щур з довгим хвостом, на кінці якого є китиця; живе в степовій місцевості, живиться насінням, кореневищами, бульбами й цибулинами рослин, а також баштанними культурами; вдень сидить у норі, а вночі виходить шукати поживу; на зиму западає у тривалу сплячку. 

Зазирни́й – яскравий, сліпучий, сяйний.  

За́зір – знак, по́значка, за́значка, жест, ви́яв.
Зазнаки́ – наперед усвідомлюючи, свідомо, явно.

За́їзд -- приміщення для зупинки, ночівлі подорожніх із двором для підвод, коней і т. ин.

Зайди́голова – неврівноважена людина, вчинки якої позбавлені розсудливости, здорового глузду, навіже́нець, хи́морода, фантазер. 

Закавра́ш – вило́га на кінці рукава, обшля́ґ. 
За́кладом – дуже повільно. Пустив коня закладом.

За́кот – ляцка́н, вило́га на грудній частині верхнього одягу (пальта, піджака). 
Закоха́нець - той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник, зідхальник, (зневажл.) зідхайло. 
Зала́сливий – зала́сний, хтивий, ласолюбний, зага́рливий, спо́рзний, чуттєвий, пожадливий, пристрасний, ярки́й, жагучий, спрагнений тощо.  
Зала́сний – привабливий, знадливий, сповнений насолоди, хіти.  

Зала́сся – насолода, втіха, зага́ра до чогось, захват.

Залі́зна пропа́сниця – особлива хвороба, поширена серед вояків. Етимологія не ясна.
Замі́шання -- стан збентеження, зніяковілости; загальна розгубленість, раптове безладдя;  сумяття. 
Замо́к – затвор рушниці. 
За́мша — шкіра оленя, лося, вівці, виправлена жировим дубленням.

Запа́ска – шматок тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замісць спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

Запі́лля – територія позаду війська, лінії зіткнення, тил. 
Заполо́ха – опу́дало, опу́да, о́пуд, чупера́дло, страши́ло, страхови́дло, маня́к, пуха́й.

За́полоч -- кольорові бавовняні нитки на вишивання.

Запоя́сник – односічний дуже гострий ніж, звичайно для захисту. 

Запри́дух – дуже сильна горілка. 

Запя́стник – срібний, золотий або мідний обруч з декоративним карбо́ванням.

За́рва -- у́рвище, о́блаз, обрив.

Зару́жжа – солончак, засолені землі.

Заса́дистий – масивний, грубий.

За́світи – потойбіччя, потусторонній світ. 
Засібни́й  - просторий, вільний, широкий з запасом (про одяг).  Ще заможний.
За́сторонки – відсіки.

За́стум — тихе місце, напр., води.

За́сушки – сухарі.

За́сяг – радіюс, віддаль, діяпазон

За́твір – замкнуте, ізольоване місце, келія, вязнична камера.

Зати́нчливий, зати́нчивий – непоступливий, упертий.

Зау́шниця – маленька сережка, яка не звисає, а лежить на мочці вуха.

За́шерет – тромб, корок, запертя руху.

За́штрик – укол, ін’єкція. 

Звя́га – собачий гавкіт, брех, ще сварня.
Збави́тель – рятівник, спаситель.

Збур — трипер. 
Збуча́віти – стати сухим, зсохнути.  
Звіздасті дропачки́ – ріжновид вишивки.  
Зво́дини - каркас деревяної будівлі (хати, стодоли і т. ин.).  

Згі́рдливий – зневажливий, презирливий, образливий, принизливий, при́зрий, (погляд) гордовитий, (тон) нешанобливий, неповажливий, зверхній, згірдний, зневажний.

Згі́рдливо – зневажливо, з погордою, презирливо, принизливо, при́зро, нешанобливо, зверхньо, без поваги, з нехтуванням, з умисним легковаженням. 

Згі́рок — згір’я, пагорб.

Зглота́ – юрба, натовп.

Зґа́рда – намисто з монет та хрестиків.

Здумі́ло – здивовано.  
Зелі́нка – мідя́нка, мідна фарба, зелена фарба.

Земена́ грань – Cetraria islandica, ісландський мох.

Земле́дух – Gryllotalpa vulgaris, пі́дїдень, капустя́нка, вовчо́к, комаха завдовжки до 5 см, риє в ґрунті ходи, шкодячи корінню городини.

Зизува́тий -- трохи косоокий, косуватий 

Зик – нервозний крик, пронизливий вигук, фук, йойк. 

Зи́кнути – зи́кати, різко кричати. . 

Зиме́ць -- верхня частина фасади будинку, фронтон.

Зимня́к – Buteo lagopus, ріжновид канюків. Птах зверху бурий, з вохристими білими плямами. Низ тіла вохристо-білий з великою темною плямою на череві та рудувато-бурими плямами на волі.

Зі́во – Isthmus, вхід із порожнини рота до про́лигу (pharynx), в тексті вхід до середнього вуха.

Зі́рочник – Stellaria, багаторічне зело́ з родини гвоздикових.

Зли́чний – гарний, гожий, красний, вродливий.

Зли́чник -- Сrocus speciosus, шафра́н зли́чний (гарний), невелика бульбоцибулинна безстеблова рослина заввишки 10-20 см. Квітки великі лільові 4-6 см завдовжки. Цвіте у вересні-жовтні. Листки лінійні завдовжки 30 см, які розвиваються після відцвітіння.

Злично́та – зли́чність, краса, го́жість, ліпота́, уда́нство, вро́да, ла́дність. 

Злу́да – омана, міраж, ілюзія, мариво. 

Зми́г – у змиг ока, у скліп ока, умліві́ч, ума́х, вмить, вдух, враз, вмент, ма́хом, ми́ттю, (одним) ду́хом, (випив) ду́шком, за один дух, за одним разом, за одним рипом.  

Значкови́й – ад’ютант.

Знебу́лий – той, який виснажився, знесилився, стомившись від чого-небудь.

Зозу́лин льон – Polytrichum commune, рослина має тендітне нерозгалужене стебельце заввишки 5-30 см, вкрите короткими відстовбурченими листками. На болотах утворює суцільні оксамитово-зелені килими.

Зозу́ля – Cuculus canorus.

Зозуля́стий – пістрявий, в чорну та білу цятку.

Золотило – фарба на позолоту.

Золотому́шка – Regulus, корольо́к, чей, найменша пташка України, має характерну жовту або помаранч́еву ма́ківку, облямовану чорними смужками; живе у глицевих лісах; дуже жвава, рухлива, часто тріпочеться на одному місці біля якоїсь гілки; співає неголосно: «ці-флі-гіі, ці-флі-гіі…».

Зрешеті́лий – порохнявий, трухлий.

Зу́па – юшка, суп; рідка страва, зварена на городині, иноді з мясом, рибою,  грибами тощо.

Зу́спіт – назад, навспа́к, навідворіт.

Зя́блик -- Fringilla coelebs,  букавча́к, пташка завбільшки з горобця з гарним барвистим оперенням.

И

Имби́р — Zinqiber, ванбе́рець, инби́р, багаторічне зілля (зовні схоже на осоку чи очерет); з його грубих  мясистих коренів виготовляють ароматну олію; росте в тропіках; квітки пахучі, зібрані у колосуваті суцвіття фіолетового або жовтого забарвлення.

И́ндик --– Meleaguis gallopavo, ги́ндик, труха́н, пульп́ак.

Инжи́р – фіґи, плоди смоківни́ці, фіґового дерева,.

Ирга́ вільхолиста – Amelanchier alnifolia, кущ або дерево до 4 м заввишки; листки еліптичні, квітки білі в китицях, плоди 7-12 мм у перетинку, кулясті, темно-пурпурові або майже чорні і з сизою поволокою; цвіте в третій декаді квітня; плоди дозрівають вкінці червня; у другій половині вересня листя набирає яскраво-помаранчевого забарвлення; дуже зимотривка рослина; вологолюбна; при нестачі вологи в ґрунті плоди осипаються недостиглими.    

Ирджо́к гірський– Sorex alpinus, жджок, ми́ша-землери́йка, бурозу́бка, завдовжки 9 см; хвіст вузький, дорівнює довжині тіла; шерсть зверху темно-бура влітку і майже чорна взимку; черево сіре. 

И́риця гребінчаста – Triturus cristatus, хвостате земноводне з родини салямандр, тритон.

И́рха – виправлена овеча чи козяча шкура.

І

І́біс червоний – Eudocimus ruber, схожий на болотну чаплю невеликий птах з яскравим ясно-багряним оперенням.

Ізві́р – звір, яр.

Ізво́р, ізві́р  – яр.

Ійо́л – невелике судно, оснащене двома щоглами з косими вітрилами.

І́лем — Ulmus, вяз, ільм, ільма́к, високе дерево,  цвіте до появи листків; пучечки квітів рожеві; плоди (крилатки) достигають у травні.

Імперія́л срібний – містить 10 мідних і́мперів, 100 залізних і́мперів.

І́мпер мідний – містить 10 залізних і́мперів.   

І́мпер залізний – найменша грошова одиниця в Діямантовій імперії.  

Імперія́л діямантовий – найбільша грошова одиниця в Діямантовій імперії; містить 10 золотих імперія́лів, 100 срібних імперія́лів, 1000 мідних і́мперів, 10000 залізних і́мперів.

Імперія́л золотий – містить 10 срібних імперія́лів, 100 мідних і́мперів, 1000 залізних і́мперів.   

Імпре́за -- представлення, презентація. Представлення збірних концертів, вистав тощо.

Інди́ґо – темно-синя фарба, виготовляють  з рослини індиґофе́ри.

Індикатри́са – вказівна лінія або поверхня, що характеризує деяку властивість досліджуваного обєкта. 

Інкало́й – жаротривкий стоп на основі заліза, хрому й нікелю.

Інтру́зія – медичний термін. Етимологія слова не ясна.   

Ірему́т – вовкуватий пес; водиться у жерепових лісах на острові Амосі. Етимологія слова не ясна.   

Іри́дій – сріблясто-білий дуже твердий та крихкий метал.

Іри́си – Iris, півники. 

Ічу - Stipa ichu, ріжновид сухотривкої ковили, яка росте купинами на високорівнях Анд.  

Іязе́с -- Джізе́йс, Великий Учитель, його одкровення і перекази про його життя стали основою бі́були (ба́йбули), святого письма,  у якому викладено головні засади релігії Королівства Північної Землі. Етимологія слова не ясна. 

Ї

Їжа́к – Erinaceus.

Й

Словник (К) 
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_0.html