Г
Габа́ – турецьке біле вовняне сукно, покривало.
Гава́новий – темно-жовтий.
Га́вбиця – гармата, що стріляє звислим вогнем по наземних цілях.
Гадюка – Vipera, отруйна змія з плескатою головою у вигляді трикутника.
Газа́рд – запал, завзятість, затятість.
Га́йворон – Corvus frugilegus, грак, птах завбільшки з ворону; оперення чорне; дзьоб сіруватий.
Галабу́рдити — бешкетувати, скандалити, содо́мити, колобро́дити, бро́їти.
Галга́н – гультяй, нероба.
Галео́н – вітрильне судно.
Галофляви́н – застосовують для фарбування тканин нажовто.
Галс – снасть, що утримує нижній навітряний кут вітрила; курс вітрильного судна відносно вітру.
Галяба́рда – холодна зброя, довгий спис із сокирою, алебарда.
Гама́рня – завод з витоплювання металів.
Гамаса́р – жеребець.
Га́мба – сукняний вузол замість ґудзика;.
Га́нус звичайний – Anisum hill, аніс, однорічне зело родини зонтичних; використовується як прянощі; виготовляють також дуже пахучу олію.
Га́пка – петелька для гаплика.
Гапли́к, гапличо́к – спеціяльна застібка на одязі у формі гачків.
Га́рак – рум, міцний напій із соку, що перебродив, або з патоки тростинного цукру.
Гарасі́вка – вузька червона вовняна стрічка.
Гарба́рня – шкіряний завод.
Гарб́уз мускусний – Cucurbita moschata, однорічне стелюхове зело з величезними кулястими плодами.
Гардама́н – дуже міцна горілка.
Гарма́тень – гарматний набій, снаряд.
Гарува́ти – важко, без відпочинку працювати, кряжи́ти.
Га́спидський – чортівський, чортовий, чортячий, диявольський, дідчий, бісовий, бісівський.
Гатала́ – швидкий біг навско́ки (галоп). Пустив коня гатала.
Гвоздичне дерево – Syzygium aromaticum, дерево заввишки до 12 метрів; крону має пірамідальну, яка дає дуже густу тінь; листки темно-зелені, широко-лянцетні, шкірясті, блискучі; цвіте яскраво-червоним суцвіттям у формі напівзонтиків. На прянощі збирають нерозквітлі квіткові пупянки, які спочатку червоні, а висохши, стають темно-брунатними; їхній запах інтенсивний, аромат солодко-пряний, смак пекучий; гвоздичну олію використовують у парфумерії.
Геба́н – Ebenus, ебе́н, чорне дерево, дуже тверде; росте в тропіках; виготовляють меблі.
Геліко́н – мідна труба басового реґістру.
Гепа́рд – Acinonyx jubatus, хижак з родини котячих, поширений у пустелях Африки й Північно-Східної Азії, довжина тіла до 140 см, хвоста – до 75 см, шерсть коротка, жовтувата або рудувата з чорними плямами.
Ге́ресь – релігійне вчення, що заперечує догми панівної церкви.; відступ від загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ин.; те, що позбавлене здорового глузду, нісенітниця, бридня, дурниця, сон рябої кобили, казна-що.
Ги́біти – зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь, страждати.
Гидоми́рний – гидкий, бридкий, відразливий.
Ги́рявий – з дуже коротко підстриженою або виголеною (вибритою) головою. Хто ж тебе, Володзю, так коротюсько підстриг? Будеш тепер ходити гирявий, світити тімям!
Гібі́скус сірійський – Hibiscus syriacus, — кущ або невелике деревце з родини мальвових, цвіте з червня по вересень, має дуже гарні, схожі на мальви квіти — рожево-пурпурові, червоно-лільові і білі з темною плямою всередині, плодоносить в жовтні.
Гіє́на смугаста – Hyaena hyaena.
Гіпоґи́мнія здута – Hypogymnia physodes, ріжновид моху, росте на корі чатинових (глицевих) дерев.
Гірча́вка – наскельна мохувата трава. Етимологія слова не ясна.
Гісо́п лікарський – Hyssopus officinalis, багаторічне пряносмакове зілля родини губоцвітих, із листя якої виготовляють запашну олію.
Гіяци́нт – Hyacintuhus, квітка заввишки 20-40 см; дзвоникувата; духмяна; забарвлення біле, рожеве, фіолетово-чорне, ясно-жовте; цвіте в травні-червні; розвивається з цибулини.
Гладу́щик – глек з широким горлом, зазвичай на молоко.
Глейки́й – вязки́й, тягучий, липучий, липкий, гли́зявий, грузький, тванистий, чіпкий, вяжу́чий, держкий, ковкий.
Гле́чики жовті – Nuphar lutea, водяне зело, росте у стоячих водоймах, цвіте у червні-липні.
Гли́вий – сіро-жовтий.
Гли́зявий – вязкий, липкий.
Глине́ць – алюміній.
Глід – Crataegus ucrainica, великий кущ; зацвітає в травні-червні; квітки білі, плоди темно-червоні, кулясті; доживає до трьохсот років.
Гма́таний – гнутий (гматки́й – гнучкий).
Гніди́й – темно-коричнева масть коня.
Го́йний – який загоює пошкодження на тілі, цілющий.
Голкоше́рст канадський – Erethizon dorsatum, дикобраз, поркупін, вид гризунів родини голкошерстих. Єдиний вид роду голкошерстів (Erethizon). Це великий гризун з гострими голками на спині, боках і хвості; голки зазвичай жовтаві, надаючи звіряткові жовтувато-коричневого зовнішнього вигляду. Середні розміри, самці: загальна довжина 808 мм, хвоста – 235 мм, задні ноги – 98 мм; самиці: 737, 230 і 81 мм відповідно. Вага 5 – 11 кг. Живиться взимку корою, камбієм і флоемою цуґи східної (Tsuga canadensis) чи західної (Tsuga heterophylla), клена цукрового (Аcer saccharum) і псевдоцуґи. Голокошерсти часто годуються на одному дереві, в результаті завдаючи йому значних ушкоджень або навіть приводячи до загибели. Навесні й улітку вони в основному харчуються на землі корінням, пагонами, листям, ягодами, насінням і травами. Веде голкошерст в основному нічний спосіб життя. Типова поведінка оборони є розвертання спиною до хижака і розмахування хвостом, який має високу концентрацію колючок. Один з небагатьох і в той же час основний ворог для нього – куниця-рибалка (Martes pennanti).
Го́ловень – Leuciscus cephalus, клень, велика прісноводна риба з родини коропових.
Го́луб сизий – Columba livia.
Гони́ця – хтива, пристрасна жінка; корова під час тічки.
Гонори́стий — сповнений гонору, чванливий, пихатий, бундючний, зарозумілий, високоду́мний, панови́тий.
Горбо́вина – узвишшя.
Горі́х волоський – Juglans regia, світлолюбне, теплолюбне, посухотривке дерево з розлогою кроною заввишки 30-35 м; плоди (великі округлі кістянки) їстівні; з деревини виготовляють меблі, музичні інструменти, з горіхових зернят – високоякісну олію, зелену оболонку плодів використовують для фарбування тканин.
Горіх ліско́вий – плід ліщини (Corylus avellana).
Го́рлиця кільчаста – Streptopelia turtur.
Горноста́й – Mustela erminea, звірятко з родини куницевих; має цінне хутро; довжина тіла 16-38 см; живиться мишами й иншими невеликими гризунами; живе на галявах лісів, в чагарниках.
Горорізьба́ – скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною тла більше ніж на половину свого обєму, горельєф.
Горо́х – Pisum, є цукровий і лущильний сорти.
Горо́шок духмяний (тонколистий) – Vicia tenuifolia, однорічне витке зело завдовшки 60-150 см. Квітки рожево-фіолетові. Цвіте з червня до вересня.
Горя́ нка дворядна – Oreochloa disticha, низька трава, тонкостебла, росте на полонинах.
Госте́ць – ревматизм суглобів.
Граб – Carpinus betulus, дерево заввишки 7-14 м з ребристим стовбуром і попелястою корою; крона яйцювата або циліндрично-округла.
Грак – Corvus frugilegus, гайворон.
Грань – жар, при́сок.
Грець – (лат. Insultus; Аpoplexia) інсульт, мозковий (апоплексичний) удар; параліч.
Гриб-дощови́к рапатий – Scleroderma vulgare, псевдодощовик звичайний, отруйний.
Гризь – ломе́ць, ревматизм.
Гри́мкіт – гримотіння, гуркіт, грюкіт, торохкіт.
Гриф чорний – Aegypius monachuus, птах з розмахом крил до 2,5 м. Оперення темно-буре. Його крик – відразливе хрипке крякання або шипіння.
Гри́цики - Capsella.
Грошозаплі́д – той, що складає гроші, дуже ощадливий, раху́бистий.
Гру́бник – той, хто доглядає за вогнем у грубах, печах тощо.
Груз – бита цегла, щебінь.
Гру́ша – Pyrus communis, листяне плодове дерево; цвіте до появи листя.
Гу́гіт – сту́гін, глухий гуркіт, гул.
Гузни́к – гузникова дірочка, анальний отвір.
Гуса́р – вояк легкої кінноти.
Гу́ска сіра – Anser anser, гусак (самець), досить великий птах; оперення сірувато-буре, з ясними поперечними смужками на спині й боках; підхвістя і верх хвоста – білі; дзьоб і ноги рожеві; в міґраційних перельотах гуси летять шерегою обо кутом; крик у льоті – гучне «ґеґелґ».
Гу́та – шклодувний завод.
Гу́тник – той, хто видуває фляшки, й виготовляє зі шкла инший посуд, шклодув.
Гу́тня – майстерня або фабрика, де видувають вироби зі шкла, шклодувня.
Гу́фниця – гармата середнього калібру, яка може наводитися під кутом, щоб стріляти за мури.
Ґ
Ґабарди́н – вовняна або бавовняна густа тканина на плащі, костюми, сукні.
Ґабелко́вий – зі шкіри молодого теляти.
Ґабе́ль, ґабе́лок – шкура молодого теляти.
Ґавзу́н – великий горщик.
Ґаво́та – старовинний французький танець.
Ґадже́ло – ріжновид дитячої забавки на кшталт дзи́ґи; фу́ркало, дзиґа.
Ґа́за – бавовняна тоненька напівпрозора тканина, вид єдва́бу.
Ґазе́ла — ліричний вірш з трьох-двадцяти бейтів.
Ґа́йда – ґо́йдиця, коза, кози́ця, вівчарська сопілка з міхом, волинка.
Ґа́лиця – Pelias berus, гадюка чорна, гарч.
Ґа́лій – сріблясто-білий метал. Застосовується у виробництві легкоплавких стопів.
Ґаліпо́т – смола чатинових (глицевих) дерев, що витікає із щілини кори й застигає на повітрі. Застосовують для виготовлення всяких покостів (лаків).
Ґалу́н – позумент, сухозлітка, ліврея, шовкова чи вовняна тасьма з металевим пітканням.
Ґаля́нт – вид прикраси на одяг; бант, кокарда.
Ґаля́нці – вузенькі штани.
Ґалья́рда – жвавий парний танець.
Ґа́цик – Nyctalus lasiopterus, вечірниця велетенська, перга́ч, кажан, мечве́док.
Ґвана́ко (від «уванако» мовою кечва) - Lama guanicoe, ґуанако, вид дикої лами, довгошия травоїдна тварина заввишки 130 см.
Ґваш (ч.рід) – ґуаш, фарба, розтерта на воді з клеєм і домішкою білила, що дає непрозорий шар; картина, образок, малюнок, виконані такою фарбою.
Ґе́вал – здоровань, ло́мус, валило, велика незграбна людина.
Ґепа́рд – Acinonyx brookes.
Ґера́нь лучна – Geranium pratense, журавець, квітки синьо-фіолетові, пятипелюсткові, цвіте в червні- серпні. Росте в лісах, часто в камянистих місцях. Етерна ґеранієва олія має заспокійливу дію.
Ґербе́ра – Gerbera, багаторічна травяниста рослина заввишки 25-30 см родини складноцвітих з прикореневими листками і квітками на взір великої ромашки засягом 12-16 см, які мають усякі відтінки білого, жовтого, кремового, рожевого, червоного забарвлення. Цвіте з ранньої весни до пізньої осени. Дико росте в Африці й Азії.
Ґерґе́лі – гуси великої породи.
Ґерґоті́ти – говорити невиразно, незрозумілою мовою.
Ґзимс – карниз.
Ґилу́н – чоловік з одним яйцем, одномудий.
Ґипю́р – мереживо з опуклим візерунком.
Ґлей – смола на стовбурах дерев.
Ґлюч – Neogobius melanostomus, невелика риба, бичок-кругляк.
Ґлядіо́люс – Gladiolus hybridus, квіти заввишки від 30 см до 1 м; є ґлядіолюси ранні, середні і пізні; забарвлення від білого до чорно-червоного, пурпурового й фіолетового; у відкритому ґрунті не зимують.
Ґлязе́т – парча із золотими або срібними візерунками.
Ґлязо́ваний – поливяний, вкритий поливою, шкли́цею.
Ґлясе́ – тонка шовкова лискуча тканина.
Ґно́ття – дра́нтя, лахмі́ття, шкама́ття, ра́мя, ганчі́р’я, вереття.
Ґобеле́н – килим з витканою картиною, зображенням; декоративна тканина.
Ґондзо́ля – бря́зкітка, дрібничка, цяцька.
Ґо́нта – дранка, покрівельний матеріял у формі деревяних дощечок.
Ґорте́нсія великолиста – Hydrangea macrophylla, пишноквітлі кущі до 1 м заввишки з білими квітками, зібраними у щиткуваті суцвіття; цвіте з липня до початку жовтня.
Ґо́тур – Tetrao urogallus, глуха́р, (самиця – ґо́тка), птах розміром як и́ндик; живе у глухих глицевих лісах.
Ґрана́товий – темно-червоний, майже чорний.
Ґрезе́т – шовкова тканина з візерунком.
Ґрейпфру́т – Citrus paradisi, вічнозелене дерево до 15 м заввишки, вкрите колючками; листки великі яйцюваті шкірясті; квітки білі, дуже пахучі.
Ґренади́р – солдат-метальник ґранат.
Ґриф чорний – Aegypius monachus.
Ґру́зло – груда, клубок, жмут.
Ґрумича́ма – Eugenia brasiliensis, ріжновид вишні, дерево до восьми метрів, листки великі шкірясті, цвіт білий, плоди темно-червоні.
Ґрундзюва́тий – карлючкуватий, вузлуватий, мудровано виготовлений.
Ґрунь – хребет або вершина гори.
Ґуа́ра - Chrysocyon brachyurus, вовк гривастий, дещо схожий на лисицю, завдовжки 130 см, заввишки 80 см, має довгі стрункі лапи, високі вуха, живе в травянистих і чагарникових високорівнях Анд, шерсть жовто-руда. Живиться гризунами, кролями, рептиліями, равликами, також бананами, ягодами тощо.
Ґуміґу́т – згущений сік деяких тропічних дерев; містить ка́медь, смолу, жовтий піґмент.
Ґура́льня – спиртово-горілчаний завод, винокурня.
Д
Да́ґа – коротка бойова шабля.
Дака́ри – плоди тамариндового дерева; мають вигляд стручків; за смаком кисло-солодкі.
Далекови́д – далекогляд, бінокль, оглядова труба.
Да́фнія звичайна – Daphnia pulex, завдовжки до 4 см, живе у прісних водоймах, живиться плянктоном.
Дводучко́вий – з двома заглибинами.
Дейтеро́новий оксилікві́т – особлива хімічна сполука. Етимологія слова не ясна.
Де́йція шорстка – Deutzia scabra, пишноквітлий кущ до двох метрів заввишки з білими або рожевими квітками без запаху; цвіте рясно в травні-червні.
Декасепте́т – оркестра із сімдесяти музикантів.
Демі́сія – відставка.
Дендро́біюм – Dendrobium, орхідея, що живе на деревах. Квітки можуть бути зовсім мацюпкі, а можуть сягати й півтора метра.
Денці́вка – музичний інструмент на кшталт сопілки.
Дереві́й – Achillea millefolium.
Деревни́к – Lonicera, жимолость, витка багаторічна рослина з дуже пахучими великими рожевими квіточками.
Дереза́ – Lycium barbarum, пові́й, кущ до трьох метрів заввишки; листя лянцетуваті, гілки колючі, квітки лільові; цвіте з червня до вересня; дає червоні, овальної форми ягідки, отруйні.
Дере́н – Cornus, кизил, кущ або деревце до 5 м. Квітки золотисто-жовті. Цвіте в березні-квітні. Плоди – темночервоні овальні кістянки. Достигають у серпні-вересні.
Де́реш, дерешо́вий – чалий, сірувато-коричневий кінь.
Держиде́рево – Paliurus spina-christi, дуже колючий і гіллястий чагарник із зиґзаґуватими тонкими гілками; листки яйцюваті завбільшки 2-4 см; квітки маленькі, зеленаво-жовті, 3-4 мм в перетинку, зібрані в зонтикуваті щитки; росте на сухих камянистих схилах; переважно в Кримі.
Дери́хвіст луговий – Glareola pratincola, завбільшки з дрозда птах, верх тіла і груди димчасто-бурі, черево, підхвістя й надхвістя білі. В польоті добре помітно иржасто-руде забарвлення пахвових пер на споді крила, від очей через груди тягнеться вузька чорна смужка. Видає різкий скрипучий крик – «кіррйяаа, кіррйяаа». Живе колоніями на морському узбережжі і на берегах великих рік, переважно у гирлах.
Дері́зність - задерикува́тість, зади́рливість, зачі́пливість, заво́їстість, заго́нистість, войовничість, зухвалість.
Децемвіра́т – від латинського decem, десять.
Джем – густе варення із садовини або ягід, що має вигляд желе.
Дже́нджик – пишно одягнений, пустий, легковажний чоловік.
Дже́рґіт – цвірінькіт, цвіркіт, щебіт, сюркіт (про птахів і комах), ще незрозуміла мова, звуки.
Джізе́йс – Іязе́с, Великий Учитель, його одкровення і перекази про його життя стали основою ба́йбули (бі́були), святого письма, у якому викладено головні засади релігії Діямантової імперії. Етимологія слова не ясна.
Джі́нджер трупний – ріжновид червяків. Етимологія слова не ясна.
Джміль – Bombus.
Джу́ра - зброєносець у козацької старшини в Україні в 16-18 ст.
Дзві́нка – картяна масть, бубна.
Дзвоно́ва мідь – брондза, спиж.
Дзиґарі́ – великий годинник на вежі.
Дзи́ґлик – обертальний стілець з однією ґвинтуватою ніжкою.
Дзиґо́рити – патякати, базікати, говорити пусте.
Дзу́міт – звук, який видає струна, камертон, тонка металева пластина тощо; бриніння, дзижчання.
Дзябкани́́стий – пістря́вий, строкатий, кра́сий, тарка́тий, рябий, зозулястий.
Диві́зія королівська – 4 полки (2000 солдатів).
Ди́кта, дикт – деревний матеріал, склеєний з декількох тонких пластинок дерева, фанера.
Диліжа́нс – критий екіпаж на перевезення баґажу, пошти, людей.
Ди́ма – каніфа́с, легка прозориста бавовняна тканина з рельєфним малюнком.
Ди́нда – гоно́к, рухома деталь кривошипних і деяких инших механізмів, шатун (рос.).
Ди́ня посівна – Melo sativus, однорічне стелюхове зело родини гарбузових.
Диори́т – твердий, подібний на ґраніт камінь.
Ди́хавиця – яду́ха, задишка.
Ді́дич – великий землевласник, земельний маґнат, багатий поміщик.
Дійма́ти – дошкуля́ти, дозоля́ти, допіка́ти, виводити з терпіння (рівноваги), дотина́ти, зачіпати за болюче місце, допікати до живого (живих печіно́к), колоти ножем у серце, пекти до живого серця, пробирати (проймати) до кісток, дова́дити.
Ділни́к – той, що зайнятий якимсь ділом; бізнесмен.
Діяде́ма – жіноча дорогоцінна прикраса на кшталт невеликої відкритої корони.
Для̇тися – залишатися десь довше, ніж передбачалося; затримуватися, баритися.
Додільни́ця – довга жіноча сорочка з цілого полотна.
До́йда – людина, добре обізнана в чому-небудь.
Доконе́чний – обовязковий, неодмінний; неминучий.; остаточний.
Доконе́чність – обовязковість, неодмінність; неминучість; остаточність.
Дола́дний – гарний, гожий, який справляє приємне враження, відповідає певним вимогам.
Доломі́т – попелясто-синюватий, білий, жовтуватий камінь на будівництво.
Доміци́льовий кришталь – етимологія слова не ясна.
Доморя́дця – домоуправитель.
Дорме́з — дорожня карета зі спальними місцями.
Дорст – невеликий пістолет з масивною нікельованою люфою. Етимологія слова не ясна.
Доско́цько – спритно, вправно, удатно.
Достеме́нний, стеме́нний – справжній, дійсний; надзвичайно схожий, стотно такий.
Досто́тний – достовірний, точний, прецизний.
Досто́тніше – правильніше, більш слушно, достовірніше, точніше.
Досу́гий – дуже старий.
Дра́глий – привялий, плюсклий.
Драголю́б – Mentha arvensis, мята польова.
Драґу́н – вояк кавалерії, призначеної як для кінного, так для і пішого бою.
Дразли́вий – дратівливий, нервовий, подразливий, дрокови́стий.
Дра́нка – покрівельна дощечка, ґонта.
Драп – важка подвійна цупка вовняна тканина суконного прядіння.
Дредно́вт – великий важкий панцерований корабель з далекобійною артилерією.
Дрібе́ць – петит, дрібний друкарський шрифт, розмір якого дорівнює 8 пунктам; застосовується для складання суцільного тексту довідників, словників, журналів, а в инших виданнях – приміток, винесень і т. ин.
Дрізд – Turdus.
Дрізд-чикотень - Turdus pilaris.
Дрік красильний – Genistra tinctoria, кущ заввишки 40-80 см з родини бобових; цвіте в червні-липні рясними жовтими квітками; плоди має у формі стручків; виготовляють жовту фарбу.
Дрімлю́га – Caprimulgus europaeus, менший за голуба, присмерковий і нічний комахоїдний птах темно-сірого забарвлення з ще темнішими смугами на грудях і коротким дзьобом; оселяється в старих лісах біля порубів або на узліссях, рідше в парках або садах; удень сидить на землі або повздовж гілки.
Дро́хва – Otis tarda, великий птах, більший за и́ндика; голова й шия сірі, спина руда з чорними смугами (струменяста), черево білувате; злітає важко, з розбігу; мовчазний; самець коли-не-коли видає короткий гортанний крик, а самка скликає пташенят коротким повторюваним звуком «тук»; трапляється у степах і напівпустелях.
Дружба́рт – картяна гра.
Дру́зок – зламок вибухлої бомби, осколок.
Дря́глий – зістарений, зношений, порохнявий, трухлий, зрешетілий.
Дуб звичайний – Ouercus robur, велике листяне дерево; цвіте в квітні-травні після розпускання листочків.
Ду́бас – великий мисливський ніж, .
Дублени́стий – червоно-жовтавий.
Ду́диця – пшенична чи житня солома для плетіння капелюхів.
Ду́ка – багатій.
Дуле́вина – міцно загартована криця.
Дуні́т – маґматична рудня порода чорного, зеленого кольору; дуже вогнетривка.
Духмя́нощі – речовини, які при спалюванні виділяють пахучий дим.
Ду́чка – отвір, ямка у чому-небудь, лунка.
Ду́шком – за одним заходом, одним рипом.
Дя́тел – Dendrocopos major.
Немає коментарів:
Дописати коментар