СЛОВНИК (Л-М)

Словник (К)

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_0.html

Л

Лава́нда — Lavandula, травянистий напівкущ 35-70 см заввишки; цвіте в липні-серпні; росте в середземноморї.

Лавр шляхетний — Laurus nobilis, бобко́вець, вічнозелене дерево або кущ заввишки 8-16 м, має прості шкірясті листки, із пазух яких виростають квітки, дрібні зеленкувато-жовтаво-білі, зібрані у парасолькові суцвіття, цвіте в квітні; плоди – синьо-жовті, згодом чорно-сині яйцюваті або однонасіннєві кістянки завбільшки 2 см, які достигають у жовтні-листопаді; дерево посухостійке, його листки використовують як прянощі.

Лаврови́шня – Laurocerasus roem, вічнозелене дерево заввишки 6-12 метрів з видовжено-овальними (5-20 см завдовжки), блискучими, шкірястими, темно-зеленими зверху листками. Квітки білі, пахучі, зібрані у прямі грона. Плоди дрібні, чорні, яйцюваті, мають нудно-солодкий смак і запах.

Ладівни́ця – торбинка або скринька на набої.

Лаї́стий –  темний, майже чорний. 

Лакоми́нка – лакоми́на, лаґоми́на, ла́кітка, ласий шматоок; солодощі, ласощі, хви́ґи-ми́ґи.

Лапідо́с – чорна отруйна мураха; водиться в лісах верхівїв тепловодої ріки Ґулі в провінції Меморія Діямантової імперії. Етимологія слова не ясна.    

Ла́ска – Mustela nivalis, хижак менший за щура; живиться дрібними гризунами, землерийками, иноді споживає птахів та жаб.

Лата́ття – Nymphaea alba, листопру́г, зело, що росте у водоймах; квітки білі, є також рожеві і червоні; цвіте у червні-серпні; отруйне.

Лебеді́ти – говорити неясно, нерозбірливо, незрозуміло, лепетати.

Ле́бідь – Cygnus cygnus.

Лев – Panthera leo.

Лева́да - присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або иншими деревами.

Лева́нтія – невелика, до семи сантиметрів ріжнокольорова рибка, вирощувана у штучних водоймах. Етимологія слова не ясна.

Леву́рда – Allium ursinum, черемша́, ведмежа цибуля, багаторічне зело заввишки 20-50 см із широкими лянцетуватими листками. Має змішаний смак цибулі та часнику. Є першою весняною зеленню. Листя можна збирати вже у квітні.  

Леге́нниця – запалення легень, пневмонія.  

Легкоби́т – той, що не перетруджується, важко не працює, живе легкими заробітками.  

Леґа́тний – етимологія слова не ясна.

Леґіо́н імператорський – 10 сотень (1000 леґіонерів).

Ле́йбик – короткий піджак з рукавами або й без. 
Лелі́ння – спокійне виблискування, струменіння. Від лелі́ти - виблискувати, блищати, відбиваючи світло, проміння, тихо текти, струменіти.

Лелі́тка – блискуче кружальце на прикраси.

Ле́ля, тимофійка гірська – Phleum alpinum, трава зі сторчовим стеблом (30 см), суцвіття на взір лільового валика (3 см), цвіте продовж травня-серпня, росте на полонинах.

Ле́льом-поле́льом – дуже повільно.

Ле́мінґ – Lemmus, рід гризунів з триби ле́мінґи (Lemmini Gray), що входить до підродини щурячих.

Лему́р – спеціяльним способом виправлена, дуже тонка шкіра з лему́рів (напівмавп).

Ленде́рево -- Larix decidua, модрина.

Ле́ндлер – австрійський народний парний танець, попередник вальсу.

Леопа́рд – Panthera pardus, хижак з родини котячих; довжина тіла до двох метрів, висота до пятдесяти сантиметрів, шерсть коротка жовтава з чорними плямками; полює на козуль, сарн, зайців, не гребує і дрібними гризунами й птахами; голодуючи, може задерти вовка або лисицю; добре лазить по деревах, активний переважно вночі; живе й полює наодинці; на жертву нападає із засідки, а не спіймавши її, не переслідує. Водиться як на рівнинах, так і в горах. Мисливці вважають леопарда дуже небезпечним і підступним хижаком.

Лепесну́ти – кинутися навтьоки

Лепідоде́ндрон  – Lepidodendron, лускодере́в, дерево до 40 метрів заввишки  з гладким прямим стовбуром й буйною кулястою кроною вгорі.

Либо́нь – означає деяку непевність, сумнів; мабуть, здається; також начебто, нібито тощо.

Лигайшво́рінь – той, що заглитує шпаги, шаблі тощо. «На майдані показував свої штуки з довгими шпагами лигайшворінь».   

Лима́рня – майстерня з виготовлення ремінної збруї для коней, волів тощо.

Лимо́нник – Shizandra chinensis, шиза́ндра, деревувата листопадна ліяна до 10 метрів завдовжки; квітки дрібні рожевувато-білі з ніжним цитриновим запахом; ягоди кулясті червоні, зібрані в гроно, мають приємний пряно-кислий смак. 

Лин – Tinca tinca, риба з родини коропових; тіло вкрите дрібною лускою, зеленувато-буре або зеленувато-жовте із золотистим відтінком; живе в безрухих замулених водоймах, нетечах, малорухлива, уникає яскравого світла.

Ли́нва – грубий мо́туз, кодо́ла, кана́т.

Лиси́ця – Vulpes.  

Листопру́г рожевий – Nymphaea rosa, лата́ття рожеве водяна рослина озер і тихоплинних рік, листки плаваючі (у поперечнику 10-30 см) серцювато-овальні, квітки великі (12-16 см) білі з багатьма пелюстками, цвіте в червні-серпні.

Лита́ври — ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; ріжновид барабана. Звуки, утворювані цим інструментом.

Ли́штва – вишивка здебільшого білими нитками і гладдю.

Лібе́рія – лівре́я, ба́рма, форма одягу, звичайно обшитого ґалуна́ми, для швейцарів, лакеїв, слуг, особистих охоронців і т. ин.

Ліжни́ця – кімната на спання, спальня.

Лімузи́н --  автомобіль із закритим кузовом, в якому переднє сидіння відділене від задньої частини салону заскленою перегородкою.

Ліно́н — біла дуже тонка лняна тканина на сукню. 

Лі́плянка – хата, зліплена з глини, мазанка.

Лірохві́ст – Menura superba, птах з буро-сірим оперенням і хвостом на взірець ліри.

Літа́вець – метеор, дух у образі вогняного змія.

Літа́вчий -- той, що літає.

Ліщи́на — Corylus avellana, кущ або дерево; плодоносить горішками у вересні-жовтні.

Лобода́ біла – Chenopodium album.

Лога́за – ячмінна каша з горохом і на салі.

Ломика́мінь мохуватий – Saxifraga bryoides, зело з гарними жовтаво-білими квітками; росте високо в горах на скелях.

Ломині́с – Klematis, квітуча ліяна (иноді кущ) з довгими лозяними гілками, які сягають до 8 метрів.

Ло́мус – ґевал, здоровань, валило.

Лопу́х великий – Arcitium lappa. 

Лосня́к – слюда.

Ло́тос горіхоплідний – Nelumbo nucifera gaerth, багаторічне водяне зело з підводним бильником до 2 метрів; листки великі, майже круглі до півметра в перетинку, зверху темно-зелені, знизу білі, сизуваті від воскової поволоки; квітки до 30 см у перетинку з білими або рожевими пелюстками; плоди – горішки; цвіте з травня до червня; горішки дозрівають у липні-серпні.

Лу́да – ґатунок лискучої вовняної матерії на каптан.

Луда́н -- старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг.

Лускодере́в – Lepidodendron,  лепідодендрон,  дерево до 40 м, листки лянцетуваті; схоже на пальму. 

Лути́га садова – Atriplex hortensis, однорічна рослина заввишки 50-150 см зі сторчовим стеблом та фіолетовим листям.

Люпана́рій – дім розпусти, бордель.

Лю́рмське вино – вино з виноградників, плянтації яких розташовані в околицях міста Люрм на південному узбережжі Королівства Північної Землі.

Люстри́н -- тонка вовняна ґлянсувата тканина.

Лютува́ти – паяти.

Лю́фа – ці́вка, дуло рушниці, пістолета тощо.

Люфа́ циліндрична – Luffa cylindrica, теплолюбна рослина, їстівна; з неї виготовляють також мачу́ли.

Лябрадори́т – маґматична гірська порода сірувато-білого, темно-сірого або майже чорного кольору, дуже рідко синього; камінь на будівництво та облицьовання.

Лязури́т — декоративний камінь лязурно-синього, блакитного, фіолетового кольору із шкляним полиском; виготовляють  намиста тощо;  також виробляють синю фарбу.

Лянда́ра – важка карета для подорожей.

Ляндо́ — чотиримісна крита з відкидним верхом карета.

Ля́хівка – ріжновид мережки. Ля́хівка – хрестиками, коса, кругла, хрещата, решіточка, прутик. «На ній сорочка біла, на рукавах мережки з ля́хівкою-решіточкою».

Лящ – Abramis brama, риба з родини  коропових; сягає завдовжки до 75 см; тіло сплюснуте; тримається на глибоководних плесах з глинястим, дещо замуленим дном.

Льос – жереб, доленосний вибір.

М

Ма́впа – Anthropoidea.

Магаґо́н -- Svietenia mahagoni, магаґонове або червоне  дерево, листопадне дерево,  яке росте в тропіках; виготовляють меблі, музичні інструменти.

Маго́нія падуболиста – Mahonia aquifolium nutt, вічнозелений кущ заввишки до 1 метра, квітки дрібні жовті, зібрані в китиці, плоди синьо-чорні, сизуваті, їстівні.

Маґера́н – Origanum majorana, майра́н, майора́н, багаторічне запашне городнє зело родини губоцвітих із білими або рожевими квітками, зібраними в колоски; листки еліптичні або лопаткуваті. 

Маґе́рка – ґатунок повстяної шапки.

Маґнифіка́т — великий твір для хору з оркестрою радісного піднесеного характеру в католицькій церкві.

Маґно́лія — Magnolia, дерево до 30 м, цвіте ранньою весною великими білими або рожевими квітами.

Маґно́н – система револьвера з пружинною подачою патронів. Етимологія слова не ясна.   

Мадапола́м, мадепола́м -- біла, дуже тонка  густа бавовняна тканина на білизну, сорочки. 
Мадриґал — невеликий обсягом ліричний хвалебний вірш, присвячений дівчині чи жінці. Також вид вокального твору ліричного характеру.

Маєста́т – велич, величчя.

Мажа́ра – великий віз.

Ма́йвець — вимпел.

Майо́рці – Zinnia, ци́нії,  однорічні квіти заввишки 20-70 см; суцвіття у формі кошичка; забарвлення – біле, жовте, помаранчеве, рожеве, червоне, бузкове; цвіте з липня до заморозків; без запаху.

Майтала́ти – швидко рухати з боку в бік, метляти.

Мак онельський – розлогий кущ до півтора метра заввишки, який цвіте великими пурпуровими квітами, але не дає маківок і розмножується коренем; у дикому стані росте на берегах ріки Онели (Мальванійська провінція Діямантової імперії).

Мак снодійний – Papaver somniferum, мак-стоя́н; квітки білі, рожеві, ясно-помаранчеві, яскраво- і темно-червоні, бузкові, пурпурові та фіолетові; цвіте з червня по серпень.

Ма́ківка – вершина гори, ще голівка маку.

Макорже́ник – корж з маком.

Малахі́т – декоративний камінь з кляси карбонатів ясно-зеленого, смараґдово-зеленого, чорно-зеленого кольору із шкляним полиском.

Мали́на – Rubus idaeus, ягідний кущ заввишки 1-2 м; плоди червоні або жовті. 
Ма́ляр - той, хто займається малярством, малює картини; художник, малювальник. Ще з наголосом на «я», маля́р -це робітник, що займається фарбуванням будов, стін приміщень і т. ин. Також ремісник, що малює вивіски. 

Маму́н – злий дух, що пориває жінок, морочить людей тощо.

Манафе́йка – вид картяної гри.

Манґа́н – марґанець. 
Мані́жний – переборщено ніжний, манірний, церемонний, дзиґльо́ваний. 

Манія́ – мані́йка, кошеніль, сурик, кармін, червона фарба.

Маноці́вниця –  відьма, чарівниця, ворожка.

Манти́лья — мереживна біла або чорна жіноча накидка, що покриває голову й верхню частину тулуба.

Манто́ – широке хутряне жіноче пальто.

Мантя́р -- шахрай, ошуканець.

Ману́л – дикий кіт, який водиться у Драконових горах. Етимологія слова не ясна. 

Марду́ма – фарба на зачорнення волосся (складові:чорні горішки, гвоздиця, мідний купорос).  

Маре́нґо — чорна із сірим відблиском бавовняна тканина. 

Мари́мух білий (рожевий) – Amanita rubescens, білий мухомо́р, шапинка велика до 30 см, росте з липня по жовтень в листяних та глицевих лісах, їстівний гриб.

Марина́рка – жакет, піджак. 

Марко́та - тривога, неспокій, невпокі́й, збентеження, бенте́га, хвилювання, паніка, сколошкання, те́нькіт у серці, за́мут душі, поганий настрій.

Марни́ця – дрібниця, дро́биця, аби́щиця, витребе́нька, цяця́нка, дурни́чка, фра́шка.

Марти́н сріблястий – Larus argentatus, птах розміром з качку; спина й крила попелясто-сірі з чорними кінцями, решта оперення сніжно-біле.

Мару́да – що довго й безрезультатно щось робить. «З цим марудою ми й до завтра роботи не скінчимо».

Мару́дитися --  робити щось клопітливо й довго; вовтузитися, волово́дитися, ба́братися, колоти́тися, товктися, по́рпатися, куйо́вдитися, длубатися, морочитися; а  ще мучитися, нудьгуючи й не знаходячи собі місця.

Мару́нка – Physalis alkekengi, фіза́ліс, багаторічне зілля з родини пасльонових; їстівними є червоні ягоди, які містяться в вогнисто-червоних, дуже гарних округлих коробочках; самі коробочки отруйні; плоди містять барвник – фізалін.  
Маршля́к – чорна гончарна фарба.

Мар'я́ж – легкий безколісний переносний кулемет у військах Королівства Північної Землі, дуже швидкострільний. Етимологія слова не ясна.   

Масали́ґа – шахрай, ошуканець.

Маскопла́щ – плащ на маскування. 

Ма́те –yerba mate, єрба-мате, спрепароване сухе листя вічнозеленого куща падуба (Illex paraguariensis, що з прадавніх часів використовується індіянцями Південної Америки тонізуючого напою.

Матерба́с – пі́стря, тяжи́на, груба домоткана тканина із льняних, бавовняних та ин. ниток, а також смугастий візерунок, що його має ця тканина.

Матери́нка – Origanum, багаторічне шорстколисте світлолюбне зело заввишки 30-90 см;  має сильний приємний запах; листки довгасто-яйцюваті; квітки дрібні, у щиткувато-волотистому суцвітті, лільово-рожеві, рідше білі; цвіте в червні-вересні; квітучі пагони використовують як прянощі. 
Ма́точина – середня частина колеса з отвором для оси.

Махао́н – Papilio machaon, вид великого метелика з дуже гарним жовто-чорно-синьо-червоним орнаментом крилець..

Маца́льця – мацаки́, сиса́льця, щупальця.

Мацю́пкий – дуже маленький.

Мачу́ла -- волокно, добуте з лубяного шару кори молодої липи вимочуванням.

Мачу́лка -- жмуток мачули або инших волокон для миття, стирання бруду тощо.

Машта́лір – кучер, візник.

Ме́ва – наркотична рослина, вирощувана в Діямантовій імперії на засекречених плянтаціях у провінції Мевея; в Північно-Земельному королівстві куріння меви заборонено. Етимологія слова не ясна.  

Меве́кер – охоронець мевових плянтацій.

Меду́за – Medusa, кишковопорожнинна морська тварина з драглистим тілом і мацальцями.

Мелі́са --  Melissa, багаторічне медоносне зело з цитриновим запахом; має темно-зелені яйцюваті листки із виразними зубчиками на краях; квітки ясно-лільові, жовті або білі;  маленькі; добувають  олію. 

Меля́нж – прядиво або тканина з сумішшю всяких за фактурою або кольором волокон.

Мельхіо́р – стоп міди з нікелем.

Мента́лик – срібне чи мідне орнаментоване кружальце або ромбик з дірочкою, ріжновид жіночої прикраси здебільшого на намиста. 
Менуе́т - старовинний французький танець тричасткового тактового розміру з повільними й плавними рухами. Музика до цього танцю.

Мереконі́ти – привиджуватися, снитися.  

Меретрі́за - не дружина, але з повноправним статусом, себто із затвердженим законом зі всіма майновими правами подруга імператора Діямантової імперії.

Мета́ – ціль, місце влучання, мішень.

Мета́лець – за українськими народними повір’ями казковий змій, який бере до пащі хвоста і, котячись кужеле́м, свистить напередодні сильних злив та затяжних дощів.

Метикува́тий -- такий, над яким треба добре поміркувати. Також розумний, тямущий, який швидко розбирається в ситуації (про дюдину).

Меті́ж – шум, клекіт, буркіт, гамір, сумяття, неспокій.

Ме́шти – туфлі, пантофлі. 
Миґда́ль — Amygdalus communis, кущ або деревце заввишки до 5 м; квітки рожеві або білі; цвіте напровесні, рясно в квітні-травні; плоди кістянки з сухим оплоднем; в песточках міститься солодкаве їстівне ядро – миґдальні горішки. 

Ми́ґи – знаки рукою, частинами лиця, жести.

Ми́дниця – переважно мідний, глинцевий  або емальований тиснений шапли́к. 
Микуля́ти – бігати очима, уникати погляду. 

Милова́рня -- підприємство, на якому виготовляють мило.

Милод́ан – коханець, лю́бас, полюбовник.  

Ми́ркати - ми́мрити, харама́ркати, слебезува́ти, говорити невиразно, шве́льбаво. .

Мирт – Myrtus communis, вічнозелений кущ до півтора метра заввишки з голими пагонами, вкритими волосками; листки на довгих бильниках, шкірясті, ґлянцеві, загострені, темно-зелені; квітки дрібні, білі або рожеві; плоди — їстівні ягоди, округлі, синювато-чорні або білі завбільшки з горошок; росте у субтропіках. 

Мисли́вий – майстерний, умілий, мудрований. 

Мисли́во – майстерно.

Ми́ша польова – Apodemus agrarius.

Ми́ша хатня – mus musculus.

Миша́стий – темно-сірий.

Мишу́н – персонаж дитячих казок, миша. 
Мідя́нка – зелі́нка,мідна фарба, зелена фарба. 
Мідя́рня – майстерня мідних виробів.  

Міки́жа - Oncorhynchus mykiss, підвид пструга, холодноводна риба гірських річок і озер, завдовжки до 50 см.
Мірабе́ля – Prunus divaricata, слива розлога, алича́, квітки білі; цвіте в квітні-травні; плоди маленькі кулясті, жовтого, червоного, темно-синього кольору.

Міра́нда -- деревце з лянцетуватим листям і ламкими гілочками; росте  в пустелі Чава. Етимологія слова не ясна.   
Мі́рник – приціл. 
Місю́ра – дрібні шкляні намистини для вишивання, бісер. 
Мітли́ця – Agrostis alpina, низькоросла (до 10 см) трава гірських полонин.   

Мліг – скліп (ока), змиг (ока), вмлівіч, вмить, вмах.

Моде́ст – жіноче верхнє плаття.

Модри́на — Larix decidua, ленде́рево, світлолюбне глицеве дерево заввишки до 50 м; має мяку глицю, яка  на зиму опадає; росте в горах на висоті 1000-2500 м. 

Молібде́н – сріблясто-сірий туготопкий метал.

Мо́рва біла – Morus alba, шовко́виця, тут,  світлолюбне посухотривке дерево; плоди білі, рожеві, фіолетові, які достигають у червні-липні.

Море́ля – Armeniaca vulgaris, дика абрико́са, жерде́ля;   ягоди маленькі, круглі; квітки білі, рожевуваті; зацвітає до розпускання листочків у березні-квітні; сушені плоди без песток – куре́га.

Морква посівна -- Daucus sativa, дворічне зело родини зонтичних. 

Морс – прохолодний солодкий напій із соку ягід чи плодів.

Мо́рскати -- сильно, з розмаху бити, вдаряти.

Морти́ра — гармата з короткою люфою, що стріляє по закритих цілях. 

Мору́ха – Lycoperdon perlatum, дощови́к кулястий, по́рхавка, ріжновид їстівних грибів.

Мо́ршні – мо́рщенці, постоли́, ходаки́, мяке взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, привязуючи до ніг мотузками (во́локами).

Мося́ж — жовта мідь, стоп міди з цинком, латунь.  

Мо́тень – змотаний кружкома трос, канат, линва, мотуз, дріт тощо.  

Моца́к – той, що демонструє силу; силань.

Моцува́тися -- з великим зусиллям робити щось, силкуватися; боротися, мірятися силою.

Мрякови́на – туман, мла, імла, помра́ка, мрич, не́ґура (дуже густий туман в горах).

Муа́р – шовкова тканина з хвилястим вилиском.

Му́до – яйце у чоловіків і тварин-самців. «У кривого лимаря, що тут хропе на лаві під образами, муда завбільшки з гусячі яйця».

Му́дьо – мудь, мугир, неотесана людина. 
Му́лґа - Pseudechis australis, смертельно отруйна змія, завдовжки до трьох метрів, колір від ясно-брунатного до майже чорного.

Мура́ха – Formica.

Му́рий, муру́гий – попелястий.  

Муро́ваниця – мурований з каменю чи цегли будинок; мурі́вля, камяниця.

Муселе́ць – напій: варений мед, настояний на ягодах із наливки.

Мускари́н — отруйна речовина в деяких грибах.

Муска́тник --  Myristica fragrans, вічнозелене дерево до 15 м заввишки; плоди – однонасіннєві ягоди (схожі на персик), які дають два види прянощів: мускатний горіх (з нього добувають речовину му́скус) та мускатний цвіт; горіх – це насправді пе́сточка (насінина) ягоди, а цвіт – це яскраво-червоний соковитий принасінник, що обгортає насінину; висушені принасінники є готовими прянощами; песточки спочатку відбивають від шкарлупи, висушують і тільки після цього вживають як прянощі; знаменитий мускусний аромат неможливо сплутати з жодним иншим. 
Му́скус – пахуча речовина, яку видобувають з мускатного горіха.
Муслі́н -- легка мяка бавовняна тканина. 

Му́тра – гайка.

Муфло́н -- Ovis orientalis orientalis group, ріжновид диких баранів; тіло завдовжки 130 см; має дуже великі закручені роги.

Му́ха попеляста --  Sacrophaga carnaria.

Мушко́вий – з цятками. 
Мушму́ла японська – Eriobotrya japonica, локва, дерево заввишки до 6 метрів, листки лянцетні завдовжки до 25 см і завширшки до 8 см, шкірясті, ґлянцеві, темно-зелені. Квітки дрібні, кремові або білі, з медовим ароматом, зібрані на верхівці пагону у гронувате суцвіття. Плід – соковита, мясиста, помаранчева, яблукувата ягода до 3 см у перетинку, за смаком нагадує одночасно яблука, суниці й абрикоси. Походить мушмула з Гімалаїв.

Мушта́й – волохатий кінь.

Мшедь – Lichen, лишайник, нижча рослина, яка складається з водорости  і  гриба, росте на камені, корі дерев і на землі.

Мяку́н – Mollusca, молюска.

Мя́та – Mentha.

Мята холодна (перцева) – Mentha piperita, багаторічне зілля заввишки 15-60 см, аромат тонкий, неподібний на мятний, квітки фіолетові, цвіте в серпні-вересні.

Словник (Н-О-П) 
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_87.html