Тут, у моєму саді ростуть два кущі деревянистої півонії, дивовижної
красою і вкрай примхливої за властивостями рослини, здається, родом з
Китаю. Один більший, другий менший.
Ніколи не відомо, як поведуться вони
і які будуть на вигляд кожної нової весни. Цьогоріч розцвів більший кущ,
менший не дав жодної квітки, наче затаївся ображений. Але і квіти на
великому кущеві якісь незвичайні -- пелюстки немовби пожмакані і заново
напрасовані. Такими вони ще ніколи не були. Я вже не кажу про колір --
білий з ледь-ледь вгадуваною лільовою поволокою.
Обовязково мушу піти й
подивитися сьогодні ввечері, в хвилину надвечірньої сту́ми (короткий
проміжок, коли тільки-но зайшло сонце) на цю квітучу злично́ту, побачити,
як півонії світитимуться своїм власним (не позиченим від сонця)
світлом.
Немає коментарів:
Дописати коментар