Здається, всі знають, що добро і зло є. Тільки божевільний може це заперечувати,- скаже кожен. Адже якщо і є щось таке, що безпосередньо стосується буквально кожної людини, то це безумовно добро і зло.
І все-таки знаходяться люди, які ставлять під сумнів існування добра й зла.
Щодо мене, то я теж не певен, що добро і зло реально існує.
Зазвичай люди називають добром або злом те, що їм прийнятне або неприйнятне, приносить їм задоволення або незадоволення. Для одних це може бути одне, для инших инше. Ба більше, в однієї і тієї ж людини часто, наприклад, зло і добро продовж життя може кардинально поміняти своє сутнісне наповнення, і може навіть відбутися перетворення зла на добро і навпаки. І все це - всі ці зміни, сутнісні зсуви, трансформації, метаморфози, повязані зі змінами ціннісних пріорітетів (а цей процес невідхильний, бо нема нічого вічного) і відбувається ніде инде, а саме у людській свідомості.
Отож, виходить, що добро і зло є породження свідомости, а не самодостатній феномен. А позаяк матеріялом свідомости є думки (відбитки минулого), які самі по собі не є реальністю, то і добро, і зло як породження думок також не є реальністю. А з цього випливає, що насправді добра і зла не існує.
І ось запитають: як же тоді жити такій людині, яка усвідомлює оманливість добра і зла? Як їй жити без орієнтирів? І справді, як?
4. Про дві правди
орієнтирів....не існує? а хтож тоді оце зараз пише ?що викликало відповісти неіснуючого на неіснуюче...чи справді так? неіснуючі зустрічаюсься або ні(за бажанням інколи)....і що???? та нічого насправді....є лише величезна ілюзія.коли дивитись і звертати у вагу на те як все змінюється(ніби хатотично) під впливом невідомого нам закону(мабуть тогож буття чи не буття і ми немаємо на це ніякого впливу...наприклад коли людина відходить від життя...)....коли усвідомлюєш що насправді є самотнім по житті від самого народження,а все протягом життя-це забавки малої дитини якими бавишся,любиш,викидаєш,ламаєш,знаходиш......шокує...сприйняття як є-дає мабуть найбільший спокій(мудреці філософи і ін. це зрозуміли і тому допомагали ніби людям ніби не зійти з глузду своїми вченнями...)....спочатку вражає досить сильно...стан ніби невагомості...безтямства якогось...які ж орієнтири?...бачиш беззмістовність того що робиш...невже кожен з нас приходить колись до цього????????????
ВідповістиВидалитиодин письменник дістає мене постійно кажучи-"Думки живі істоти..."наводить різних авторів цієї думки ,але не розуміє чому ж вони живі-вони живі бо ми і є ці думки,ми і є та енергія що в нас,ми і є ті фантазії(жіночі) чи реальності(чоловічі)-хоча насправді різниці дійсно неіснує між статями мабуть...різниця у тих думках синтезованих..тільки чим...Ми постійно наштовхуємось на те що ніби хтось за нас все думає і вирішує(класна позиція таких собі безвідповідальних овочів)...але якщо і це ілюєія нашого розуму???
МИ собі думаємо що трансформуємось,змінюємось,перевтілюємось.......чого в що?...смішно-ми є все це насправді-тільки вибираємо для себе певні позиції стосовно відповідних ситуацій(неіснуючих до речі...
Шукаємо жіночі таємниці...????які ітак зрозумілі-все відкрите і нічого не є приховане...так само як і чоловічі таємниці....
Великий трансформер....
Тож можливо краще тоді мабуть бачити красу.....хоча ми ж не бачимо-це сприйняття мозку...така собі вигадка-мозок у середені черепушечки і там темно(ніц не видно ).......................
Порушені філософські чи чіїсь чужі ...інші розуміння і поняття....цікаво досить-НЕВЖЕ ВСЕ ДЛЯ ТОГО ЩОБ ЯКОСЬ ПЕРЕБУВАТИ ЦЕЙ НАВІТЬ НЕ ЧАС...??? але зновуж таки для чого???
Все це нав*язане перечитане чи чуте десь і колись...цікаво чи з*явиться хочаб нова і свіжа думка розуміння...ненав*язана...спробуй-можливо саме тобі це і вдасться!!
Вибач за каламбур...можливо і ти не зрозумієш писаного...