І тоді в місті Омі, як тільки-но зайшло сонце, всі шестеро учнів, бо сьомий, Маґриб, покинув його, приступили до Єфрема і запитали:
-Учителю, ти вчора на базарі вдарив палицею злодюжку, який хотів поцупити твою торбу. Тепер він ходить зі зламаною рукою. Чи не суперечить це Великій Сутності, згідно з якою, як ти вчиш, усіх людей належить любити, навіть тих, які заподіюють нам шкоду?
-Так,-- відказав Єфрем,-- любити треба всіх, і добрих, і злих. Адже що таке любов? Це відкритість серця, рух назустріч… без причини, без сподівання щось здобути… і все. Втім, любов може проявлятися у найрозмаїтіших образах, але сама вона образу не має. Вчора любов проявилася в образі палиці, яка зламала руку тому бідаці. Запевняю вас, я тоді вдарив злодія з любовю. Я міг його вбити, огрівши по голові, натомісць лишень зламав йому руку. Любов завжди йде поруч зі справедливістю та милосердям.
-Що́, то, виходить, і вбити можна з любовю?— здивувалися учні.
І сказав Єфрем:
-Все, що робиться з любовю, чиниться згідно з Великою Сутністю. Якщо хтось кинувся на вас з мечем, то ви захищаєтеся мечем, і якщо й убиваєте нападника, то вбиваєте з любовю, не завдаючи йому зайвих мук. Бо не важливо, що́ саме ви робите, важливо лише, щоб ваші дії були сто́тні, справедливі, себто повною мірою відповідали Великій Сутності, а це можливо тільки тоді, коли ви дивитеся на світ чистим серцем, неупереджено, що і є любов.
Немає коментарів:
Дописати коментар