Є люди, для яких все погане. Вони всім незадоволені і все осуджують. Навіть у ідеально доброму вони знаходять, хай і маленький, але ґандж. Вони ненавидять владу, бо на вулицях міста не достатньо ретельно прибирають конячі бала́бухи, їх дратує, що молода вдова, не дочекавшись кінця жало́би по чоловікові, завела коханця, їх злить, що коти нявчать уночі попід вікнами, їх сердить, що довго йде дощ, що хмари заслонили місяць, їх мучить, що на голові стало більше сивини, що на сурду́ті відірвався ґудзик, що світло свічки таке тьмяне, що… що… і так без кінця. Це люди, які налаштовані на зло. Вони оспалі, нічого самі не роблять, а лише сіють дух зневіри та безнадії і заваджають тим, що роблять. Вони такі тому, що мертвий світ їхньої свідомости для них важливіший за живий реальний світ. Минуле, знане для них має більшу вагу, ніж теперішнє, незнане. Ось чому Джізе́йс сказав, що «для нечистого ока все нечисте, а для чистого ока все чисте».
Отож не уподібнюйтесь до таких людей, не ганіть нікого, не осуджуйте за невдачі нікого, не роздмухуйте ненависти ні до кого, а застановіться над тим, що можна зробити, аби виправити помилки і успішно завершити розпочате діло (Єфрем із Сішука).
Немає коментарів:
Дописати коментар