Мітілен мав у житті два кохання. Обидва нещасливі. Галаєла було перше. Розрив з Галаєлою дуже підірвав його душевно, але не вбив. Може, тому, що взаємини з цією жінкою були короткі і він не встиг надто привязатися до неї? А, може, з якоїсь иншої причини? У кожному разі це неґативно не позначилося на його творчості, навпаки, в цей період він написав найбільшу кількість канцон. І не тільки любовного змісту, а й філософського, зосібна, знамениті канцони про красу, життя і смерть.
1.
Троянда,
яку я подарував,
була тобі так до лиця.
На тлі червоного ґраніту
корабельної пристани
ти тримала її в руці.
2.
Я не знаю, як бути.
Ти не кажеш мені “так”,
ти не кажеш мені “ні”.
Як непутящий учень
майстра каліграфії,
я зазираю до свого серця
і нічого, крім гіркоти,
там не знаходжу.
3.
Це була помилка,
хвилинний спалах пристрасти,
а не кохання, –
такий жорстокий присуд
я почув від тебе.
Що ж лишається мені? –
Невже тільки безшелесні гілочки
цих напівусохлих евкаліптів?!
4.
Бути нелюбим – гірко.
Прийняти це
не хоче моя душа.
Набагато приємніше їй
знову і знову
воскрешати в памяті
хвилюючі доторки
до ніжних мочок твоїх вух
з невеличкими
срібними кульчиками.
5.
У твоєму відчайдушному “ні”
я вчуваю затаєне “так”.
Воно зблискує з глибин
твоїх попелясто-блакитних очей,
воно визирає з кутиків твоїх вуст,
які Бог пофарбував карміном
дивовижного відтінку
і насититися якими я невспромозі.
Воно бринить навіть у твоєму голосі,
особливо, коли в порожній кімнаті
нас з тобою з’єднує
лише крихітна геба́нова слухавка.
Можливо, я сам усе це вигадав,
але поки я чутиму це приховане “так”,
доти душа моя
шукати стежок до твого серця
не перестане.
6.
Чим провинився я,
що прирекла ти мене
на ці страждання?
Уже третій день
я знемагаю за тобою.
А твій телефон мовчить,
і марно я вслухаюся
у бездушні гудки.
7.
Якщо це не кохання,
то його не існує взагалі.
Радість і біль
лежать в його основі.
Бачити тебе – це радість,
не бачити – це страждання.
І перше, і друге
я спізнав з тобою.
Спочатку було перше,
а тепер лишилося тільки друге.
Немає коментарів:
Дописати коментар