З Ваелідою Мереаґафос познайомився, маючи сорок чотири роки, рівно через два місяці по тому, як було проголошено імператором молоденького принца Ме́льха, званого потім Мельхіседе́к Ситий. Вона була молодша за Мереаґафоса на десять років, мала довге темно-русяве волосся й сині очі. Вперше Мереаґафос побачив її на седіоланському залізничному двірці, коли вона виходила з поїзда, що прибув з Брайбінара. Кохання до неї спалахнуло миттю. І він просто рушив за Ваелідою вслід як тінь, забувши про всі свої гіркоти, і насамперед про свою померлу дружину, смерть якої тяжко й невідступно гнітила його два останні роки. Цілих пять днів Мереаґафос крадькома ходив за Ваелідою всюди, хай де вона бувала, чи в крамниці, чи в церкві, чи на прогулянці з подругами, й незмінно з раннього ранку чатував під її будинком на вулиці Сухих верб, аж поки вони випадково не опинилися віч-на-віч у Митусовому парку серед квітучих маґнолій, і він не освідчився у коханні.
Ці чотирнадцять віршів написано продовж року від дня Мереаґафосового освідчення в парку й аж до його шлюбу з Ваелідою у соборі Святої Єлизавети.
1.
У цьому великому місті*
вже два місяці
бентежне серце моє
заспокоїтися не може.
Десятки жіночих облич
повз мене пройшли
мов у тумані…
З тобою ж бачилися ми
тільки один вечір
і ще більше сумяття
охопило мене —
ніяк не можу збагнути:
була ти
чи
лише наснилася мені?
2.
Пожовкле листя плятанів
сяє в сонячному промінні…
Така чудова погода…
Залишити б усі справи,
випити шклянку вина й,
гуляючи вулицями,
згадувати тебе
3.
Холодний вечір…
Іду вулицею…
Щулячись від вітру,
згадую церковний дзвін,
який ти слухала вчора
тут, у моєму домі.**
4.
Цілу ніч голубити тебе,
торкатися найсолодших частин
твого тіла,
і ранком збудитися самотнім —
о, це понад мої сили!
За шторами сіріє
холодний світанок,
а я знову і знову
намагаюся пригорнути тебе.
5.
Минали дні за днями,
і скутий нескінченними справами
в стінах академії мистецтв,***
де неподалік
численними блискучими рейками
прибувають і відбувають поїзди,
я мріяв про усамітнення,
щоб писати для тебе вірші.
6.
Моє кохання звідки виростає,
хіба знаю?
Иноді здається,
що воно виникає на безлистій гілці,
де щойно сидів зяблик,
або зароджується десь там,
звідки до міста приходить вечір,
або там,
де відлітають голоси перехожих.
7.
Не прагнути тебе,
не думати про тебе
не можу!
Бо це так само як пташці
відділитися від свого співу,
як квітці
відокремитися від своїх пахощів.
8.
Щоб дістатися
на острів, порослий лісом,
треба було тільки
перейти замерзлу Брайбу.****
Там серед дерев та кущів
ми бродили з тобою вдвох,
споглядаючи призахіднє сонце.
9.
Якщо ти думаєш,
що ковток вина
може мене віддалити,
то так не думай…
Бо що таке вино? —
гіркий присмак у роті
й ефемерний спогад.
10.
Фляшка, яблуко і грушка
в темнім квадраті кімнати
безнадію і розпач символізують.
Я ж попри те
сповнений солодких спогадів
і мрій.
Воістину, життя
складається з парадоксів.
11.
Біля театру Крібрум*****
поволі падав сніг,
засипаючи доріжки…
Я чекав на тебе
і дивився на перехожих,
а ти все не з’являлася.
12.
Серед багатьох марив світу
я так і не знайшов пристановиська.
Та й шукати його
давно перестав.
Тепер услід за иншими
можу лише повторити:
«Кохана моя — солодша за мрію,
вона єдине пристановисько моє».
13.
Сонце,
яке світило за вікном,
сховалося в товщах імлистого неба.
Десь на дні серця
теплиться про тебе
солодкий спогад.
Його невиразні обриси
розпливаються в глибинах памяти,
що подібна
до цього імлистого неба за вікном.
14.
Незважаючи на свою замкненість,
я не почуваюся самотнім.
Цей світ надто чудовий,
щоб почуватися самотнім.
Тож не сумуй, мила.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
*«У цьому великому місті» -- мається на увазі Седіолан.
**Дім, двоповерхова вілла Мереаґафоса стояв на зелених узвишшях над Седою на розі вулиць Старих матраців і Чаплі, звідки довгою вервечкою тяглися церкви монастиря Еква.
***Академія мистецтв – тут Мереаґафос мав посаду секретаря відділу давньої поезії. Гігантська споруда академії була розташована на вулиці Листяній неподалік головного залізничного двірця.
****Брайба – ріка у північних провінціях Діямантової імперії. У її гирлі на лівому березі розташоване величезне місто-порт Брайбінар. У дуже холодні зими Брайбу иноді сковував лід.
*****Театр Крібрум – розташований на вулиці Митуси. Спеціялізується на пєсах про подружні сварки й конфлікти.
Немає коментарів:
Дописати коментар