20. ЩЕ ЖИВА (Життя вмлівіч)

                                    Тільки тепер, пізньої осени,
                                    коли листя оси́палося з колючих акацій
                                    і непродиренних чагарів вишняку
                                    її ще й можна побачити --
                                    цю покинуту й забуту,
                                    нікому непотрібну хату,
                                    яку поглинув ліс
                                    і яка червоним черепичним дахом
                                    зараз вітає мене, манить до себе
                                    й ніби каже: я ще жива.

21. Не сподіваючись похвал 
http://ua-human.blogspot.com/2018/06/21.html

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html