Маґриб, якому було тоді двадцять пять років і який тільки-но став у Єфрема за учня, часто запитував свого вчителя:
-А в чому сенс людського життя? Ради чого людина страждає, переборює труднощі, терпить біди і численні лиха, домагаючись того чи иншого? Яка мета всіх цих змагань і яка така цінність тої мети, коли все це рано чи пізно завершується смертю?!
Єфрем ніколи не відповідав Маґрибові, здебільша мовчав або відбувався жартом, щоразу додаючи якусь приповідку незрозумілою мовою горян з верхівїв ріки Сі, що в провінції Ка́да, звідки був родом.
-Жаба зміряла калюжу і важиться на море,-- сміявся він і додавав, наприклад, таке:
-Зе прежа́ гу́сдам фля́ціда зон ецете́ прохуля́м.*
Проте Маґриб не заспокоювався і по якомусь часі знову докучав Єфремові тим же питанням.
І ось одного дня, коли вони підходили до міста Гіяда, Єфремові все це набридло, він зупинився, шпурнув ціпка на землю і, внуривши очі в свого учня, мовив:
-Я відповім тобі, але не смій більше мене про це питати.
-Добре, мій целе́бе**,-- прошепотів Маґриб і весь перетворився на слух.
Єфрем сів на вкритий мохом камінь і сказав:
-Життя не має ні початку, ні кінця, а, отже, не може мати і мети. Сенс життя, про який ти запитуєш, існує тільки в твоїй уяві. Якщо ж тебе все-таки цікавить життя, живе, а не мертве, то мусиш вирватися з пут уяви. Бо Велика Сутність у тому, що є, а не в тому, чого нема.
-Я нічого не зрозумів, целебе,-- відповів Маґриб,-- але, клянуся, більше не запитуватиму тебе про це.
-І правильно зробиш, инакше я прожену тебе від себе,-- Єфрем звівся на ноги, і вони рушили далі мовчки, не розмовляючи.
* Не вір, що тиха гладь /води/ не є глибока -- етимологія і походження цього вислову неясні.
** Пресвятий наставнику - етимологія слова неясна.
Немає коментарів:
Дописати коментар