13. ФЕНОМЕН ПРИЗАХІДНЬОГО СОНЦЯ (Есеї)

          Дуже люблю споглядати призахіднє сонце. Вже багато років чи не щодня дивлюся, як воно спроквола сідає за деревами, далекими бляшаними дахами хат.   
          Ось і зараз сиджу над озерцем у саду. Сонце ще високо, ще припікає. Але що далі, то його промені стають лагіднішими, ніжнішими, солодшими, ну цілком як пестливі доторки жіночих долонь. Ще трохи і сонце зовсім перестане пекти, непостережно послаблятиме свою сліпучу жаристість, тьмянітиме, спускаючись до крайнеба. І тоді почнеться це чудо -- неквапливе довге зникання з прощальними дивовижами: несподіваними змінами барв, хистких полисків, тремтливих форм з переливами відтінків, жаристих цяток, прощальних помахів і… і небуття. А потому і страхом, непояснимим, містичним, що це буцімто останнє сонце, якого більше не буде. І зразу ж сумнів – кого? Сонця чи мене? 

          Що дивує найбільше? 

          Скільки не дивлюся, як заходить сонце, щоразу маю напрочуд рельєфне враження, що бачу це вперше. Розсудок мій каже: та ти бачив це мільйони разів. Це ж те саме сонце, що було до тебе і буде по тобі. Нічого нового ні вчора, ні сьогодні, ні завтра. І я весь німію, не годен заперечити ні на пі́лочку. Збентежений звертаю очі на багрецеве ко́чало, вдивляюся в нього і відчуваю всім своїм єством, що воно заворожує мене – дивне, таке прекрасне, велике і гідне – спокійно з величчю без нарікань воно відходить за обрій. І раптом мене проймає – я абсолютно сто́тно певен, що цього сонця я ще не бачив ніколи. Все, що було раніше – це инші сонця, зовсім не такі, як це сонце – цілковито нове, незвідане, незнане. 

          Чому це так? У чім секрет цього загадкового феномену? 

        

14. Платівки  
http://ua-human.blogspot.com/2015/07/blog-post_21.html

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html