Коли Єфрем, знаний ще як Єфрааї́м Сішу́цький, завершив своє вісімнадцятирічне відлюдництво в Драконових горах і спустився в долини провінції Ка́да, і проповідував там Велику Сутність, і якогось дня прибув до міста Цірі́кус, що розкинулося в широкій па́дині на межі гір і рівнин, то цірікусці, побачивши, що він простує вулицею, обступили його й кажуть:
-Порадь нам, учителю, нема в нас ладу́! За два роки ми вже пятьох поса́дників поміняли, а вулиці наші й далі немощені, водогони неполагоджені, мости через річку Соля́тіюм діряві, побі́рчі, як були, так і залишилися здирниками, всюди панує несправедливість, злоба, заздрість, а в судах верховодять кривосу́дці.
-Так є тому,-- мовив Єфрем, окинувши юрбу співчутливим оком,-- що посадників ви міняєте, а самі мінятися не хочете, прагнете змін, а зусиль до цього докладати не бажаєте, ждете, що за вас це зробить хтось инший – посадник, на якого покладаєте всю вину. Ось послухайте притчу про будівничого і нездалих робітників:
«Господар поклав собі збудувати житло для сина, якого нещодавно оженив. Привіз каменю тесаного, вапна, піску, деревини на крокви, черепиці на покрівлю і каже будівничому:
-Змуруй мені будинок з цього каменю і покрий його черепицею. Через два тижні прийду і, як зробиш усе, як належить, то заплачу́ і тобі, і твоїм робітникам, і отримаєте стільки срібних імперія́лів, скільки захочете.
-Добре,-- відказав будівничий і пішов, і найняв робітників, і пояснив їм що і як мають робити.— Змуруєте будинок, покриєте черепицею, і прийде господар, і добре заплатить за роботу. Отож, працюйте, і за два тижні отримаєте гроші.
Робітники згодилися, але працювати не квапилися, стали сперечатися, хто що має робити. Один кивав на другого, другий на третього, третій на четвертого, кожен шукав для себе легшого труду. І всі доказували одне одному своє, кричали, сварилися, заледве не билися, а до роботи не ставали. Так і минув тиждень.
Прийшов будівничий, питається:
-Чому нічого не зробили?
А робітники нумо нарікати, скаржитися, звинувачувати кожен иншого, що, мовляв, той не хоче робити це, той це, а той це.
-Добре,-- каже будівничий і розподілив кожному робітникові його роботу.—Покваптеся тепер, змуруйте хай хоч стіни, бо за тиждень прийде господар і якщо нічого не буде зроблено, то не отримаєте платні.
Та робітники знову почали сперечатися, і ніяк не могли дійти згоди, бо то́му чи то́му було не до серця, як розподілив роботу будівничий. І раз за разом лише сварилися, і час ішов, а мурувати так ніхто й не брався. Врешті минув другий тиждень, і все залишилося, як і було – жодного каменя не було покладено.
І от прибув господар, побачив, що будинок не змуровано, й каже:
-Ви мали змурувати мені будинок, але не змурували. Отож, і плати ніякої не отримаєте. Ідіть пріч звідси, я найму иншого будівничого й инших робітників.
І от робітники стали сердитися, ремствувати на будівничого, кажучи, що це він у всьому винен, бо, мовляв, через нього вони залишилися без грошей.
Будівничий же відповів їм:
-Я казав вам мурувати будинок, розповів, як і що робити, навіть кожному розподілив його роботу, а ви лише сперечалися й сварилися між собою і нічого не робили. То чого нарікаєте на мене?! На себе нарікайте, ви самі винні, що не отримали платні».
-Отож і ви,-- мовив Єфрем до мешканців Цірікуса-- якщо хочете, щоб у вашому місті був лад, беріться всі дружньо до роботи, ретельно виконуйте все, що скаже посадник, і не уподібнюйтеся до тих нездалих робітників, яким будівничий казав робити, а вони не робили.
Немає коментарів:
Дописати коментар