З якогось часу я зауважив, що між словом і предметом, який воно означає, насмправді немає жодного звязку. Слова на противагу предметам наче не існують. Але люди чомусь словам надають величезного значення. Слова викликають емоції, можуть налякати і навпаки втішити, породити гнів і згоду, спонукати до дії і цілковито паралізувати волю. Величезну силу мають слова. Буває, що слова настільки для нас стають важливими, що заслоняють собою саме життя. І ми починаємо керуватися у своїх учинках, виходячи не з того, що є дійсно довкола нас, не з тих предметів, речей, явищ, які насправді існують і які можна побачити, почути, помацати, а з химерних картин, які сплетені в нашій свідомості зі слів. Таким чином ми наче втрачаємо звязок з дійсністю, і наші вчинки стають неадекватними, а зчаста жорстокими і руйнівними.
Колись давно, ще за часів моєї молодости, коли я був опанований шалом розкрити сокровенну загадку буття і ненаситно поглинав численні вчення, які говорили про Істину, Сутність, Бога, мені до рук потрапив зачитаний машинописний зшиток з проповідями якогось новітнього індуського містика. Там був один абзац, присвячений словам, який неабияк вразив мене. Я виписав його і зберіг. І от уже протягом сорока років нема, нема та й перечитую сказане там. Перечитую і щоразу дивуюся, яка велика правда криється в ньому.
Ось цей абзац:
"Бути вільним від слова і не надавати йому надто великого значення. Бачити, що слово - це не реальність і що річ, реальність ніколи не є словом. Не підпадати під владу натяків і підтекстів слова, та проте використовувати слова з обережністю та розумінням. Бути чутливим до слів і не бути ними придавленим чи обтяженим, прориватися крізь бар'єр слів і бачити факт, реальність. Уникати яду слів і відчувати їхню красу. Відкидати будь-яке ототожнення зі словами і досліджувати їх, бо слова пастка, така собі вовча яма. Вони символи, а не реальність. Завіса слів слугує криївкою для лінивого, легковажного і облудного розуму. Підпорядкування словам – це початок бездії, яка може здаватися дією, і розум, опанований символами, не може далеко просунутися. І кожне слово, і кожна думка формує розум, і без розуміння кожної думки розум стає невільником слів, і починається скорбота. Ні умовиводи, ні пояснення не годні покласти край скорботі».
Немає коментарів:
Дописати коментар