Єфрем, подорожуючи південними провінціями Діямантової імперії, дістався до міста Зе́ти, де пробув усього три дні, після чого переправився через ріку Седу і рушив пішки до монастиря на горі Іфі. Коли він прибув на місце, то уздрів дивну картину – ченці, заглиблені в себе, мовчали і не відповідали на жодне запитання. Так тут було заведено з найдавніших часів. Щопятниці від сходу і до заходу сонця у монастирі було заборонено розмовляти.
Коли сонце сховалося, Єфрем підійшов до настоятеля і запитав його:
-Що ви всі робите, коли не розмовляєте?
-Ми думаємо про Бога,-- відповів настоятель.
-Як же ви можете думати про того, хто вищий за всяку думку?— здивувався Єфрем.
-Про що ж тоді ми думаємо?— настоятель знічено глянув на Єфрема.
-Про свої марива ви думаєте, бо тільки про них і можна думати взагалі!— відказав Єфрем і, повернувшись до настоятеля спиною, пішов з монастиря геть.
З того часу пятнична обітниця мовчання більше не виконувалася у цій обителі.
Немає коментарів:
Дописати коментар