Похмурий ранок над озерцем.
Тихо,
не ворухнеться ні листочок, ні травинка.
І навіть зозуля зі своїм смутним «ку-ку»
перестала озиватися з вільшаника.
Піяла з чаєм давно вже вистигла, чекає…
А я лиш дивлюся, дивлюся…
За тобою, тіне моя,
розщемілося сьогодні серце.
Тихо,
не ворухнеться ні листочок, ні травинка.
І навіть зозуля зі своїм смутним «ку-ку»
перестала озиватися з вільшаника.
Піяла з чаєм давно вже вистигла, чекає…
А я лиш дивлюся, дивлюся…
За тобою, тіне моя,
розщемілося сьогодні серце.
Немає коментарів:
Дописати коментар