15. ПАДАЮТЬ ЯБЛУКА (Есеї)

               Гуркіт у саду. Особливо вночі. Просто не годен заснути. Падають яблука. То тут, то там лишень і чуєш: гуп, гуп, гуп!!! До глибини серця протинає це гупання. Ось і зараз десь упало. Наче обірвалося чиєсь життя. 

               Дивні ці звуки. Неспокійні. Падають на землю соковиті стиглі плоди. Таке, здавало би ся, природнє, зрозуміле завершення… А ж ні, ворушиться десь на дні душі якась затаєна пекуча печаль. Всупереч усьому, всупереч здоровому глуздові, всупереч розумінню, що так має бути, що все минає, що цей світ, як сон. 

              Отож, лежу і дивлюся у розчинене навстіж вікно, де блищить такий нечулий до всього місяць (уже майже повня), і прислухаюся, як чергове яблуко талапнеться об землю, і пошепки повторюю кимось сказані дивні слова:

                                        Про цей світ не скажеш, що він є,
                                        про цей світ не скажеш, що його нема.                 
                                                                                       

16. Трава суха, а вяз зелений  
http://ua-human.blogspot.com/2015/08/blog-post_30.html

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html