Ось він, мій давній друг і дістався туди, де мріяв оселитися ще змолоду. Цю світлину прислав зовсім недавно. «Там, на півдні Індії за девяносто кілометрів від Банґалора усе просякле великою істиною. Ти навіть не уявляєш, тут скрізь, навіть камінь промовляє мудрістю»,-- написав він у листі. Я ж відповів йому цим віршем, написаним на моєму забутому Богом Подесенні.
Сонце щораз нижче.
Спадає спека. Тихо.
Десь здаля знову долинув
голос одуда.
Немає коментарів:
Дописати коментар