126. ЗОЛОТОКОРІНЬ (Життя вмлівіч)

               Життя минає
               так нестерпуче повільно,
               так безсердечно швидко...
               І не спасе від цього ніщо,
               жодна чудесна гойниця,
               навіть цей золотокорінь,
               що розпишнівся жовтиною
               побіч грядки.

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

Читати далі...

125. ТА ТАЇНА́ (Життя вмлівіч)

                    Вечір.
                    Дощ припинився.
                    Призахіднє прозирає
                    сонце
                    крізь ялинове
                    й тамариксове віття...
                    І все тане, блякне, марніє
                    надія,
                    що ось зараз,
                    якогось змигу
                    розслониться
                    та таїна́. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

126. Золотокорінь

https://ua-human.blogspot.com/2025/06/126.html

Читати далі...

124. ОСЬ І ЦЬОГО ЛІТА (Життя вмлівіч)

                  Ось і цього літа,
                  як і колись,
                  рожеві розцвіли
                  листопруги —
                  такі свіжі, вразливі
                  і водночас
                  незмірної сповнені
                  сили. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

125. Та таїна

https://ua-human.blogspot.com/2025/06/125.html

 

Читати далі...