162. ТИША (Життя вмлівіч)

Сонце все нижче.
Вологий повіває з озерця́
вітерець.
Припутень відізвався з чагарів
і замовк.
Тихо довкруж.
Затихло і серце моє. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

45. НОРОВИСТІ ОЧІ (Думки)

У цьому світі,
хисткому, непевному
я багато років
марно шукав пристановиська.
Тепер-то знаю:
пристановиська нема.
Та очі мої норовисті,
не слухаються мене,
знай нишпорять,
заглядають по кутках,
чи нема десь місцини,
де би міг я спочити серцем. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

44. ЩО ТОДІ БУДЕ? (Думки)

Якщо стишиться серце,
завмруть думки
і тільки увага залишиться,
жива, незрушна,
то що тоді буде?
Ось що хотів би я знати!
Та серце не стишується,
думки не квапляться завмирати,
увага ж то зблисне на мить,
то знову щезає. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

45. Норовисті очі

https://ua-human.blogspot.com/2026/07/45.html

 

Читати далі...