157. ТАКИЙ СОБІ НІХТО (Життя вмлівіч)

Дні відходять.
Ось і червінь добігає
кінця.
Такий собі ніхто
ходить, нипає по саду,
то під грушкою постоїть,
то під яблунькою.
Цього тихого вечора
не знаходить спочинку
ні в чому
його серце. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

156. РОЖЕВА ХМАРКА (Життя вмлівіч)

Коли зупинитися,
ні про що не думати,
то що тоді бачать ці очі?
Що тоді чують ці вуха? —
Незрушну тишу,
призахіднє сонце,
рожеву хмарку скумпії
і далекий джерґіт електрокоси. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

157. Такий собі ніхто

https://ua-human.blogspot.com/2026/06/157.html

 

Читати далі...

38. ЄДИНИЙ ПРИХИСТОК (Думки)

Незатишно на цім світі,
пані́ й панове!  

Нема прихистку 

ні тут,
де вибухи, руйнування
й людські передсмертні стогони,
ні там за полями, лугами,
де нібито тиша й благодать.
Тільки є один прихисток
бентежному серцю —
цей сьогодні розквітлий ясмин. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...