140. У СІЛЬСЬКІЙ ГЛУШИНІ (Життя вмлівіч)

                       Хату снігом завіяло.
                       Морози тиснуть. 
                       Ні світла, ні інтернету…
                       Тут,
                       у сільській глушині, 
                       наче й війни нема. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

 

Читати далі...

139. КУДИ ТАК КВАПИШСЯ? (Життя вмлівіч)

                    Не встигаю за ним…
                    Це холодне зимове сонце
                    тільки було зійшло,
                    а вже перебралося на захід,
                    щоб незабаром щезнути
                    в чорнім мереживі дерев.
                    Куди так квапишся,
                    куди підганяєш мене? —
                    З-за того далекого обрію
                    ти повернешся,
                    я ж не повернуся ніколи. 

 СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

140. У сільській глушині

https://ua-human.blogspot.com/2026/02/140.html

 

Читати далі...

138. ЩЕ НЕ ХОЧУ (Життя вмлівіч)

                    Відлига.
                    Відступили морози.
                    Снігу підсипало вночі...
                    Цей ясен світ —
                    безшпетний,
                    що́ йому людські гіркоти?
                    Покидати його
                    я ще не хочу. 

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

139. Куди так квапишся?

https://ua-human.blogspot.com/2026/02/139.html

Читати далі...