Прочитав, і то з неабиякою цікавістю оповідання Арсенія Яворського «Інспектор». Скажу, що це абсолютно свіжий, нехарактерний для сучасних наших прозаїків підхід до зображення дійсности чи, як вважає Роман Віктюк, до створення нової дійсности ("Мистецтво - це створення нової реальности").
Оповідання написане від першої особи. Тому сприймається дуже довірчо, з відчуттям живої співучасти. Стиль напрочуд прозорий, легкий, без зайвих словесних нагромаджень, нітрохи не обтяжений описовістю і любуванням зовнішньою атрибутикою - цими хибами, які притаманні українським прозаїкам як минулого, так і сьогодення. Образи в творі вельми виразні, яскраві, читач їх бачить наче наживо. І все це в динаміці подій, також дуже чітких, контрастних, цілковито непрогнозованих, як фільм, від якого незмога відірвати очей. І нічого зайвого. Все, кожне слово на місці, його не можна зрушити ні на міліметер. Усе виписано стотно, так, як має бути.
Щодо самої сути оповідання, того, що називаємо проникненням у дійсність, або проблеми, головного мотиву його написання, то, як мені бачиться, вона полягає у розкритті (або радше на акцентуванні) доволі химерного феномену людського життя – роздвоєння особистости, власного «я». Головний герой немовби існує в двох іпостасях. І це відкривається йому не зразу, а згодом, повільно, як шокуюча кульмінація. Ця фантасмагорійна правда, що він помер, залишаючись живим, просто приголомшує його. І що буде далі, читач може лише з жахом здогадуватися.
Уважаю, що фантастична кінцівка, коли головний герой споглядає свій власний труп у морзі, як художній засіб цілком виправдана. Завдяки їй автор немовби матеріялізує, унаочнює розщеплення особистости людини. І ця фантастичність анітрохи не руйнує загалом дуже ясної реалістичної картини в цілому. Адже саме завдяки реалістичності, я би сказав, навіть натуралізмові, читач вірить, змушений вірити у все, про що пише автор, навіть у неймовірне – перетворення головного героя у дві особи. І в цьому неабияка художня сила тексту.
Певен, що кожен, хто любить читати, хто неупереджений і здатен сприймати написане чистим серцем, не вдаючись до жодних порівнянь, не заглиблюючись у память, а, отже, спроможний бачити твір як факт, з насолодою прочитає це оповідання.
2017, 08 листопада
2017, 08 листопада
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
