Ч
Ча́йка – Vanellus vanellus, чи́біс.
Чайо́т – Sechium eduie, мексіканський огірок, усі його частини їстівні: крохмалисті бульби, недостиглі плоди (вагою сягяють до 1 кг), насіння цих плодів, а також молоді пагони та листя.
Ча́лий – сірувато-коричнева масть коня.
Ча́пля – Ardea.
Чару́нка – заглибина, отвір, гніздо серед багатьох подібних на одній площині.
Часни́к городній – Allium sativum, дворічне зело; як прянощі використовують лише цибулину.
Ча́та – загін варти, військової сторожі.
Чебре́ць – Thymus, світлолюбна посухостійка медоносна (влітку) рослина заввишки 2-13 см. Квітки дрібні рожеві, дуже пахучі. Цвіте у другій половині червня, у липні. Його квітучі пагони використовують як ароматизатор в парфумерії, з них також виділяють етерну олію.
Чей – ачей, чень, може, може-таки, можливо, може бути.
Чембо́р – напівшовкова кольорова стрічка, якою жінки оперізуються поверх пояса.
Чеме́рник червонуватий – Helleborus purpurescens, багаторічне вічнозелене зело заввишки 25 см з великими гарними квітками фіолетово-червонавої барви; росте на камянистих гірсько-лучних схилах; цвіте дуже рано, в березні-квітні.
Чемлі́т сукняний – чоловічий верхній одяг з фалдами ззаду.
Чепра́га – металева орнаментована пряжка для пояса.
Черве́ць – Porphyrophora polonica, кошені́ль, вид комах, з яких виготовляють червону фарбу (кармі́н).
Червонобру́нька – Cercis canadensis, це́рсис, росте в підлісках та долинах річок, великий розлогий кущ до 6-8 м, листя зелене округле, суцвіття складається з дрібних пурпурово-рожевих квіточок, що рясно вкривають гілки й навіть грубі билія й стовбур, цвіте до розпускання листя. Плодоносить бобами, які дозрівають у вересні-жовтні.
Чере́мха – Padus avium, черемши́на, калака́луша, великий кущ, квітки якого білі, дуже пахучі й зібрані в китиці; цвіте в травні; плоди чорні, кулясті, солодкі, їстівні, достигають у вересні.
Черепа́ха болотяна – Emus orbicularis, водяна тварина завдовжки зазвичай 20-30 см, але може бути й набагато більшою; живиться комахами та їх личинками, иншими членистоногими, не гребує жабами, ирицями, а також рибою, водиться у стоячих водоймах; живе довго, сто і навіть більше років.
Чере́шня – Cerasus avium, дерево до 25 м; квітки білі, з’являються до розпускання листя; плоди достигають у червні-липні.
Червле́ний – черле́ний, черчико́вий, темно-червоний.
Черво́ний віск – забарвлена тверда смола, віск і т. ин., що легко плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок, приміщень, закупорювання пляшок тощо, сурґу́ч.
Черкаси́н – сіра бавовняна тканина.
Черле́ний – червле́ний, черчико́вий, темно-червоний.
Че́рсистий – від че́рса, густе опушення з коротких волокон на деяких тканинах, во́рса. Слово походить від черса́к волосистий (Dipsacus pilosus), багаторічної травянистої рослини, супліддя якої використовують у текстильній промисловості на наведення че́рси на суконні вироби.
Чесуча́ – цупка шовкова тканина, що має в своїй основі бавовняні нитки.
Чечеви́ця – Carpodacus erythrinus, малесенькі пташки з майже всуціль червоним, за винятком крил та кінчика хвоста, оперенням.
Чи́котень – Turdus pilaris, горобинник, ріжновид дроздів, більший за шпака, брунатні спина, крила, попеляста голова, майже чорний хвіст, біле черевце, а на грудях рудувато-темно-буре ряботиння. Звуки – характерний крик «чик, чик, чик…», чикотіння.
Чилі́гуа - Festuca dolichophylla, ріжновид вівсяку, невисокої сухотривкої трави, яка росте купинами заввишки до 60 см.
Чи́на лучна – Lathirus pratensis, багаторічне дуже посухотривке зело заввишки 40-100 см; квітки яскраво-жовті; цвіте в червні-липні; плодоносить стручками 6-7 см завдовжки.
Чинчі́ла - Chinchilla lanigera, схожа на щура тваринка до 40 см завдовжки з дуже цінним хутром. Живе в пустинному високогірї Анд.
Чи́рва – картяна масть.
Чистоті́л – Сhelidonium majus, ростопа́ш, борода́вочник, цей травянистий кущик характерний тим, що при надламуванні випускає жовтий сік. Отруйний.
Чичамора́да - солодкий неферментований напій, виготовляється з червоної кукурудзи, садовини та прянощів.
Чі́лен - Prosopis chilensis, бобова рослина, яка дає плоди у вигляді їстівних стручків, росте в сьєрі Перу.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чо́вганці – домашні капці без задників.
Чоколя́да – розтерті в порошок зернята какао, приправлені цукром та прянощами, шоколад.
Чоколя́дне дерево – Theobroma cacao, теобро́ма, листяне дерево; плоди нагадують невеликі ребристі брунатні або жовтаві огірки; цвіте й родить безперервно; квітки, які ростуть на стовбурі, невеликі рожевуваті або жовтаві.
Чолопо́к – вершок, м́аківка гори.
Чопа́тий – притуплений, тупоносий, тупий, нетямущий, дубоголовий.
Чорни́ця – Vaccinium myrtillus, бурівки́, а́фени, я́фени, невеликий травянистий кущик; квітки дрібні, зеленувато-рожеві; цвіте в квітні-травні.
Чорнобри́вці – Tagetes erecta, ша́почки, таґе́тес, однорічні квіти, забарвлення жовте, помаранчеве, брондзово-коричниве, коричневе, темно-коричниве; цвітуть з червня до перших заморозків.
Чорногорі́х – Juglans nigra, горіх чорний, світлолюбне, теплолюбне, посухотривке дерево з розлогою кроною заввишки 30-35 м, плоди неїстівні. З деревини виготовляють меблі, музичні інструменти.
Чота́ імператорська – 3 рої (35 леґіонерів).
Чота́р – командувач чоти́, ляйтена́нт.
Чмут – пустун, штукар, збито́чник.
Чу́кру – сh'ukru (з мови кечва), твердий.
Чу́льо – вовняна плетена шапка-вушанка індіянців Перу.
Чу́чверіти – робитися корявим, шкарубким, грубим.
Ш
Шабельта́с – портупея.
Шабське вино – знамените українське вино, яке виготовляють з винограду, вирощуваного в Одеській області в місцевості Шабо.
Шавкоті́ти – невиразно говорити.
Шавку́н – Cairina moschata, мускусна качка, велика качка, яка походить з Південної Америки. Замісць крякання шавкає, себто, видає уривчасте шарудливо-шелестяво-шипляче плямкання, схоже на звуки собаки, який їсть. Шавкун полюбляє ковтати усе, що блищить, навіть друзки шкла, має вгорі на дзьобі бородавчасті нарости, з яких у старих самців виділяється жир із запахом мускусу, оперення в нього розмаїтого забарвлення. В Україні був, вочевидь, свій підвид мускусних качок, свідчення про що маємо у словнику Бориса Грінченка: «Нечипоре, дивись лишень – що там ніби мріє? Чи то шавкун, чи то баклан далеко чорніє» (Морд.К.32).
Ша́влія – Salvia, багаторічне зело з родини губоцвітих з великими ароматними квітами і повстянистими, дуже пахучими листками; використовується як ліки.
Шаґре́нь – дуже мяко виправлена шкіра на взуття, оббивку меблів тощо.
Шала́нда – плоскодонний човен.
Шалі́вка – тонка дошка (завтовшки 1 дюйм), вживають на обшивку деяких легких човнів, а також стін, стелі, покриття дахів тощо.
Шальо́н – чоловічий легкий верхній довгий одяг, схожий на жіночу сукню.
Шансоне́тка – пісенька грайливого, часом легковажного, малопристойного змісту.
Шанта́н – кавярня з відкритою сценою на виступи легковажного характеру.
Шапа́р, шапарка – ключник, економ.
Шараба́н – чотириколісний екіпаж з поперечними кількарядними сидіннями.
Шарла́т, шарла́товий – багря́нець, пурпур, пурпуровий.
Шарла́х – фарба яскраво-червоного кольору.
Ша́рфмиця – найбільша гармата (засяг жерла – 34 см).
Шатну́тися – різко кинутися кудись, метнутися.
Шафра́н Гейфеля – Crocus heuffelianus, бульбоцибулинне безстеблове зело заввишки 10-20 см цвіте в березні, буває фіолетовий, лільовий. Підвищує любовну енерґію.
Шафра́новий – помаранчево-жовтий.
Шашіль - Ptinidae latreille, жуки-точильники, живляться мертвою деревиною, пошкоджують деревяні меблі.
Шве́льбавий – з поганою вимовою. «Я того Онисима ані раз не розумію, так шве́льбаво говорить».
Шви́ґар – особливо заплетений кінчик батога, кнута, канчука, малаха́я.
Шво́рінь – металевий або деревяний стержень, що є вертикальною віссю передка воза, візка чи поворотним пристроєм в автомобілі, локомотиві тощо.
Шевйо́т – вовняна мяка, тіль-тіль черсиста, гладко пофарбована костюмна тканина.
Шевлю́га – мерзотник, паскуда.
Шела́к – смола, яку виділяють молоді пагони деяких тропічних рослин унаслідок укусів так званими лаковими червецями; використовують для виготовлення лаків, фарб, патефонних платівок.
Ше́ршень – Vespa crabo, величезна (три см завдовжки) оса.
Шиб – образ, вигляд, фіґура, кшталт, форма тощо.
Шиба́ти - ударяти по чому-небудь, ударятися об щось; бити, битися; раптово, несподівано з'являтися (про думки, почуття); з великою силою і швидкістю спалахувати, вихоплюватися звідкись; почати сильно віяти; вибухати, вириватися; з'являтися від збудження, хвилювання.
Шиза́ндра – Shizandra chinensis, лимо́нник, деревувата листопадна ліяна до 10 метрів; квітки дрібні рожевувато-білі з ніжним цитриновим запахом, ягоди кулясті червоні, зібрані в ґроно, мають приємний пряно-кислий смак.
Шилюди́сті у́ставки – візерунок вишивки.
Ши́ нґель – та частина віси, на якій обертається колесо.
Ши́нка - вудже́нина, ву́джене (ко́пчене) м'ясо (свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.
Шинква́с – місце, де стоїть продавець (шинкар), прилавок.
Ши́пош – ріжновид рогу або труби.
Шипши́на собача – Rosa canina, колючий кущ; квітки ясно-рожеві; цвіте в червні-липні.
Шифо́н – дуже тонка штивна густа тканина, що ледь просвічується (шовкова або бавовняна).
Шиша́к – шолом, зазвичай сталевий.
Шишка́р сосновий – Loxia pityopsittacus, цей птах має характерну рису – гострі кінці його дзьоба перехрещуються. Завбільшки з горобця. Оперення темно-червоне (самець) або попелясто-оливкове чи жовтувато-помаранчеве (самиця). Звуки – різке «клє-клє-клє» або «цок-цок-цок». Живиться насінням шишок.
Шкаворі́жний – бридкий, гидотний.
Шкалу́бина – щілина, тріщина, зморшка.
Шкара́дний – бридкий, гидкий.
Шка́рідь – гидота, мерзота.
Шки́па – найменша з віоль, маленька скрипка, яку зазвичай виготовляють для дітей.
Шкли́ця – шкли́во, поли́ва, шклувата речовина, якою покривають керамічні вироби, емаль.
Шко́рба – стара зморщена висохла жінка.
Шкору́па – тонка тверда шкірка на поверхні землі, снігу, цукру тощо.
Шкува́ти – шукати слід (про пса).
Шку́на – судно, що має кілька щогл з косими вітрилами.
Шкура́т – шматок шкіри, хутра.
Шкуропе́я – цариця плазунів; у неї на голові є золота корона (чи, за иншими даними, золотий каптурець); Шкуропея має численних слуг, за допомогою яких урядує всіма справами світового зміїного царства; у Макулянському болоті розташована її резиденція.
Шкут – нездала, ні на що нездатна слабосильна людина. “Та нічого він не може, шкут та й годі.”
Шля́рка – обо́рка, негусто зібрана в складки смужка.
Шляфро́к – спальний халат.
Шльонко́вий, шльонко́ва мальованка, шльонкі́вка – розпис глиняного посуду з орнаментом із комбінованих паличок.
Шми́га: не до шми́ги – не до ладу, недоречно.
Шмульга́ти – шмугля́ти, стирати, обдираючи щось, терти чим-небудь.
Шовко́виця біла – Morus alba, мо́рва, тут, світлолюбне посухотривке дерево, плоди білі, рожеві, фіолетові достигають у червні-липні.
Шовко́пряд тутовий – Bombyx mori, вид невеликого метелика з рудяво-попелястими крильцями.
Шовчи́на – Asclepias syrica, ва́точник сирійський, ла́стівень, багаторічна трявяниста рослина до півтора метра заввишки із сторчовим стеблом. При зрізі виділяє молочковий сік з неприємним запахом. Листки на коротких бильниках довгасто-еліптичні. Цвіте рожевим суцвіттям у липні. Плід має у вигляді багатонасінної листянки, яка достигає у вересні. Розкрившись, листянка розбухає віхтями білого пуху. Рослина отруйна для тварин. Походить з Північної Америки.
Шолуди́вник – Pedicularis, однорічна рослина заввишки 15-30 см, росте на торфяниках, солончакуватих луках.
Шпараґі́вка – шпара́ґи, шпара́ґа, спаржа, шпараґова квасоля, її молоді стручки їстівні.
Шпе́тина – щерби́на, за́зуб, ва́да, ґандж, хи́ба, зби́ток.
Шпе́тність – порочність, щербатість, заплямленість. Від шпе́тний – поганий, бридкий.
Шпи́ндель – головний вал обертальних механізмів, прямовисна вісь чого-небудь, наприклад, шпулі.
Шпина́т городній – Spinaceae oleraceae, однорічне ясно-зелене зело, цвіте в червні-серпні.
Шпіне́ль – коштовний камінь, буває червоний, рожевий, помаранчевий, темно-зелений, чорний.
Шпія́льтер – цинк.
Шпо́ла – металева лопатка з високо загнутими краями, шуфелька, совок.
Шпо́лочка – маленька лопатка, шуфелька.
Шпо́нька – при́шпилька, шпилька, за́пінка, спі́нка на стягування волосся на голові.
Шпо́ртатися – робити що-небудь дуже повільно або невміло; порпатися, бабратися.
Шпува́ти – особливим гавкотом повідомляти мисливця про дичину. «Арсеньо чув, що пси вже вишпували лиса в яру».
Шпу́га – деревяна або залізна планка, що скріплює дошки тощо.
Шпу́ндра – шматки підсмаженої з цибулею свинини та буряків, зварених у буряковому квасі.
Шпунт – нагрітий алкогольний напій з руму або коньяку з чаєм, водою, цукром та соком з якихось плодів, пунш.
Шріт – дрібні оливяні кульки.
Шротівни́ця – гармата, яка стріляє шротом.
Шру́ба – ґвинт.
Шру́бель – зубило.
Шти́вний – негнучкий, твердий, нерухомий; ще холодний, байдужий, суворий.
Што́ла – глибока впадина, заглибина в скелі.
Штоф – чотиригранна шкляна посудина з короткою шийкою на вино, горілку тощо, яка дорівнювала 1/8 або 1/10 відра.
Штрукс – схожа на оксамит бавовняна тканина з густою черсо́ю, вельвет.
Штуде́рний – уміло, майстерно зроблений; мудрований.
Штука́р – той, хто спритно, уміло робить що-небудь, управний у чому-небудь, фіґля́р, трюкач, циркач.
Штука́рство – демонстро́вання незвичних зовнішніх ефектів.
Шува́р – жорстка трава гірських полонин.
Шуга́лія – великий річковий човен.
Шуми́ха – сусальне золото.
Шу́мка – ріжновид веселого жвавого танцю.
Шу́тий – означає, що чогось, бракує; позбавлений чогось; безрогий, безхвостий, безвухий тощо.
Шуфе́лька – від шу́фля (совкова лопата), шпо́лик, совок.
Щ
Щаве́ль конячий – Rumex confertus.
Щезу́н – злий дух, який несе хвороби людям і худобі; захищаються від нього зображенням хреста на дверях.
Щеме́рець – до щеме́рця, до щенту, по́вністю, цілком, геть чи́сто, повното́ю, зго́ла, цілком і повністю, з усією повното́ю, в усій повноті, /з початку/ до кінця, до ре́шти, до пня, до ноги́, упе́нь, усті́ль, до пі́лочки, всуці́ль, до дрі́бки, до цу́рки, до ця́ти.
Щи́глик, щи́голь – Carduelis carduelis.
Щи́тно — затишно, захищено, безпечно, безтурботно.
Щи́павка – Forticula auricularia, комаха завдовжки півтора сантиметра иржаво-бурого кольору з темно-жовтими ногами та надкриллям.
Щовб – крута верхівка, шпиль гори, прямовисна скеля.
Щу́плий – слабосилий, худий, кволий, який має поганий, жалюгідний вигляд, також не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ин.), плюсклий.
Щур звичайний – Rattus rattus.
Ю
Юга́ - те саме, що імла. Ще снігова буря; завірюха, хурделиця. Сніг, що переноситься низовим вітром.
Юрли́вий – швидкий, жвавий, меткий, проворний. «У хаті поралася молода юрли́ва господиня».
Ю́хта – сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур великої рогатої худоби, коней, свиней.
Я
Я́блуня лісова – Malus sylvestris.
Я́вір – Acer pseudoplatanus, дерево з широкою кроною і гарним, схожим на кленове листям.
Я́вкіт – пронизливий крик, вереск, писк.
Явкоті́ти – пищати, верещати, пронизливо кричати.
Я́ґель – Cladonia rangiferina, оленячий мох, росте суцільним масивом, 5-10 см заввишки.
Я́зя – меґера, яга.
Я́лик – невелика шлюпка з однією або двома парами весел.
Яли́на – Picea, смере́ка, вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Яли́ця – Abies, вічнозелене глицеве дерево з роду соснових.
Ялів́ець – Juniperus, вічнозелений чагарник з лускуватою або короткою глицею.
Яломо́к – ґатунок повстяної шапки.
Яно́т – Nyctereutes procyonoides, янотуватий собака, єнот, невелике кудлате звірятко; забарвлення хутра — бурувато-сіре з чорним; уздовж спини має темну смугу, а на морді темну «маску», облямовану ясно- попелястим.
Яри́жник – пяниця, гультяй, безпутня людина.
Ясми́н – Jasminum fruticans, жасмин, кущ до 3 м; квітки кремово-білі, надзвичайно пахучі; цвіте в травні-червні.
Я́спис – я́шма, декоративний камінь, має найріжноманітніші барви, зазвичай буває смугастий або плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
Я́сьок, я́сько – маленька по́душечка, яку зазвичай кладуть під голову.
Ятря́ний – червоний палахкотливий із відтінком жовтини колір східнього або призахіднього сонця, а також вогню. Ще емоційний стан, сповнений пристрасти, палкий.
Я́хонт – я́кинт, сапфір, переважно синій і блакитний ріжних відтінків, а також зрідка безбарвний, рожевий, помаранчевий, жовтий, зелений, фіолетовий, чорний.
Я́шма – я́спис, декоративний камінь усіх можливих кольорів, зазвичай смугастий або плямистий; виготовляють вази, намиста тощо.
Я́щірка – Accipiter.
Т
Таби́н – цупка шовкова тканина.
Та́волга – Spiraea, спіре́я, кущ до 2 м заввишки з білими квітками, зібраними у зонтикові суцвіття; цвіте в травні-червні упродовж двох-трьох тижнів.
Тайня́к – сліде́ць, який розслідує справу приховано, зчаста під чужою личиною.
Тамари́кс – Tamarix ramosissima, тамари́ск, бужд́еревен, кущ до 6 м заввишки, що росте в пісках, по берегах рік у тугайних лісах, на помірно засолених ґрунтах; здіймається в гори на висоту до 2500 м; зимо- і посухотривкий; цвіте дуже дрібним рожевим або білим цвітом.
Тамари́нд – Tamarindus indica, індійський фі́нік, вічнозелене дерево з родини бобових; плоди – дака́ри, мякі кислувато-солодкі стручки.
Тамбури́н – музичний ударний інструмент; вид бубна.
Та́мет – ґатунок вовняної тканини.
Та́ра - Caesalpinia spinosa, tara (з мови кечва), цезальпінія колюча, росте в Перу лісистими заростями, плодоносить стручками.
Таранта́с – чотириколісний візок на ресорах для далеких подорожей.
Тара́н́тля – Lecosa singoriensis, тарантул, мизги́р, отруйний павук, що живе в степу.
Тарапа́та – ріжновид гри з опукою (мячем).
Таркани́стий – тарка́тий, строка́тий, сорока́тий, пістря́вий, неоднобарвний, ріжнобарвний, ряснобарвний.
Тарка́тий – строка́тий, сорока́тий, пістря́вий, ряснобарвий.
Тафта́ – легка цупка ґлянсувата тканина на плаття.
Тахта́ – широкий низький диван без спинки.
Таш – брезент.
Те́жик – горщик на квіти, вазон.
Телесува́ти – розділяти на частини тушу тварини.
Теля́ – Bos linne.
Теплопла́в – дизельне судно, теплохід.
Тере́н звичайний – Prunus spinosa, колючий кущ заввишки до 3 м; квітки білі; цвіте в травні; плоди темно-сині із сизою поволокою; дозрівають у серпні-вересні.
Терпе́новий – терпе́на, органічна речовина, що міститься у смолі (живиці) глицевих дерев; терпенові дрова.
Терпенти́на – скипидар.
Терце́т – шестирядковий закінчений вірш.
Тетерва́к, тетервиця – Lyrurus tetrix, ціцві́р, тетеру́к, тетеря, птах завбільшки з курку. Голос (кльочення) самця під час гутіння (ти́рви, залицяльного танцю) – харамаркання, яке важко передати звуками, і «чуфикання», себто шипіння. Звуки самки подібні на квокання курки: «ко-ко-ко». Водиться в негустих лісах, на порубах, по краях боліт та в заростях косодерева (гірської сосни) та ялівцю.
Те́чка – портфель.
Тигр – Panthera tigris.оси.
Ти́ква – Lagenaria sicenaria, лаґена́рія, однорічна витка рослина; плід фляшкуватий або подовгасто-плескатий з дуже твердою шкіркою; використовується як посудина.
Тиквя́ний – виготовлений з тикви.
Ти́ліє – задня тупа частина, наприклад, ножа.
Тиляги́ – лати із залізних чи срібних плястин, нашитих на оксамит, сукно або шкіру.
Тимпа́н – старовинний ударний музичний інструмент; вид маленької ручної литаври або однобічного барабана.
Ти́рлик – маленька однокімнатна квартира на одну особу, тимчасовий притулок, прихисток, однопокоїк, кавалєрка. Від ти́рло - місце тимчасового поселення людей («Старе запорізьке тирло», «Розбійницьке тирло»), також витолочене місце, де токують тетерваки, відпочивають звірі тощо, ще придонна улоговина, де збирається риба.
Ти́рх – Macrolepiota procera, гриб-парасолька, великий гриб, шапинка сягає до 30 см, покрита брунатно-бурими лусочками, росте продовж липня-жовтня в листяних і глицевих лісах, також на пустирищах, полях, городах, парках, садах.
Тис ягідний – Taxus baccata, негні́й-де́рево, глицевий кущ, кущувате дерево; отруйний.
Тита́н – метал дуже твердий, плястичний, хемічно стійкий.
Ти́тло – надрядковий знак над скороченим словом чи літерою.
Тмоси́вий – темно-сірий.
Товсторі́г – Ovis canadensis, ріжновид дикого барана.
Товщ - масляниста, нерозчинна у воді речовина, що входить до складу організму людини, тварини й рослини; жир.
То́лок – поршень.
Тонорзе́ма – апарат на діягностування недуг вуха. Етимологія слова не ясна.
Топо́ля срібляста (біла) – Populus alba, є види: біла, сіра, чорна (осокір), пірамідальна (раї́на).
Торба́н – струнно-щипковий інструмент на взір бандури.
Трандахи́льовий – бузковий.
Тра́серна куля – в якій міститься займиста речовина і яка в польоті залишає слід (трасу).
Тремки́й – тремтячий; мелодійно-дзвінкий, високого тону (про голос).
Триб, трибо́к (зменш.) – зубча́к, шестірня.
Три́кут – трикутник.
Трихоза́нта – Trichosanthes, огірок зміїний, витка однорічна рослина, плоди в перетинку круглі (4-5 см), а завдовжки сягають півтора метра.
Тришия́ : гнати в тришия́ (в три ви́ рви) – проганяти, турити в шию, витуряти (з дому).
Тріоле́т – вірш на дві рими із восьми рядків, із яких перший і сьомий повторює перший рядок, а восьмий – другий.
Тропа: вхопити тропи́ , набігти тропи́ – знайти слід, дорогу.
Трости́ на мишача – Phragmites, вирощується на плянтаціях півострова Митридата.
Троя́нда – Rosa centifolia, рожа, транда́филь.
Труха́н – Meleaguis gallopavo, и́ндик, пульпа́к.
Тсу́ґа західна – Tsuga heterophylla, цу́ґа глицеве (чатинове) дерево заввишки до 70 м з конусуватою кроною, дугуватозвислими тонкими гілками і з плескатою глицею; не тривка на сильні морози.
Туберо́за – Polianthes, багаторічна декоративна рослина з білими, дуже пахучими квітками, зібраними в китиці.
Тужа́вість – пругкість, пружність, елястичність, твердість.
Тужба́ – туга, скорбота, сум, смуток, ба́нність, ностальгія.
Тука́н – Ramphastidae, птах з родини дятлових, привертає увагу своїм великим грубим дзьобом і доволі барвистим оперенням. Десь завбільшки як великий крук. Живиться головним чином розмаїтими плодами дерев, иноді поїдає і дрібних тваринок. Гніздиться в дуплах.
Тулумба́с – старовинний великий (і малий, так званий кінний) барабан військового призначення, що має форму мідної чаші, обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій бють калаталом.
Тума́ – похмура, мовчазна людина.
Туніце́́ла – жіноча накидка з короткими рукавами.
Тур – Bos primigenius, вимерлий дикий бик, жив у лісостепах і степах.
Ту́ркус – бірюза, небесно-блакитний із зеленавістю, синювато-зелений, яблучно-зелений; зазвичай має чорні або бурі плями; виготовляють намиста тощо.
Туркусо́вий – бірюзовий, синювато-зелений, яблучно-зелений.
Турухт́ан – Philomachus pugnas, птах, менший за голуба, один з видів кулика.
Туф вапняковий — ясно-рожевий, пористий камінь на будівництво. Зцементовані тверді вулканічні виверження
Тухови́к – гриб, який при найменшому доторкові перетворюється в хмарку рожевої куряви. Етимологія слова неясна.
Ту́я західна – Thuja occidentalis, вічнозелене дерево заввишки до 30 м з густою пірамідальною кроною і лускуватою чатиною.
Тхір – Mustela eversmanni, звірятко з довжиною тіла до 50 см і чорним хутром; живиться невеликими гризунами, а також жабами, кролями, свійськими птахами; живе біля лісів, над водоймами, коло людських осель.
Тюльпа́н – Tulipa, багаторічне зело; квітки бувають найріжноманітніших кольорів; цвіте навесні.
Тюльпа́нове дерево – Liriodendron tulipifera, ліріоде́ндрон, листяне дерево до 50 м заввишки, квітки нагадують тюльпани.
Тягарі́вка – вантажний автомобіль, вантажівка.
Тяжи́на – пі́стря, матерба́с, груба домоткана тканина із льняних, бавовняних та ин. ниток, а також смугастий візерунок, що його має ця тканина.
У
Уа́ка – huaca, від huacan (мова кечва) - вити, стогнати. Все, що священне або має божественне походження.
Уваман’я́на – wamanyana (з мови індіянців кечва), чорний сокіл.
Увере́д – пошкодження.
Угонобля́ти, угоно́бити – від угоно́ба (вдоволення), узадоволя́ти, задоволя́ти, вдоволя́ти, задовольня́ти, вволя́ти, забезпечувати, угамовувати, заспокоювати, тамувати, догоджати, наситити тощо.
Уда́в – Boa constrictor.
Узадоволя́ти – задоволя́ти, вдоволя́ти, задовольня́ти, угонобля́ти, угоно́бити, вволя́ти, забезпечувати, угамовувати, заспокоювати, тамувати, догоджати, наситити тощо.
Уза́йві – зайвий.
Укмі́тити – закмі́тити, помітити, зауважити, побачити, спостерегти, назори́ти, підзори́ти, накинути оком, наздрі́ти, взяти в примітку.
Уко́ськати – приборкати, заспокоїти (тварину, коня); умовляючи, втихомирити (людину); страхаючи, діючи силою, упокорити, зробити слухняним; убити (в перен. зн.).
Ула́н – вояк легкої кавалерії, озброєний списом. Блакитні улани – елітні імперські підрозділи.
У́мбра – коричнева фарба.
Умліві́ч – у змиг ока, у кліп ока, у млі ока, на мліг ока.
Уна́пуски – навипуск.
Упере́чка – ріжновид плахти.
Упи́р – мрець, що виходить ночами з домовини і ссе кров сплячих людей; вампір, вовкулака, вурдалака, пере́вертень.
Уплі́тка – стрічка для кіс.
Уподо́ба – симпатія, при́язнь, прихильність, доброзичливість.
Упри́черть – упри́щерть, урівень із краями.
Уро́їти – уявити, надумати, намислити, засісти в голову.
Уро́ки, урі́к – хвороба, викликана злими словами.
Уро́чий - чудовий, прекрасний; чарівний, який характеризується надприродною силою; знаменний, урочистий.
Уса́ті у́ставки – візерунок вишивки.
У́ставка – вишита вставлена смуга на плечах (раменах) жіночої сорочки, плаття.
Устійни́ти – уточнити, устотнити.
Усті́ль – повністю, цілком.
Усто́тнити – зробити більш стотним, відповідним, саме таким, як треба, устійнити, уточнити.
У́стяж (упро́стяж) – цу́ґом, вервечкою, один за одним.
Утеле́пкатися – потрапити в неприємні обставини, халепу, тісну діру, вхалепитися.
Утересува́тися – замішатися.
Утво́рний – доладний, гарний, ле́пський, сподобний, файний, зли́чний, оша́тний, чепурний.
У́тлий – ву́тлий, який не є надійним знаряддям пересування (про човен тощо); неміцний, благенький; який має непривабливий вигляд; старий, зашмульганий, убогий; якому чогось бракує; слабий, недорозвинутий.
Утокми́ти – спрямувати, внурити, втупити.
Утришия́ (втришия́ ) – гнати (вигнати і т. ин.) втришия – грубо проганяти кого-небудь звідкись.
Утру́х – біг коня нешвидким алюром, дещо повільнішим, ніж клус. «Кінь біжить утру́х».
Ф
Фаґо́т – деревяний духовий музичний інструмент низького тембру з конічним каналом і подвійною тростиною.
Фаето́н – з відкидним верхом легкий чотириколісний екіпаж.
Фаза́н – Phasianus, птах завбільшки з курку.
Фалько́н – гармата із десятисантиметровим засягом жерла.
Фальконе́т – гарматка із семисантиметровим засягом жерла, яка стріляє оливяними ядрами.
Фальшбо́рт – легка обшивка облавку вище від палуби.
Фанда́ – дуже довгий батіг, пу́га.
Фасо́нистий – гарного, модного фасону. Який має химерну форму, фасон. Якому притаманні показний шик, хизування, форс, франтуватість.
Фельддра́бант – сержант.
Фелю́га – невелике вітрильне судно.
Фернамбу́к – Сaesalpinia, пернамбу́к, цезальпі́нія їжача, тропічне листяне дерево в Бразилії родини цезальпінієвих (плодоносить стручками) з твердою жовтаво-червоною деревиною (ріжновид червоного дерева); виготовляють коштовні меблі, смички, а також червону фарбу – бразилі́н.
Ферохро́м – жаротривкий стоп заліза з хромом.
Фе́руля – затверділий сік (ка́медь, цафе́тика) фе́рулі, багаторічної травянистої рослини з родини зонтичних (Ferula assa-foetida). Використовується як ліки на нюхання.
Фесто́ни – зубчики на краях плаття, плаща тощо.
Фі́була – брошка застібати одяг.
Фі́ґа – Ficus carica, фі́ґове дерево, смоківни́ця, дерево з родини тутових; сягає до 15 метрів заввишки; переважна більшість видів листопадна, але є й вічнозелені; плоди – фіґи (инжи́р) – кулясті, зеленаво-брунатного кольору.
Фі́ґель – за́виток, розчерк на письмі.
Фіґля́р – фокусник, блазень, пустун, витівник.
Фіґлюва́ти – оздоблювати, декорувати, орнаментувати.
Філіжа́нка – невеличке горнятко з вушком на каву, чашка.
Фіо́ла – фляшка з тонкою й довгою шийкою.
Фіста́шка справжня— Pistacia vera, кущ з плодами-горіхами.
Фіціґо́рний – відзіґо́рний, кокетливий, дженджури́стий, чепури́стий, дзиґльований, грайливий, пустотливий.
Фія́кр – легка наймана карета.
Фія́лка запашна – Viola odorata, низеньке тіньовитривале зело; забарвлення квіток синьо-фіолетове, иноді біле; цвіте в квітні-травні.
Фле́йта – деревяний духови́й інструмент високого реґістру.
Флер – тонка, прозора шовкова тканина.
Флоя́ра – дудка, сопілка.
Флямі́нґо – Phoenicopterus ruber, птах з роду гусячих; має високі ноги, довгий дзьоб і рожеве оперення; живе на солоних водоймах, живиться дрібними водяними організмами.
Фля́чки – свинячі, телячі, баранячі тельбухи, порізані на шматочки і зварені в борошні або пшоняній каші.
Фльокс – Phlox, стебла прямі, заввишки 30-120 см, закінчуються суцвіттям. Квітки пятипелюсткові з ніжним ароматом. Забарвлення найріжноманітніше.
Форзи́ція – Forsythia europaea, чагарник до двох метрів заввишки; цвіте напровесні яскравим жовтим цвітом; травянистий підвид трапляється лише на півдні Діямантової імперії.
Фо́ртель – несподіваний вчинок, витівка, яка-небудь спритна дія, викрутас.
Форште́вень – носова частина корабля, яка є продовженням кіля.
Фреґа́т – трищоглове військове вітрильне судно.
Фре́нзлі – торо́ки, торочки́, стрі́пи, бахрома́.
Фронто́н – верхня частина фасади будинку.
Фузе́я – гладколюфна кремнієва рушниця.
Фу́кнути – зі злістю, зневагою крикнути на когось.
Фуля́р – легка мяка шовкова тканина з полотняним переплетінням.
Фу́ркало – ріжновид дзиґи.
Фу́тро – шуба.
Фу́ю - Phúyu («хмара» з мови кечва), блакитний мох, який росте високо в горах на скелях, де вже нема ніякої рослинности і починаються обледенілі гірські кряжі вулкану Коропуна з вічними льодовиками.
Х
Хаба́з – зарості бур'яну, дрібного чагарнику і т. ин.
Хабата́рня – завод, де виправляють козячі шкури.
Халасува́ти - жадібно з захланністю їсти, ласувати.
Халцедо́н – синюватий, жовтуватий, сірий камінь. Виготовляють намисто.
Хамелео́н – Chamaeleo.
Хаме́рія – Chamaerion angustifolium, іван-чай, багаторічне зело з родини она́грових; цвіте блідо- рожевими або білими квіточками.
Хамло́ – галуззя, хмиз.
Ха́пка – пастка, пасть, капкан, (з петлею) си́ло, сильце́; (з сіткою) тене́то; (на птахів) слопе́ць; (деревяна) ступи́ця; (на риб) ятір, верша; (на вовка) вовківня́; (на мишу) мишохапка.
Хапли́во – з поспіхом, нервово.
Харапу́дити – змушувати сахатися, лякатися.
Харци́з – розбійник, грабіжник (слово з лайливим відтінком).
Хва́нтя – одяг, убрання, стрій.
Хвари́нник – гендляр кіньми.
Хвощ – Equisetum.
Хильце́м (навхи́ льці) – схилившись. «Він стояв хильце́м обіч стіни».
Хи́морода – дивацтво, фантазія, вигадка.
Хірамський – від Хірам, Хірамська область Королівства Північної Землі.
Хіроно́мус – комар завбільшки з макове зернятко, який живе у стоячих водоймах. Етимологія слова не ясна.
Хлюст – картяна гра. У ній хлюстом називається той, у кого виявляться карти однієї масти, або три сві́тки (козирі), або три ни́жники (хлопани), або три аси (тузи), або дві карти одної масти і хлопан.
Хляґози́ти – дощити, довго й густо падати (про дощ).
Хна – жовто-червона фарба.
Холодок лікарський – Asparagus officinalis, спаржа, аспараґус – багаторічне світлолюбне зілля.
Хомя́к – Cricetus, гризун дещо більший за щура, живе на полях, городах, узліссях.
Хреща́та ля́хівка – ля́хівка – ріжновид мережки. Ля́хівка – хрестиками, коса, кругла, хрещата, решіточка, прутик. «На Фесі сорочка біла, на рукавах мережки з ля́хівкою-реші́точкою».
Хризанте́ма – Chrysanthemum, багаторічні квіти заввишки 30-120 см; забарвлення біле, рожеве, бузкове, жовте, брондзово-золотисте та инше; є ранні хризантеми (серпень-вересень), середні (жовтень- листопад) і пізні (грудень).
Хризолі́т – коштовний камінь, досить прозорий, жовтаво-зеленого кольору.
Хризопра́з – ріжновид халцедо́ну яблучно-зеленої барви.
Хрін звичайний – Armoracia rusticana, багаторічне зело з величезними довгими листками і глибоким коренем, який використовується як прянощі.
Хупа́вий – красний, гарний., сподобний, нарядний, ошатний. Ще тендітний, ніжний (про людину). Також чепурний, охайний.
Хурди́ґа – вязниця, тюрма.
Хурма́ – Diospyros virginiana, листяне дерево до 18 м заввишки; квітки – жовтаво-зелені, росте у субтропіках.
Хутря́нка – верхній жіночий одяг з хутра, шуба.
Ц
Цаль – дюйм, міра довжини, що дорівнює 2,54 см (1/12 фута).
Цап – Carpa hircus, козел.
Цапле́ний – несповна розуму, навіжений, божевільний.
Цафе́тика – затужавілий сік, ка́медь.
Цвик – поршень.
Цві́рки – цвірчання, сюрчання, характерне для пільних коників.
Цвірку́н польовий – Gryllus campestris, комаха чорного забарвлення, надкрилля має бурі, стегна задніх ніг яскраво руді; тіло сягає 3 см; живиться рослинною їжею.
Цвоня́к – частина обода деревяного колеса. На колесі є шість цвоняків.
Целе́б – пресвятий наставник, етимологія слова неясна.
Цельо́зія – Celosia, квіти на взір свічок, рожеві, червоні. Цвіте з червня до заморозків.
Цента́рія – квітка блакитного кольору. Етимологія слова не ясна.
Це́ра – колір лиця.
Цибу́ля городня – Allium cepa, дворічне зело, цибулина і листя використовується як прянощі.
Цикляме́н – Cyclamen purpurascens, гірська фіялка, багаторічне зело; цвіте в липні-вересні; квітки бувають рожеві, бузкові, червоні.
Цику́та отруйна – Cicuta virosa, росте на болотах, заболочених луках, по берегах річок. Заввишки 50- 120 см. Квітки білі дрібні, зібрані у складні верхівкові зонтики. Цвіте у липні-серпні. Дуже отруйна.
Ци́на – цінь, олово.
Цинамо́н – кориця, прянощі з кори корицевого дерева.
Цинера́рія – Cineraria, квітки схожі на стокротки, білі з темно-червоною облямівкою на краяк пелюстків, зібрані в суцвіття.
Цино́бра – кінова́р, червона фарба.
Цирко́н – коштовний камінь, буває жовтий, бурий, помаранчевий, червоний.
Цитри́на – Citrus limon, лимон, вічнозелене дерево до 5 м заввишки з вюнкими вкритими колючками гілками; листки й молоді пагони зелені, з чевонясто-фіолетовим відтінком; квітки білі або червонясті.
Ціса́вий – червонясто-жовта масть коня.
Цмин пісковий - Helichrysum arenarium.
Цо́йнер – полегшений мушкет з короткою грубою цівкою; куля летить на сто пятдесят метрів, пробиваючи в цілях великі діри. Етимологія слова не ясна.
Цу́ґа західна – Tsuga heterophylla, тсу́ґа, глицеве (чатинове) дерево заввишки до 70 м з конусуватою кроною, дугуватозвислими тонкими гілками і з плескатою глицею, нетривка до сильних морозів.
Цуру́пал – персонаж дитячих казок, кіт.
Цю́па – вязниця, тюрма.
Цьо́хля – проворна в поганому жінка.
