Одна книжкова блоґерка заявила, що «художню книжку треба читати навіть тоді, коли вона нудна й нецікава, і треба прочитати повністю, бо инакше ми не зможемо слушно про неї судити».
То що́ ж виходить, маємо чинити насильство над собою, бо, мовляв, тільки прочитавши весь твір, можна оцінити його якість?
Ні, певен, це абсолютно хибне твердження.
І все-таки застановімося, невже справді, щоб визначити рівень прозового тексту, конче треба прочитати його від палітурки до палітурки?
А чи не досить, прошу вас, прочитати кілька абзаців чи сторінок в двох-трьох місцях твору, щоб зрозуміти його якість або принаймні відчути цікавий він вам чи ні, га? Адже, щоб пізнати смак вина, зовсім не мусимо випивати цілу бочку, вистачить і кількох краплин, щоб просто скуштувати!!! Так само і з книжкою. Вона становить собою текст, який є своєрідне словесно-емоційне вино. І його якість однакова в хай якій частині книжки. Тож нема потреба читати її всю, досить погортати, пробігши очима ті чи инші абзаци.
Крім того, є ще один важливий аспект. Якщо вам доводиться силувати себе, аби читати який-небудь твір, то це означає, що він вам однозначно нецікавий, а, отже, або низькоякісний, або щонайменше, що ви його не сприймаєте і не засвоюєте, а тому таке читання є марною тратою вкрай цінної для вас життєвої енерґії. А з цього робимо висновок, що читати належить лише ті твори, які викликають живе зацікавлення, а ще ліпше ті, від яких не можна відірватися, які глибоко хвилюють і зворушують. Бо ж саме так і тільки так, коли урухомлена глибинна сфера вашого єства, відбувається духове зростання.
Утім, як я зрозумів, блоґерка розглядає читання як якусь суто розумову працю, де думка є домінантна і визначальна. Це не правильно. Художній твір не можна сприймати розумом, а насамперед душею. Адже його суть - це почуття, створені нагромадженням думок, виражених словами. Тому скупчувати увагу належить на почуттях, а не на думках. А це можливе лише тоді, коли розум затихне, припиняться всі ці нескінченні порівняння зі знаним, з тим, як є і як має бути, з осудом і схваленням і душа безперешкодно зможе спілкуватися з текстом сам на сам, без посередників, без упереджень, дивлячись на нього чистими безшпетними очима.
Тож тільки у такій формі і може відбутися істинне прочитання твору, його повне і беззастережне сприйняття. Адже художній твір, якщо він справді якісний, складається не тільки зі слів, за якими нічого не стоїть, а зі слів і тим, що криється за словами. І якщо сприймати його винятково розумом, то побачити можна лише мертві слова, і тільки. Те, що за словами, доступне лише душі.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
35. «Чорний ворон» - безумовне явище у своєму жанрі
Немає коментарів:
Дописати коментар