Один чоловік у фейсбуці, знаючи, що я став цікавитися сучасною українською літературою, порадив мені прочитати роман Тараса Антиповича «Хронос».
Тож я прочитав. І відчув потребу сказати кілька важливих слів, які, крім мене, навряд чи хтось спроможен сказати авторові.
Цей текст, мушу щиро визнати, цілком читабельний. Опис чіткий, ясний, з утямливою думкою, позбавлений цього жахливого ґанджу наших письменників - утомливого багатослівя, яке нічого не виражає. О́брази персонажів яскраві, навіть подекуди кольоритні, завдяки стотно, без переборщень вжитим мазкам, які характеризують зовнішність і психічний склад. Події також описано вельми картинно, вони легко і досить випукло зринають в голові читача. Жвавий сюжетний розвиток кожного окремого розділу формує певну інтриґу, посилюючи цікавість до тексту. Цілком прийнятною є також структура роману, яка складається з окремих образків-розділів. У кожному змальовано події та герої, які віддалено повязані між собою.
І все було би більш-менш, але добре, якби автор не легковажив таку важливу річ, як правда.
Хай якого жанру твір, хай які фантастичні події у ньому зображено, але все має бути належно умотивоване, переконливе, описане так, щоб читач повірив, а, отже, був уражений тим, що читає.
Невмотивованих учинків в романі хоч і не так багато, але достатньо, щоб понижувати загальне враження про його вартість. Напр., викликає недовіру, що молодший брат так легко міг би знищити свого старшого брата, і то тоді, коли той так шляхетно віддав молодшому всі свої можливості. Такого шибу епізодів можна навести і більше.
Втім, найголовніша вада роману в иншому - у ньому нема якогось глибшого життєвого смислу. Нема центру, який тримав би все в купі і до якого зводилися б усі події. Адже просто соковито й барвисто описати ситуації, які виникають, коли фантастичним чином з людей можна висмоктувати або вприскувати "біологічний час", замало, щоб книжка могла по-справжньому, до найдальших засторонків серця схвилювати читача.
Таким чином роман вийшов доволі таки поверховим. Але разом з тим завдяки переліченим на початку чеснотам він вигідно виріжняється з-поміж численної багатоформатної писанини инших українських письменників, в тому числі і тих "знакових", які набридають усім своєю безсоромною самореклямою, не розуміючи, що квітка не покликана бігати за комахами і розквітає незалежно від того, прилетять на її красу й аромат комахи чи ні.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
32. Балансування на межі «так» і «ні»
Немає коментарів:
Дописати коментар