Май Дзя… Цей сучасний китайський письменник (нар.1964р.) не тільки вразив мене своїм дивовижним романом «Дешифрувати», а ще й неабияк здивував. Виявляється, що в Китаї, де й досі править комуністична партія, можуть писатися такого масштабу і глибини твори, і вони не тільки пишуться, а й видаються.
Це стало для мене воістину великим відкриттям. Адже я донедавна думав, що в цій величезній країні з жорстким контролем суспільного життя можливі лише досягнення в науково-технічній сфері, але аж ніяк не в культурній. Але, як бачиться, нічого не стоїть на місці, і сьогоднійшній Китай уже зовсім не та країна, що була колись. Тож ще трохи, і від комунізму в ній залишиться, мабуть, лише фасад.
Певен, крім Май Дзя, є й инші варті уваги китайські письменники. Втім, саме Май Дзя став першим, хто здобув світове визнання. Це сталося, коли його роман «Дешифрувати» переклали на англійську і в 2014 році видали в Анґлії. Невдовзі твір було включено до знаменитого британського Penguin Randou House, і тут же посипалися численні схвальні рецензії у впливових світових ЗМІ, зосібна, в The Guardian, The New York Times, The Economist й ин.
На сьогодні роман перекладено тридцятьма трьома мовами. У самому Китаї його наклад (видано у 2002 році) складає понад мільйон примірників. Величезну популярність серед китайських читачів отримали і всі наступні романи Май Дзя. За роман «Змова» письменник отримав найпрестижнішу літературну премію Китаю (Мао Двень), а найновіша його книга, збірник есеїв «У круговерті життя» (2019р.) вийшла накладом 1 млн 200 тис примірників.
Українською роман «Дешифрувати» переклала з китайської Надія Кірносова, а опублікувало в-во «Сафран» у 2019 році. Мушу також зазначити, що дуже цікаве інтервю взяла китаїстка Кірносова у Май Дзя, де він зокрема дає гірку для нас оцінку української літератури і її місця в світовому культурному процесі (ЛітАкцент, 15.06.2020р., http://litakcent.com/2020/06/15/may-dzya-kozhen-pismennik-maye-mitsno-tisnuti-ruku-svoyiy-movi/). Раджу багатьом прочитати і замислитися, чому нашого голосу не чути в світі.
Роман «Дешифрувати» написано дуже легким, виразним стилем. У ньому нема жодного слова, яке би не мало значення, було пустим. Ніякого багатослівя, яке таке характерне для наших прозаїків. Текст читається легко, картини і персонажі ясні, їх наче бачиш наживо. І це перше, що впадає в око, а також безпомильно свідчить – книжка справжня, не імітація. Увага читача ні на змиг ока не слабне аж до самої останньої сторінки. Вражають також штудерно виписані характери героїв, складні, неодномірні, з їхніми зчаста несподіваними відповідями на життєві виклики… І все це вельми переконливо, викликає довіру, бо автор ретельно розкриває глибинні мотивації кожного вчинку.
Сюжет роману доволі простий. Хлопчик Жон Дзіньджень виявив дивовижні математичні здібності. Його помітив професор Лісевич, польський гебрай, якому вдалося врятуватися від нацистського голокосту і знайти притулок у Китаї. Лісевич залучає Дзіньдженя до групи, яка розробляє штучний інтелект в університеті, потім намагається відправити хлопця до США, щоб там він здобув глибші знання. Проте все зривається. Китайські спецслужби забирають юнака до себе, повністю ізольовують від родини, і він займається дешифруванням шифрів ворожих країн. У надрах спецслужб Дзіньджень досягає величезних успіхів як дешифрувальник, розкриває один з найскладніших шифрів. Утім, він займається винятково роботою, у нього зовсім нема особистого життя. Все вирішують замісць нього. Навіть дружину призначає йому начальство. Та це лише трохи гнітить Дзіньдженя, вже цілком дорослого чоловіка, який живе роботою і тільки роботою.
І от одного дня якийсь злодюжка в поїзді краде в нього папку з дуже важливими документами, які стосуються справи дешифрування нового надскладного шифру. З цього моменту в Дзіньдженя все йде шкереберть. Мало того, що його звинувачують у службовій недбалості і йому загрожує серйозне покарання, він ще й сам настільки переймається тим, що сталося, що врешті цілковито зїжджає з глузду, стає недієздатним і закінчує життя у лічниці для психічнохворих.
Май Дзя у своєму романі розглядає екзистенційну проблему геніяльної людини. З подиву гідною майстерністю описуючи всі перипетії долі головного героя, він показує, що люди, обдаровані Богом особливими талантами, настільки витончені, настільки їхня енерґія скупчена в певній частині їхнього єства, що стають вкрай вразливими на рівні грубого матеріяльного світу. Якийсь незначний збій, порух, випадок, може їх повністю зруйнувати. І він наче запитує: то що таке геніяльне обдаро́вання? Це благо чи прокляття?
Адже що за життя-буття було в сердешного Жона Дзіньдженя? Невеселе самотнє дитинство, короткий період сяких-таких радощів, коли потрапив до родини дядька і коли співпрацював з Лісевичом, тоді насильна розлука з рідними, розрив будь-яких суспільних звязків, повна залежність від вищого керівництва, майже увязнення і праця в секретному корпусі спецслужб, урешті фатальна пропажа папки, відчай, нестерпучий біль, божевілля і лічниця для душевнохворих. Фактично Дзіньджень був позбавлений елементарного, що має кожна проста пересічна людина – звичайного людського щастя.
То навіщо тоді цей дар, коли він нічого, крім горя, не приносить?- зробить висновок кожен удумливий читач.
Ось у цьому і полягає екзистенційний смисл роману Май Дзя. Письменник чітко і однозначно ставить це питання всім змістом свого твору. Ні, відповіди він не дає. Він нічого не стверджує. Просто правдиво описує дійсність. А правда не містить у собі ні «так», ні «ні».
Тож прочитайте цей роман, пані́ й панове, і ви переконаєтеся у слушності моїх слів.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
28. Правда, яка не має кольору
Немає коментарів:
Дописати коментар