Недавно змучив два романи Андрія Куркова «Львівська гастроль Джиммі Гендрікса» й «Улюблена пісня космополіта». Колись давно намагався читати «Пікнік на льоду», «Гра у відрізаний палець» й ще щось, не памятаю вже, які надовго відбили в мене охоту цікавитися цим автором.
Але ж популярність у світі, переклади його творів аж на тридцять шість мов, симпатії чатачів у Німеччині, Франції, инших країнах, величезні наклади книжок…!
Тож, гадав собі, треба уважніше приглянутися, може, чогось не розумію, не бачу… Адже минуло багато часу, мені може щось відкритися… Овва, все повторилося – як один, так і другий романи – пустопорожня розважальна писанина, з накрученими сюжетами, невмотивованими фіналами. Нема в цих творах нічого – ні яскравих персонажів, ні тим більше якихось психологічних підходів до проблем людського життя.
Що ж це за дивина така?
Став цікавитися. З’ясувалася одна дивна річ - Курков, яким так захоплюються читачі в багатьох країнах світу і який вельми плодовитий (тільки романів написав понад двадцять!!!) не має жодної власне літературної нагороди, жодна країна не відзначила його письменницьких заслуг, якщо, ясна річ, не брати до уваги Україну («Золотий письменник України»). Та й захоплених відгуків про його твори від загальновизнаних літературних метрів Европи, США, инших країн щось не чути, ні про фахові статті, монографії, дискусії також, фактично у світі нема якогось більш-менш поважного резонансу на творчість Куркова, який би свідчив про його вагу, принаймні мені нічого такого не вдалося знайти.
Тож чи не парадокс? Маси читачів у світі є, а реакції світової літературної еліти нема.
Чому?
Чи не тому, що якість прози Куркова насправді низька, себто, як за стилем, так і за характером суто розважальна – таке собі легке чтиво, до якого ніхто серйозно не ставиться?
Гадаю, що таки так. А ви як думаєте?
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
27. То навіщо цей дар?
Немає коментарів:
Дописати коментар