Це перуанський письменник Маріо Варґас Льйоса (нар.1936 р.). Його книжка «Сон кельта» («Фоліо», 2012) не просто вразила мене, а глибоко збентежила. Прочитавши її, я довго не міг прийти до тями, зібратися з думками, зробити хоч якісь висновки. Кілька днів поспіль мені здавалося, що все у мені зруйновано, всі мої думки, погляди на життя, оцінки, всі основи, за́чіпки, наставлення – повне спустошення, і я наче завис в абсолютному і всеосяжному невіданні.
Що ж спричинило такий потужний струс у моїй свідомості?
Тепер, коли я вже трохи оговтався, я знаю що́. Це – правда. Та, яка не має барви; яку неможливо висловити; яка вислизає з пут думки; яку неможливо схопити почуттям; яка здається нереальною і яка водночас справжніша за саму реальність; яку неможливо ні визнати, ні заперечити; яка просто є. Саме цю велику сокровенну правду і здолав описати у своєму романі Льйоса, здійснивши те, що мало кому вдається навіть з числа найталановитіших письменників.
«Сон кельта» вийшов в 2010 році, коли авторові було сімдесят чотири і, по-моєму, це вершина його творчости. Того ж року Льйосу було нагороджено і Нобелівською премією.
У романі описано життя англійського консула, ірландця Роджера Кейсмента, який здобув велику шану в Англії, Европі та Америці за сміливі викриття жахливих злочинів колоніяльних адміністрацій проти тубільців Конґо та Перу і якого по якомусь часі англійський суд засудив до страти (його повісили у Пентонвілській вязниці) за державну зраду, себто, за участь у ірландському повстанні проти британського панування.
У цій історії людського піднесення й падіння не було би нічого аж такого особливого, якби не те, як Льйоса це все описав. Автор, розповідаючи про Кейсмента, не притримується жодних морально-світоглядних наставлень. Головний герой у романі ні позитивний, ні неґативний, в ньому нема одномірности, переборщень в якийсь бік, і разом з тим він виразний, дуже живий і близький кожному з його переживаннями, сумнівами, оманами, гіркотами. Про нього ми нічого не годні сказати однозначно, адже з одного боку він виявляє неабиякий запал, подвижництво, а з другого - острах, зневіру, наділений дивовижною проникливістю, гострим розумом і водночас непростимою сліпотою, породженою заскорузлими переконаннями, безшпетний, навіть цнотливий в особистому житті і разом з тим неперебірливий, нездатний контролювати свої інстинкти. Про Роджера Кейсмента можна сказати, що у нього велич духу виростає зі згнічености серця, а згніченість серця - із величи духу. Все тут переплелося. Добре з поганим, розумне з глупим, темне з ясним.
Утім, дехто скаже: ні, в житті Кейсмента таки більше трагічного, адже від нього, засудженого англійцями до смертної кари, відвернулися майже всі соратники з боротьби за свободу Ірландії, і він до самої страти перебував у камері-одинці в повній ізоляції від зовнішнього світу. Однак те, з якою витримкою і спокоєм Кейсмент прийняв смерть, великою мірою перекреслює цей висновок. Це підтверджено і документально. Кат Джон Елліс, який здійснив повішення, у своїх спогадах написав: «Із тих людей, яких мені довелося стратити, наймужніше поводився Роджер Кейсмент».
У чому ж головний смисл роману «Сон кельта» чи, слушніше, у чому його нездоланна потуга, яка приковує увагу читача?
Вона полягає в тому, що Маріо Варґас Льйоса дивовижним чином здійснив нездійсненне - за допомогою такого непевного і хисткого матеріялу, як людська мова, змалював життя людини таким, яким воно є, неупереджено й напрочуд збалянсовано, себто, осуджуючи, не осудив, схвалюючи, не схвалив, кажучи не сказав до кінця ні "так", ні "ні", даючи чіткі оцінки, так і не дав жодної чіткої оцінки, запитуючи, не запитав, відповідаючи, не відповів. І хто вміє читати не тільки слова, а й те, що затаєне між ними, той згодиться зі мною.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
29. А Україні і невзамітку
https://ua-human.blogspot.com/2021/01/29.html
Дякую!
ВідповістиВидалити