47. ЗА ТУ МЕЖУ... (Життя вмлівіч)

                                                 Вечір…
                                                 Призахіднє сонце

                                                 крізь віття ялини…

                                                 Рожеві фльокси

                                                 затаєно примовкли…

                                                 Тихо…

                                                 Ніде не ворухнеться

                                                 ані листочок…

                                                 Завмерло все…

                                                 чекає…

                                                 Ось зараз…

                                                 ще трохи…

                                                 ще…

                                                 Та ба,

                                                 щось тримає мене,

                                                 не пускає

                                                 за ту межу…

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

48. Ниточка павутини

https://ua-human.blogspot.com/2019/08/48.html