Зозулі вже не чути
ні в саду,
ні навіть там за далекими вільхами…
На світанку
тільки вивільга ще
озивається
своїм тривожним
«піюа́-юа́-пію́»,
а ввечері
нема, нема та й почуєш
скрипучий, як бездушне
прощання,
крик сойки.
Ще тепло, ще літо…
Липень добігає кінця.
46. Туман
Немає коментарів:
Дописати коментар