Розцвів явір… Прегарні
зелені кетяги видно здаля… Вони тепер найголовніше в цьому закутку саду.
Прокинувся на самому
світанні, вийшов з хати, і ноги наче самі
принесли мене сюди. Спочатку довго стояв, дивився то на сліпучий пучок сонця, яке
пробивалося вдалині крізь віття старезних вільх, то на безлюдну вулицю, байдужу,
знеохочену до всього, то на напівусохлий кущик вересу під ногами зі змиршавілими
листочками, аж раптом звів голову і застиг, будучи не годен відірвати очей –
явір весь палахкотів цвітом, таким радісним і нестримним у своїй тріюмфальній потузі.
У такі дивовижні миті світ
уяви, символів, слів, світ мертвий щезає, а світ дійсний, живий, світ, який є тепер
і завжди, опановує тебе і нічого иншого не існує, крім нього. Думки, спогади,
що тоді було, приходять пізніше. Але
вони безсилі навіть приблизно відобразити те, що було насправді.
СЛОВНИК
ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
52. Рожеві листопруги
Немає коментарів:
Дописати коментар