Так і не знаю,
де тебе поховали…
Та й чи треба знати
мені?...
Кості твої там –
у білих хмарках…
А тут в озерці
знову цвітуть
рожеві листопруги,
такі свіжі пишні,
ті самі,
які ти бачив.
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
53. На світанні виходжу в сад
Немає коментарів:
Дописати коментар