Той, хто це написав, що́ він мав на увазі? Йдеться про нього, що, мовляв, лише для нього нема щастя на світі? Чи, може, він переконаний, що щастя взагалі нема ні для кого? І навіщо він це написав? Що хотів цим продемонструвати, що довести і кому?
Ось такі запитання виникли в моїй голові, коли я, прогулюючись селом, раптом на одному мурі уздрів цей дивний напис.
Насамперед я задумався, а що таке щастя і що зазвичай вважають щастям люди. Безумовно, це задоволення бажань, реалізація того, що ми би хотіли, аби було – у кожного своє, особливе, але загалом все зводиться до успіху у розмаїтих царинах життя, зчаста до банального здобуття грошей, статків.
Автор напису, воочевидь, дійшов висновку, що щастя недосяжне, і то недосяжне ні для кого. Гадаю, що такий висновок могла зробити тільки людина, яка опиралася не на суто інтелектуальні міркування, а на живу практику -- власний життєвий досвід. І цей досвід мусив би засвідчити: жодне з реалізованих бажань, жоден навіть великий успіх, хай у якій царині, не приносять того, що можна назвати щастям, не гамують жаги душі за ним. Отож з одного боку бачиться, що узадоволення бажань, досягнення успіхів не приносять жодного полегшення, а з другого боку -- невдачі і неуспіхи породжують лише нестерпучу гіркоту і біль.
Тож чи не подібна ця неустанна гонитва за щастям на намагання зловити те, чого нема – на гонитву за маривом? Ось що, я певен, зрозумів автор напису, і що йому закортіло повідомити людям.
Навіщо? Хто зна? Думаю, чоловік, опанований емоційним піднесенням, коли йому наче спадає з очей полуда і відкривається якась важлива істина, роками закрита від нього, потребує говорити й кричати про неї криком.
Втім, мене цікавить инше.
Якщо усвідомлюємо, що нема щастя на світі і прагнення його досягти є безумна гонитва за маривом, то що тоді? Ось ми зупинилися. Більше не ставимо перед собою жодних ні малих, ні великих цілей, нас не зваблюють ні гроші, ні статки, ні будь-які успіхи. То що тоді відбувається з нами? Що стається з нашим життям? Воно триває чи припиняється? Що?
