137. ЦЕЙ ПОНУРИЙ СВІТАНОК (Життя вмлівіч)

                    За попелястими хмарами
                    його й не побачиш —
                    тоненький, як ниточка,
                    серпик спадного місяця.
                    Цей понурий світанок
                    тільки й запав мені в серце
                    що смальким морозом
                    й далекими вибухами
                    десь за селом.

СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html

138. Ще не хочу

https://ua-human.blogspot.com/2026/01/138.html