О, як мені її шкода! Принцеса Туче́ з мацюпкого королівства Іделібера́до, яке загубилося в гарячих пісках пустелі Ча́ви, подолала тисячі кілометрів, щоб зустрітися тут, у далеких Драконових горах з цим ченцем, який провіщає майбутнє. І все ради такої, здавало би ся, пустої забаганки — взнати імя свого майбутнього нареченого, яким вона, бідачка, марить з самого дитинства. Що їй з того, що обидвох її рідних братів, принців Опе́нту і Хва́нту згідно з васальною угодою з Діямантовою імперією забрали на війну, і горопахи місяць тому згоріли в танку в бою під Голіяфом; що чи не половина тамари́ндових гаїв через посуху селянам довелося вирубати і в королівстві тепер назріває голод; що її батькові, вісімдесятирічному королю Ба́цу відняло ноги і він, облишивши усі державні справи, тільки те й робить, що цілими днями сидить на по́душках у своїй нефритовій ліжни́ці і грає в шахи з наложницями, наймолодшій з яких пятдесят вісім років. Що принцесі до того всього?! Вона, одержима своєю стропле́ною схотінкою, і нічого ані не чує, ані не бачить.
Але найтрагічніше в иншому.
Ось вона з великими труднощами й пригодами таки дісталася до невеличкого монастиря на горі І́фі, і чернець готовий їй допомогти, але, о, лихо!, принцеса, виявляється, сама має прочитати це овіяне мріями імя, позаяк воно у формі біоімпульсів начебто написане на ченцевій долоні, яку вона зараз тримає в лівій руці.
-Ти бачиш це імя, Туче?— запитує чернець.— Воно пульсує в моїх пальцях.
-Ні, пресвятий отче, не бачу, зовсім нічого не бачу,— сумно відказує принцеса, весь час легенько стрясаючи священним калатальцем, яке тримає у правій руці.
-Це тому, що твоя свідомість скаламучена думками,— каже він.
-Як же мені її очистити?— з розпачем шепоче сердешна Туче.
-Я не знаю,— відповідає чернець,— шляху до цього нема, думки мають умерти самі.
Так принцеса Туче і повернулася додому з нічим.
Що́ буде з нею далі?! Що́?! Від самої гадки про це крається серце.
104. Важкий вибір
http://ua-human.blogspot.com/2015/04/blog-post_20.html
Немає коментарів:
Дописати коментар