Ранкова свіжість в саду.
Сонце пробивається десь за вільхами,
таке сліпуче, безжалісне…
Просто над головою –
біла, біла аж сяє половинка місяця…
А в смартфоні знову –
сімнадцять загиблих від ракети
в якомусь містечку.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
91. Чого шукаєш?
https://ua-human.blogspot.com/2023/10/91.html
Читати далі...
Білі рожі, білі рожі…
розцвіли нарешті в саду.
Їхня чиста, безшпетна білина
аж дух забиває.
Здається,
крім неї, нема нічого –
навіть війни.
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
90. У якомусь містечку
https://ua-human.blogspot.com/2023/09/90.html
Читати далі...
Призахіднє сонце прозирає
за гіллям ялини…
У верховітті старої морви
припутень хугукає
якось особливо розпачливо
цього вечора…
Десь ген за Десною
знову прогримів вибух,
потім другий…
уже тихший…
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
89. Білі рожі
https://ua-human.blogspot.com/2023/08/89.html
Читати далі...