Зозуля кує десь
зовсім близько:
ку-ку, ку-ку…
Із гущавини покинутого обійстя
нема, нема й долинають
висвисти вивільги,
наче нагадуючи про щось
забуте…
І починає здаватися,
що (а, може, справді?!)
зозуля і вивільга
тільки і є на цім світі!
СЛОВНИК ВАЖКОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
https://ua-human.blogspot.com/2019/01/blog-post_48.html
83. Якби ж то я міг
https://ua-human.blogspot.com/2023/06/83.html
Немає коментарів:
Дописати коментар